Ухвала суду № 33362203, 29.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 173858/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Костіва М.В.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників відповідача Томашівського О.Г., Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-6126/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона ЛТД» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «АСКОНА» ЛТД звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512320 від 28.05.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0001522320 від 28.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від ПП «Ардея-Тех» товарів у господарській діяльності ТОВ «АСКОНА» ЛТД, а представлені первинні документи повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.05.2012 року № 0001512320, № 0001522320. Стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОНА» ЛТД судові витрати у виді судового збору в сумі 2146,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема невірним застосуванням норм Податкового кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 20 березня по 17 квітня 2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проводила планову виїзну перевірку ТОВ «АСКОНА»ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт № 410/23-2/19165672 від 14.05.2012 року.

У висновках акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення: п. 5.1., пп. 5.2.1, пп. 5.2.6., пп. 5.2.10, п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34167, 00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 34167, 00 грн.; пп. 14.1.181. п. 4.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 426836, 00 грн., в тому числі за січень 2011 року -136836,00 грн., березень 2011 року -290000, 00грн.

На підставі акта перевірки від 14.05.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла: податкове повідомлення-рішення № 000151232 від 28.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «АСКОНА»ЛТД визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 34168, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №№0001522320 від 28.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «АСКОНА»ЛТД визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 426836,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, доводи щодо нікчемності правочинів ґрунтуються лише на акт перевірки ПП «Ардея - Тех», та крім цього, встановлення факту нікчемності правочину не входить до компетенції податкового органу.

Колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2010 року між ПП «Ардея-Тех» та позивачем укладено договір поставки товару № 25/11/10, відповідно до умов якого ПП «Ардея-Тех» зобов'язується протягом дії цього Договору поставити на замовлення позивача, за умови їх підтвердження, у власність позивача товар окремими партіями для використання у господарській діяльності, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору №25/11/10 від 25.11.2010 року ПП «Ардея-Тех» передало у власність позивача товар на загальну суму 22561016, грн.., в т.ч. ПДВ в сумі 426836, 00 грн.

Факт передачі та отримання товару (плити ОСБ та стелажні системи) підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №100103 від 10.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №130103 від 13.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною №170102 від 17.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №200104 від 20.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 гр.; видатковою накладною №200105 від 20.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною № 280110 від 28.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №310105 від 31.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною № 110304 від 11.03.2011 року на суму 1082200,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 180366,67 грн.; видатковою накладною №250305 від 25.03.2011 року на суму 246800,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 41150,00 грн.; видатковою накладною №300306 від 30.03.2011 року на суму 164000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 27333,33 грн.; видатковою накладною №310302 від 31.03.2011 року на суму 246900, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 41150,00 грн.

Вартість придбаних у ПП «Ардея-Тех»товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2134180, 00 грн. віднесено до складу валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року.

По факту поставки товарів згідно з перерахованими вище видатковими накладними ПП «Ардея-Тех» видало позивачу також податкові накладні: № 300 від 10.01.2011 року; № 301 від 13.01.2011 року; № 302 від 20.01.2011 року; № 303 від 28.01.2011 року; № 304 від 31.01.2011 року; №306 від 17.01.2011 року; № 32 від 11.03.2011 року; № 106 від 31.03.2011 року; № 107 від 25.03.2011 року; № 108 від 30.03.2011 року на загальну суму 22 561016, грн., в т.ч. ПДВ в сумі 426836,00 грн., який позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2011 року -136836,00 грн., за березень 2011 року -290000,00 грн.

За отримані від ПП «Ардея-Тех» товари позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Придбані у ПП «Ардея-Тех» товари позивач надалі реалізував своїм покупцям, на підтвердження чого долучив видаткові накладні та касові чеки.

Відповідач вважає неможливим фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ардея-Тех» у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей та трудових ресурсів, що в свою чергу свідчить про нікчемність усіх укладених ПП «Ардея-Тех» договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в своєму акті перевірки від 14.05.2012 року зазначив, що перевіркою повноти визначення позивачем податку на прибуток, на підставі даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку ТОВ «АСКОНА»ЛТД зайво включено до складу валових витрат по придбаних у ПП «АРДЕЯ-ТЕХ» товарах на загальну суму 2134180,00 грн., а саме у І кварталі 2011 року на суму 2134180,00 грн., факт отримання яких не доведено Щодо повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом відповідач зазначив про його завищення на загальну суму 426836,00 грн., в тому числі по періодах: січень, 2011 року - 136836, 00грн, березень, 2011 року - 290000,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «АРДЕЯ-ТЕХ».

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи відповідача невірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит за січень та березень 2011 року позивач сформував на підставі перелічених вище податкових накладних, виписаних ПП «Ардея-Тех», встановленої форми та змісту. Витрати за 1 квартал 2011 року позивач сформував за наслідками господарських операцій щодо придбання та наступної реалізації товарно-матеріальних цінностей, перебіг яких зафіксовано у первинних документах, про які також згадано вище. Зауважень щодо їх оформлення відповідач не зазначив.

Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими: - видатковими та податковими накладними на кожну поставку; доказами сплати поставленого товару та сум податку на додану вартість в ціні товару. Позивач також підтвердив, що придбані у ПП «Ардея-Тех»товари були використані у його господарській діяльності, доказами чого є фіскальні чеки про реалізацію товару за готівку. З пояснень представника позивача вбачається, що товар реалізовувався фізичним особам - покупцям за готівку, а розрахункові операції проводилися через реєстратор розрахункових операцій. Тому видаткові накладні на ці поставки (за підписом отримувача) не оформлялися, а були сформовані в програмному комплексі « 1С Бухгалтерія»для належного обліку вказаних поставок в системі автоматизованого бухгалтерського обліку платника податку, а в подальшому -в податковій звітності підприємства. Роздруківки таких накладних (дані яких щодо обсягу та вартості поставки ідентичні до змісту фіскальних чеків) позивач долучив до справи на підтвердження своїх пояснень.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечувані ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується доводів апелянта про те, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 р. задоволено касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 р. та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Ардея - Тех» про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу про проведення перевірки від 10.11.2011 р. № 754 відмовлено, то з вказаної постанови вбачається, що ПП «Ардея-Тех» оскаржувало наказ на перевірку та крім цього, оскаржуваний ПП «Ардея-Тех» наказ на перевірку, був виданий на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 09.11.2011 р.

Відповідно до п.п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

Враховуючи вищенаведене, висновки акту перевірки щодо ПП «Ардея -Тех» не могли бути використаними відповідачем у Акті перевірки ТзОВ «АСКОНА ЛТД» до рішення у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу міського Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-6126/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 03.09.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

М.В. Костів