Ухвала суду № 33356965, 04.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5401/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2020/9510/12 Богдан М.В.

Категорія : кредитні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Швецової Л.А.

суддів: Даниленка В.М.,

Малінської С.М.,

при секретарі Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом , публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, в обгрунтування якого зазначила, що 10 листопада 2006 року між нею (надалі - Позичальником) та ПАТ «БАНК ФОРУМ» (надалі - Банк) укладено кредитний договір №0225/06/12-N. У забезпеченя виконання боргових зобов'язань між банком та позивачем було укладено договір іпотеки від 10 листопада 2006 року, до умов якого передано в іпотеку Банку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно з умов кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит на купівлю квартири в сумі 46 570,00 доларів США, строком до 09 листопада 2021 року з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 13 % річних. Позивач вказує, що сторонами вказаного правочину порушено певний ряд законодавчих норм та вимог валютних операцій, а тому просила визнати недійсним кредитний договір № 0225/06/12-N від 10 листопада 2006 року між нею та Банком.

Проте, на думку позивача при укладенні вказаного кредитного договору було порушено його права та вимоги чинного законодавства, а саме: кредитний договір було укладено у іноземній валюті при цьому, у банку була відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій; в кредитному договорі відсутні його істотні умови, договір не містить положень про відповідальність кредитора, вказано лише посилання на відповідальність згідно з чинним законодавством, хоча його відповідальність передбачена; під час укладання кредитного договору співробітники банку не довели до нього усі необхідні данні про кредит, не роз'яснили порядку його погашення, не довели, що у разі зміни курсу національної валюти розмір кредиту зростає, не роз'яснили усі можливі інші умови кредитування, які можливо було б застосувати у банку для кредитування.

Відповідач не погодився з первісною позовною заявою та у жовтні 2012 року подав зустрічний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 207984,41 грн., що в доларовому еквіваленті за курсом НБУ складає 25989,74 доларів США та витрати по сплаті судового збору посилаючись на те, що боржник свої зобов'язання не виконав та не виконує на теперішній час.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «БАНК ФОРУМ» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» заборгованість за кредитним договором від 10.11.2006 року у розмірі 25989,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті на курсом НБУ на 22.01.2013 року складає 207735,99 грн. та суму нарахованої пені у розмірі 248,42, всього 207984,41 грн. Також з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» стягнуто судовий збір у сумі по 1039,92 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судове засідання не було надано належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що укладенням кредитного договору в іноземній валюті порушені права позивача, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ, районний суд виходив з того, що сума заборгованості знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

10 листопада 2006 року між АКБ банк «Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір.

Посилання представника позивача в судовому засіданні ні той факт, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства необґрунтовано було видано кредитні кошти в іноземній валюті, у зв»язку з чим спірні кредитний договір є не чинними, безпідставні.

Так, статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник гзобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ . Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач ОСОБА_3 та його представник будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року

залишити без змін

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя:

Судді -