Рішення № 33372012, 05.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2013 р. Справа № 914/2507/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», м. Київ,

до відповідача: Лінійного управління УМВС України на Львівській залізниці, м. Львів,

про: відшкодування 68 232 грн. 48 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Ольберт І.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Невелич Ю.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до Лінійного управління УМВС України на Львівській залізниці про відшкодування 68 232 грн. 48 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.07.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 01.07.2013 року рекомендованою поштою №04119 1649749 0, відповідач - 01.07.2013 року рекомендованою поштою №79015 0546672 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 11.07.2013 року відкладено на 05.09.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2013 року з'явився, 02.09.2013 року подав пояснення на відзив на позовну заяву (вх. №35537/13), у яких просить суд задоволити позов у повному обсязі, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32253696, знаходиться за адресою: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 8/10, поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 08602508, знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Федьковича, буд. 50А, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №537884 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №004071 (докази в матеріалах справи).

01.08.2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (надалі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГ Лізінг Україна» (надалі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №206.00850222 (надалі - договір), предметом якого, серед іншого, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням страхувальником транспортними засобами (надалі - ТЗ) та додатковим обладнанням, встановленим на транспортному засобі стаціонарно, щодо яких страхувальником укладено договір лізингу з лізингоодержувачем і що зазначені у Страхових свідоцтвах що становлять невід'ємну частину цього договору.

Зазначений договір страхування укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Відповідно до пункту 2.2.1. договору страховик відшкодовує шкоду, заподіяну ТЗ та додатковому обладнанню, зазначеним у Страхових свідоцтвах до договору, що є невід'ємними частинами (при страхуванні КАСКО).

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 3.1. договору вигодонабувачем при страхуванні КАСКО є страхувальник.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору на підставі Страхового свідоцтва від 02.11.2009 року №0195452 застраховано транспортний засіб - автомобіль «DAF FT CF 85.410», № кузова (шасі) XLRTE85MC0E837749, державний реєстраційний номерний знак АІ 2069 СА, котрий належить страхувальнику. Вказане Страхове свідоцтво підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія вказаного Страхового свідоцтва долучена до матеріалів справи).

Пунктом 8 Страхового свідоцтва від 02.11.2009 року №0195452 сторони договору погодили, що вказане Страхове свідоцтво діє з 00 год. 00 хв. 08.11.2009 року до 24 год. 00 хв. 07.11.2010 року.

06.04.2010 року о 05 год. 55 хв. на 32 кілометрі +800 метрів автодороги Тернопіль - Львів у Золочівському районі Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого за договором транспортного засобу під керуванням Харченко Сергія Георгійовича та автомобіля SKODA OCTAVIA ELEGANCE державний реєстраційний номерний знак 14 0900, що належить Управлінню Міністерства внутрішніх справи на Львівській залізниці, під керуванням водія - Лемішка Андрія Васильовича, внаслідок якої застрахованому за договором ТЗ заподіяно механічні пошкодження, а саме: деформовано і пробито паливний бак, розбито задню частину лівого бризковика, деформовано вихлопну трубу з датчиками, прорізано два колеса, про що складено адміністративний протокол по статті 124 КУпАП №125313 та скеровано його до Залізничного районного суду міста Львова. Згадана дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок порушення водієм автомобіля SKODA OCTAVIA ELEGANCE державний реєстраційний номерний знак 14 0900 Лемішком Андрієм Васильовичем пункту 12.1. Правил дорожнього руху України. Вказане підтверджується Довідкою інспектора з АП Буського взводу ВДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області лейтенанта міліції Левицького О.Я. від 12.04.2010 року №9/1.Б-19 та Довідкою Батальйону Дорожньо-патрульної служби при ГУМВСУ у Львівській області від 17.05.2010 року №9/1-241 СК (належним чином завірені копії довідок в матеріалах справи).

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 14.06.2010 року у справі №3-1176/10 громадянина Лемішка Андрія Васильовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Постанова Залізничного районного суду міста Львова від 14.06.2010 року у справі №3-1176/10 набрала законної сили та, у відповідності до статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Заявою на виплату страхового відшкодування від 08.04.2010 року №03/04/10, страхувальник за договором - ТзОВ «ІНГ Лізінг Україна» звернувся до позивача із повідомленням про настання 06.04.2010 року о 05 год. 55 хв. дорожньо-транспортної пригоди на 32 кілометрі +800 метрів автодороги Тернопіль - Львів у Золочівському районі Львівської області та вимогою про виплату суми страхового відшкодування (належним чином завірена копія заяви долучена до матеріалів справи).

Звітом про оцінку автомобіля DAF FT CF 85.410 держномер АІ 2069 СА, який складено суб'єктом оціночної діяльності - СПД ФО Войтиком Я.М, який володіє Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності №6398/07, виданим 26.12.2007 року Фондом Державного майна України та на підставі договору та заяви від 05.06.2010 року, Хомишиним Андрієм Юрійовичем, який володіє Свідоцтвом №1365, виданим ЗАТ УЦПЗ «Експерт-Сервіс» та Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 12.12.2009 року №7281, виданим Фондом державного майна України, встановлено вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу - автомобілю «DAF FT CF 85.410», № кузова (шасі) XLRTE85MC0E837749, державний реєстраційний номерний знак АІ 2069 СА в розмірі 88 183 грн. 28 коп. (належним чином завірена копія звіту долучена до матеріалів справи).

Ремонтною калькуляцією від 07.06.2010 року №2069 встановлено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу в розмірі 72 104грн. 40 коп. (належним чином завірена копія ремонтної калькуляції долучена до матеріалів справи).

Кошторисом витрат на ремонт транспортного засобу визначено вартість відновлювального ремонту в розмірі 71 972 грн. 88 коп.

Страховим актом ТДВ «Альянс Україна» від 20.07.2010 року №206-9271-10, дорожньо-транспортна пригода, що трапилась 06.04.2010 року о 05 год. 55 хв. на 32 кілометрі +800 метрів автодороги Тернопіль - Львів у Золочівському районі Львівської області за участю застрахованого транспортного засобу, визнана страховим випадком, а збитки, яких зазнав страхувальник за договором від 01.08.2008 року №206.0085022 у зв'язку із згаданою ДТП, підлягають до відшкодування страховиком в розмірі 68 232 грн. 48 коп. (належним чином завірена копія страхового акту в матеріалах справи).

Наказом ТДВ «Альянс Україна» від 20.07.2010 року №206927110 зобов'язано бухгалтерію ТДВ «Альянс Україна» виплатити страхове відшкодування в розмірі 68 232 грн. 48 коп.

Платіжним дорученням від 21.07.2010 року №9105 на суму 68 232 грн. 48 коп. позивач сплатив страхове відшкодування у повному обсязі на користь лізингоодержувача (примірник вказаного платіжного доручення в матеріалах справи).

Враховуючи те, що станом на час скоєння ДТП автомобіль SKODA OCTAVIA ELEGANCE, державний реєстраційний номерний знак 14 0900, був власністю відповідача, не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також ту обставину, що Лемішко Андрій Васильович перебував у трудових відносинах із відповідачем, позивач просить суд стягнути Лінійного управління УМВС України на Львівській залізниці на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» 68 232 грн. 48 коп. вартості відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та судові витрати у справі.

08.07.2013 року представником відповідача подано клопотання (вх. №26772/13), у якому просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) з підстав того, що відповідач є державним органом, здійснює покладені на нього державою функції і завдання в сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, а шкода, завдана неправомірними діями посадових і службових осіб органів державної влади відшкодовується за рахунок Державного бюджету України. Відтак, як зазначає відповідач, кошти на відшкодування завданих матеріальних збитків в бюджеті відповідача не передбачені, а списання коштів з його рахунку буде нецільовим їх використанням.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 9.4. Положення про Управління Міністерства внутрішніх справи України на Львівській залізниці, затвердженого Наказом МВС від 11.07.2009 року №306, встановлено, що начальник управління, серед іншого, приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Управління, та звіт про виконання цих рішень.

Пунктом 14 вказаного Положення встановлено, що Управління є юридичною особою, має самостійних баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Приписами частини першої статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною першою статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини другої вказаної статті юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого відповідачем клопотання, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, відхиляє його, оскільки автомобіль SKODA OCTAVIA ELEGANCE, державний реєстраційний номерний знак 14 0900, яким керував Лемішко Андрій Васильович є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, за заподіяння ним шкоди має нести відповідальність власник такого джерела - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Також 10.07.2013 року представником відповідача подано клопотання (вх. №27075/13), у якому просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Лемішка Андрія Васильовича з підстав того, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 06.04.2010 року о 05 год. 55 хв. на 32 кілометрі +800 метрів автодороги Тернопіль - Львів у Золочівському районі Львівської області відбулась з вини Лемішка А.В., котрий на час настання ДТП не виконував службових доручень і покладених на нього посадових обов'язків, а використовував службовий автомобіль у приватних цілях.

Відповідно до приписів частини третьої статті 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно норми частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із долученої відповідачем до матеріалів справи належним чином завіреної копії Матеріалів службового розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди міліціонером СРЗ ЛВ на ст. Стрий УМВС України на Львівській залізниці сержантом міліції Лемішком А.В., а також підтверджується в судовому засіданні представником відповідача, сержант міліції Лемішко А.В. станом на час коєння ДТП був водієм службового автомобіля SKODA OCTAVIA ELEGANCE, державний реєстраційний номерний знак 14 0900 на підставі наказу ЛУ МВС України на Львівській залізниці від 23.02.2010 року №57, перебував у трудових відносинах із відповідачем, а отже на законних підставах керував згаданим автомобілем, проте, внаслідок самоусунення від виконання рішень колегій, наказів і вказівок МВС України та керівництва ЛУ МВС України на Львівській залізниці щодо недопущення транспортної дисципліни скоїв ДТП, внаслідок якого заподіяно механічних ушкоджень застрахованому транспортному засобу DAF FT CF 85.410, № кузова (шасі) XLRTE85MC0E837749, державний реєстраційний номерний знак АІ 2069 СА.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого відповідачем клопотання, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, відхиляє його оскільки майнова вимога про відшкодування завданої матеріальної шкоди заявлена до відповідача, а передбачене приписами статті 1191 ЦК України право зворотної вимоги відповідача до громадянина Лемішка А.В. виникне після відшкодування відповідачем позивачу завданої його транспортним засобом шкоди в порядку регресу.

Окрім того, відповідачем 06.09.2013 року подано заяву (вх. №36676/13) про відмову у задоволенні позову, у якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав пропуску останнім строку позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про настання ДТП 08.04.2010 року, загальний строк позовної давності складає три роки, вимога про відшкодування шкоди, на думку відповідача, не є регресною, а випливає з положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, а позовну заяву позивачем подано до суду 25.06.2013 року.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями розпочинається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що приписами статей 993 ЦК України, а також статті 27 Закону України «Про страхування» перехід від страхувальника до страховика (позивача у справі) права вимоги до особи, яка заподіяла шкоду відбувається в момент виплати страховиком страхового відшкодування, а нормами статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала завдану іншою особою шкоду, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, вимога позивача до відповідача про стягнення шкоди в порядку регресу за заподіяні страхувальнику майнові збитки є за своєю природою регресним зобов'язанням, а відтак, позовна давність за таким зобов'язанням обчислюється з моменту виконання страховиком основного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представником позивача, ТДВ «Алянс Україна» Платіжним дорученням від 21.07.2010 року №9105 на суму 68 232 грн. 48 коп. сплатило страхове відшкодування у повному обсязі, а тому моментом виникнення в позивача права вимоги до відповідача є саме 21.07.2010 року.

Судом встановлено, що позовну заяву подано до суду 25.06.2013 року, а відтак, заява відповідача про відмову у задоволенні позову від 06.09.2013 року (вх. №36676/13) є безпідставною та необґрунтованою, оскільки строк позовної давності для звернення позивача до суду із позовною вимогою до відповідача про відшкодування вартості матеріальної шкоди в порядку регресу не сплив.

Оглянувши матеріали справи та подані сторонами докази суд дійшов до висновку про те, що заяву відповідача про відмову у задоволенні позову від 06.09.20136 року (вх. №36676/13) слід відхилити.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягнути їх з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, Львівська область, м. Львів, вул.Федьковича, буд. 50А; код ЄДРПОУ 08602508) на користь стягувача: Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, м.Київ, вул.Багговутівська, буд. 8/10; поштова адреса: 04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 21-Г; код ЄДРПОУ 32253696) 68 232 грн. 48 коп. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

05.09.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 10.09.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.