Постанова № 33386089, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/7197/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання - Петров Д.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.09.2013 року по справі № 910/7197/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 12.06.2013 року) по справі № 910/7197/13 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Донецькій області, м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк

"Надра" в особі Філії Публічного акціонерного товариства

"Комерційний банк "Надра" Донецького регіонального

управління, м. Донецьк

про стягнення 140 864,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Донецького регіонального управління про стягнення боргу з орендної плати в сумі 34 878,93 грн., пені в сумі 1 825,73 грн., неустойки в сумі 104 159,76 грн. відповідно до Договору оренди № 1088/2003 від 29.08.2003 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Донецького регіонального управління на користь державного бюджету борг з орендної плати в сумі 34 878,93 грн., пеню в сумі 1 825,73 грн., неустойку в сумі 104 159,76 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Шевченківського району міста Києва Державної податкової служби м. Києва; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Донецького регіонального управління на користь державного бюджету судовий збір в сумі 2 817,29 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу заяви про припинення дії договору, а тому відсутні підстави для повернення майна та нарахування неустойки.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/7197/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року по справі № 910/7197/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 10.09.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/7197/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі № 910/7197/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" прийнято до провадження зазначеною колегією.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/7197/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/7197/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1088/2003 (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 606,3 кв.м., розташоване за адресою: 85200 м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що знаходиться на балансі державного підприємства "Дзержинськвугілля", вартість якого визначена за експертною оцінкою станом на 28.02.2003 р. - 277218,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення філії ВАТ "Комерційний банк "Надра".

Розділом 3 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2003 р.) - 3 506,81 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із п. 10.1 Договору оренди строк дії договору 3 роки, з 29.08.2003 року по 29.08.2006 року.

В п.10.6 Договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

29.08.2003 року позивач на виконання зобов'язань за Договором оренди за Актом прийому-передачі передав відповідачу зазначене нерухоме майно (а.с. 14).

11.11.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 16), відповідно до п. 1 якої дійшли згоди встановити річну орендну ставку за використання нерухомого державного майна на рівні 30% від вартості за незалежною оцінкою з 1 січня 2007 року. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною договору оренди.

Також, сторони доповнили п. 3.1 договору наступним текстом: "Орендна плата визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 27.12.06 № 1846 до Постанови КМУ від 04.10.1995 р. № 786 "Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2006 року - 10215,48 грн. Сторони доповнили Розділ 3 Договору "Орендна плата" пунктом 3.8 наступного змісту: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання".

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 11.11.2009 року сторони дійшли згоди провести перерахунок орендної плати з 01.01.2007р.

Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо перерахування орендної плати за умовами договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Державним бюджетом за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року у розмірі 34 878,93 грн.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати у добровільному порядку відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором найму (оренди).

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що з наймача справляється оплата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Сума орендної плати, що буде змінюватися додатковому погодженню сторонами не підлягає. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 284 ГК України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 34 878,93 грн. є обґрунтовані.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3.5 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 1 825,73 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю у сумі 104 159, 76 грн.

В підтвердження зазначено позивач посилається на те,що 29.08.2012 року договір оренди між ними припинився, а майно відповідно повернуто не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду», ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та п. 10.6. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, договір оренди № 1088/20003 від 29.08.2003 року неодноразово пролонгувався в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду», ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України до 29.08.2009 року та в подальшому до 29.08.2012 року.

Пунктом 10.8 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору, на який його було укладено - чинність цього договору припиняється.

29.08.2012 року орендодавець надіслав на адресу орендаря заяву № 11-06-05-08357 про припинення дії договору оренди, в якій орендодавець повідомляє, що орендар повинен повернути майно актом приймання-передачі. Також було зазначено, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна орендодавець звернеться до суду з відповідним позовом (а.с. 30-31).

Зазначену заяву було отримано представниками орендаря 05.09.2012 року та 06.09.2012 року, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

За приписами ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

У зв'язку з не поверненням майна, 20.11.2012 року орендодавцем було направлено на адресу орендаря лист № 11-06-05-11772 щодо нарахування неустойки, в якому зазначалось, що станом на 16.11.2012 року неустойка становить 68 223,40 грн. з зазначеним листом було направлено на підписання два примірники акту звірки розрахунків (а.с. 33-34).

Лист було отримано представниками орендаря 23.11.2012 року та 27.11.2012 року, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обв'язку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Лише 29.11.2012 року спірне нерухоме майно було повернуто на адресу балансоутримувача в задовільному стані, про що складено акт прийому-передачі приміщення (а.с. 38).

Отже, оскільки спірний договір припинив свою дію 29.08.2012 року, що відповідає п. 10.8 Договору та ст. 291 ГК України, а майно повернуто на адресу балансоутримувача лише 29.11.2012 року, то відповідачем було прострочено повернення майна на користь балансоутримувача за вимогами закону та договору, внаслідок чого у позивача виникло право нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю.

Таким чином, позовні вимог в частині стягнення з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю у сумі 104 159, 76 грн. підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу заяви про припинення дії договору, судовою колегією вони до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/7197/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/7197/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/7197/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7197/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Куксов В.В.

Смірнова Л.Г.