Рішення № 33371822, 04.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 р. Справа № 914/2398/13

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,до відповідача:публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури", м. Львів,про: стягнення 242948,32 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Кіндрат Б.Я.- довіреність від 21.08.2012 р.,,відповідача:Караплюк Р.П. - довіреність від 24.04.2013 р.,На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" про стягнення 242948,32 грн. Ухвалою від 18.06.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.07.2013 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №5059/Р від 01.10.2002 р. не виконує зобов'язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії. Зокрема, за період з вересня 2012 року по травень 2013 року виникла заборгованість у сумі 240457,91 грн. Крім того, відповідачу нараховано 39,05 грн. інфляційних втрат, 2451,36 грн. - 3% річних.

Позивачем в судове засідання 04.09.2013 р. подано заяву про зменшення позовних вимог. Згідно з цією заявою просить стягнути з відповідача у зв'язку з проплатою основного боргу - 240457,91 грн., решту позовних вимог, а саме: 39,05 грн. інфляційних втрат та 2451,36 грн. - 3% річних.

Відповідач в судове засідання з'явився, повідомив про погашення в повному обсязі суми основного боргу у розмірі 240457,91 грн.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" та відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" укладено договір №5059/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 р. (надалі - Договір). За цим договором енергопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифам (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У додатку №1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії. Додатковою угодою від 26.04.2012 р. сторонами внесено зміни до Договору у зв'язку із зміною сторони, а саме: публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" є правонаступником відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури".

Як вбачається із акта від 25.10.2012 р. споживачу (відповідач у справі) включено систему теплопостачання в опалювальному сезоні 2012/2013 рр. Внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії за період з вересня 2012 року по травень 2013 року виникла заборгованість у сумі 240457,91 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 240457,91 грн. Частину з цієї суми боргу у розмірі 43329,21 грн. відповідачем погашено до порушення провадження у справі. В решті у сумі 197127,70 грн. заборгованість погашена після порушення провадження у справі.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг теплопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.3 Договору визначено, що споживач до 15 числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3 Договору, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд, даючи оцінку заяві позивача про зменшення позовних вимог, враховує наступне. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно з пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки відповідачем частину боргу у сумі 43329,21 грн. погашено до порушення провадження у справі, тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову. В решті боргу у сумі 197127,70 грн., що погашений після порушення провадження у справі, тягне за собою припинення провадження у справі на підставі пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 39,05 грн. інфляційних втрат, 2'451,36 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в решті вони покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статті 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" (адреса: вулиця Наукова, будинок 7-А, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79060; ідентифікаційний код 14311407) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вулиця Данила Апостола, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 39,05 грн. інфляційних втрат, 2451,36 грн. - 3% річних, 3992,13 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 43329,21 грн. основного боргу.

5. Припинити провадження у справі в частині стягнення 197127,70 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору.

Повне рішення складено 06.09.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.