Постанова № 33364841, 08.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року Справа № 814/2010/13-а

м. Миколаїв

15:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко», вул. Дружби Народів, 16-1, кім. 16, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 до відповідача:Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 про:визнання дій відповідача протиправними; визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000152201,Приватне підприємство «Укрбудсервіс і Ко» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (надалі - ОДПІ або відповідач), що полягають у визнанні нікчемними правочинів, і про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 22.03.2013 № 0000152201.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало на безпідставність висновків ОДПІ про допущені позивачем порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, і, відповідно, на незаконність збільшення відповідачем грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток в сумі 13 990 грн.

ОДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 70-76), в яких вказала, що операції контрагента позивача - ТОВ «Центргаз» «… не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Правочини, укладені ТОВ «Центргаз», порушують публічний характер, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою несплати податків третіми особами та є нікчемними в силу закону (акт ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 23.07.2012 № 91/22-00/31946188, лист ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31.05.2012 № 2792/7/07-007)». За твердженнями відповідача, позивач неправомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2012 року, суму 66 618,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 13 390 грн. (21%).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

в с т а н о в и в:

05.02.2013 ОДПІ направила позивачу лист № 172/10/22-624, в якому, з посиланням на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 частини 3 пункту 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, просила надати протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту завірені належним чином копії документів «… по господарським відносинам ПП «Укрбудсервіс і Ко» … із ТОВ «Центргаз» … в частині відображення у витратах, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (період включення до податкового кредиту - квітень 2012 року), а саме: інформацію та її документальне підтвердження …» (ар. с. 150).

В межах вказаного строку Підприємство направило на запит ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року (з додатками), журнал-ордер по рахунку 631 за квітень 2012 року, а також пояснило, що зазначені відповідачем документи були надані раніше на запит ОДПІ від 09.08.2012 № 191 (лист Підприємства від 14.02.2013 № 44, ар. с. 147).

25.02.2013 ОДПІ видала наказ № 102 про проведення з 25.02.2013 по 01.03.2013 позапланової документальної невиїзної перевірки Підприємства з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ «Центргаз» за 2 квартал 2012 року (ар. с. 79). Підставою для перевірки відповідач вказав зокрема підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки ОДПІ склала акт від 11.03.2013 № 13/22-01/36714047 (надалі - Акт, ар. с. 17-22).

Як встановлено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка здійснюється за таких умов (у сукупності):

1. Наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

2. Наявність обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби.

3. Невиконання платником податків обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою, та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків.

Як зазначено у підпункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків якщо зокрема за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження, протягом одного місяця з дня, що настає на днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вказано вище, обов'язковою умовою для здійснення документальної позапланової перевірки є встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства, при чому такі факти мають встановлюватися або за наслідками перевірок інших платників податків або в результаті отримання податкової інформації.

На стор. 5-8 акта (ар. с. 19-20) ОДПІ вказала, в яких документах викладені факти, що, на її думку, свідчать про можливі порушення Підприємством законодавства. Суд зазначає, що всі ці документи були покладені відповідачем в основу іншого акта перевірки позивача - з питань достовірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Центргаз» за квітень 2012 року (від 02.10.2012 № 27/22-01/36714047). Фактично, Акт дублює зміст акта від 02.10.2012 № 27/22-01/35714047, в якому ОДПІ дійшла висновку про порушення Підприємством пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Доказів на підтвердження факту отримання будь-якої податкової інформації після 02.10.2012 відповідач суду не надав.

Також, на стор. 3 акта (ар. с. 18) відповідач вказав, що для проведення перевірки ним був використаний акт ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 23.07.2012 № 91/22-00/31946188 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз», код за ЄДРПОУ 31946188 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Намив -1 ЖЕУ 6» (код ЄДРПОУ 37278825), ТОВ «Буланжері трейд» (код ЄДРПОУ 36794714) та наступними контрагентами-покупцями за квітень 2012 року» (ар. с. 89-96).

Відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Податковий контроль, згідно зі статтею 62 Податкового кодексу України, здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Виходячи з цього, акт від 23.07.2012 № 91/22-00/31946188 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз» …» не є джерелом податкової інформації, оскільки єдине, що ним може бути підтверджено, - це факт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз», а ця обставина не має жодного відношення до дотримання Підприємством вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для направлення позивачу запиту, відповідно, у Підприємства не виникло обов'язку виконувати вимоги, що містяться у цьому запиті.

Крім того, суд наголошує, що ОДПІ здійснила невиїзну перевірку Підприємства, тобто обмежилась саме тими документами, що надав позивач. Факт здійснення відповідачем перевірки свідчить про те, що позивач належним чином виконав вимоги запиту.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що при призначенні перевірки відповідач не дотримався умов, що вказані у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як зазначено в Акті, в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2012 року (додаток СВ до рядка 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток код рядка 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати»), Підприємство вказало суму 66 618,40 грн. - вартість виконаних ТОВ «Центргаз» у квітні 2012 року будівельних робіт (ар. с. 45-63).

Будівельні роботи, за поясненнями позивача, були виконані ТОВ «Центргаз» (як субпідрядником) в межах укладеного позивачем і ВАТ «Юженергобуд» договору підряду № 20/10-08-2010 (ар. с. 185-188) і прийняті у квітні 2012 року відповідно до актів (ар. с. 169-183).

На думку відповідача, включенням суми 66 618,40 грн. до витрат позивач порушив пункт 138.4 статті 138 і підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (стор. 11 Акта, ар. с. 22). Податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2013 № 0000152201 (надалі - Рішення, ар. с. 32) відповідач, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшив суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток на 17 487,50 грн., в тому числі 13 990 грн. - за основним платежем, 3 497,50 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2 кварталі 2012 року), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В Акті відсутні посилання на встановлений в ході перевірки факт недотримання Підприємством вказаної норми, так само як і відсутня взагалі будь-яка інформація про показники «доходної» частини декларації позивача з податку на прибуток.

Як зазначено в абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки факт понесення витрат Підприємство підтвердило відповідними документами (інформація про які міститься в Акті), суд вважає безпідставним висновок ОДПІ про порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

На стор. 8 Акта (ар. с. 20) ОДПІ вказала: «… не можливо підтвердити, що правочини укладені ТОВ «Центргаз» та ПП «Укрбудсервіс і Ко» спричинили реальне настання юридичних наслідків. Встановлено, що операції з приймання-передачі робіт (послуг) не проводились, як наслідок у ході аналізу не виявлено факту передачу робіт (послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з їх відсутністю.».

З цього приводу суд зауважує, по-перше, що відповідач здійснив невиїзну перевірку, тому не мав можливості встановити відсутність факту «передачі робіт». По-друге, суттю господарської операції є не «приймання-передача робіт (послуг)», а виконання робіт (надання послуг).

На думку суду, зазначені відповідачем в Акті і в запереченнях проти адміністративного позову інші документи (крім акта ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 23.07.2012 № 91/22-00/31946188 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз», код за ЄДРПОУ 31946188 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Намив -1 ЖЕУ 6» (код ЄДРПОУ 37278825), ТОВ «Буланжері трейд» (код ЄДРПОУ 36794714) та наступними контрагентами-покупцями за квітень 2012 року», оцінку якому вже було надано судом) не є належними і допустимими доказами порушення Підприємством вимог Податкового кодексу України. Так, інформація про відсутність у ТОВ «Центргаз» зареєстрованих прав на нерухоме майно та транспорті засобі; факт неподання ТОВ «Центргаз» податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2012 року; факт порушення господарським судом Миколаївської області у вересні 2012 року провадження у справі про банкрутство ТОВ «Центргаз» не спростовують можливість виконання вказаним товариством у квітні 2012 року своїх зобов'язань за договором, що був укладений з позивачем.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

Оскільки факт заниження Підприємством суми податку на прибуток відповідачем не був доведений, суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Стосовно висновків ОДПІ про нікчемність правочинів суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ТОВ «Центргаз» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Враховуючи це, суд погоджується з позивачем в тому, що дії ОДПІ по визнанню нікчемними правочинів є протиправними.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 22.03.2013.

3. Визнати протиправними дії Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними правочинів Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Центргаз».

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» судові витрати в сумі 209,28 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна