Ухвала суду № 33356969, 02.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5018/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2034/12177/2012 Назаренко О.В.

Категорія - спадкові Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : Швецової Л.А.,

суддів : Даниленка В.М.,

Малінської С.М.,

при секретарі: Каменській Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними заповітів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними заповітів, в обгрунтування якого зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була її єдиною родичкою і спадкоємцем другої черги за законом. У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори, де повідомили, що сестра 21 березня 2009 року заповіла усе своє майно ОСОБА_5., яка не має ніяких родинних стосунків з померлою. Свої позовні вимоги ОСОБА_3 уточнювала та доповнювала і в остаточно просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 від 21 березня 2009 року посвідчений нотаріусом районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 за реєстровим номером 577 та визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 від 11 серпня 2008 року посвідчений нотаріусом районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 за реєстровим номером 3319.

Відповідачі позов не визнали, пояснивши, що заповіти посвідчені відповідно до закону.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах позивач та його представник посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили рішення районного суду скасувати та ухвалити нове в якому позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що заповіти, складені її сестрою не відповідає вимогам Закону і що нотаріусом при його посвідченні порушені вимоги Закону України « Про нотаріат».

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

11.08.2008 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 був посвідчений заповіт, складений ОСОБА_8 та підписаний іншою особою з причин хвороби та неписьменності, відповідно до якого майно, все своє майно заповідала ОСОБА_5

21.03.2009 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 був посвідчений заповіт, складений ОСОБА_8 та підписаний іншою особою з причин хвороби та неписьменності, відповідно до якого майно, все своє майно заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом.

31 березня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що є не скасований заповіт ОСОБА_8

Згідно із ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 4 ст. 207 ЦК України передбачає, що якщо фізична особа у зв»язку з хворобою або фізичною вадою не може власноручно підписати власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підписи іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст. 1233; 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. (ст. 1235 ЦК України).

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а в разі якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 - 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, яким цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат», абзацу 1 п. 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Частиною 2 ст. 1248 ЦК України визначено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними з тих підстав, що волевиявлення ОСОБА_8 не було вільним і були порушені вимоги щодо посвідчення заповітів, оскільки з 2008 року ОСОБА_8 постійно мешкала з відповідачами, даних про те, що вона мала намір скасувати заповіти, матеріали справи не містять, крім цього вказані заповіти були посвідчені нотаріусом у відповідності до п. 16 та 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.20034 року.

Судовим розглядом встановлено, що спірні заповіти записаний зі слів ОСОБА_8 Заповіт прочитано уголос заповідачу, особу заповідача установлено, дієздатність його перевірено.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя:

Судді -