Постанова № 33353008, 04.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 року Справа № 904/1591/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю прокурора Карпенко О.І., прокурор відділу, посвідчення № 017866 від 19.06.2013 року. Представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 приватний підприємець, паспорт серія НОМЕР_1 від 05.12.96;

від позивача - 1: Плахотній С.В. представник, довіреність №10/3-43 від 04.04.13;

від позивача - 2: Ковальчук Д.Ю. представник, довіреність №1160 від 15.07.13;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013р. у справі №904/1591/13-г

за позовом Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі:

позивача-1: Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

позивача-2: Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 23 807,48 грн., розірвання договору оренди від 28.05.2012 року № 236-ДКП/12, виселення з орендованого приміщення.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013р. у справі №904/1591/13-г (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 9494,54грн., пеню в сумі 375,88грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 13292,35грн., пеню у сумі 589,37грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 4014,50 грн. Розірвано договір № 236-ДКП/12 від 28.05.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виселено із вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 87,4 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у підвалі дев'ятиповерхової будівлі, на користь Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради. У решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору № 236-ДКП/12 від 28.05.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста та частини 3 статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо своєчасної та повної сплати орендної плати у період з травня 2012 року по січень 2013 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи просить це рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що вона не мала можливості надати суду свої заперечення та висловити правову позицію, оскільки не була обізнана про слухання справи. При підписанні нею примірників договорів оренди від 28.05.12р. вона звернула увагу на зміну цільового призначення площі орендованого приміщення, а тому вирішила не продовжувати оренду приміщення і 02.07.12р. звільнила його, при цьому в установленому порядку були опломбовані лічильники споживання комунальних послуг та за допомогою фотографій зафіксовано звільнення орендованих приміщень. Просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачі і прокурор заперечень на апеляційну скаргу суду не надали.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.09.2013р.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, що оскаржується, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 28 травня 2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради - орендодавець та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - орендар був укладений договір № 236-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Договір було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Згідно з п. 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007року №41/11 зі змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 87,4 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у підвалі 9-поверхової будівлі, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 369487,00грн. без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, під використання для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення (перукарню) - 64,2 м2 та офіс - 23,2 м2.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.2. договору узгоджено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Факт передачі нежитлового приміщення, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 у підвалі 9-поверхової будівлі, площею 87,4 м2 відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 28.05.2012 року.

Відповідач виконав свої зобов'язання та надав в користування позивачу об'єкт оренди.

Згідно з п. 10.1 договору він діє: з 28 травня 2012 року до 28 травня 2013 року включно.

Згідно до ч.1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2 356,88 грн. без ПДВ /базова за квітень місяць 2012 року/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та у повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з травня місяця 2012 року. За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: - 50% від загальної суми орендної плати у сумі 1 178,44 грн. до загального фонду міського бюджету; - 50% від загальної суми орендної плати у сумі 1 178,44 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди (п. 3.3 договору).

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3.4 договору передбачає, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (п. 3.5 договору).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна ужити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В порушення п. 3.4 договору відповідач орендну плату, розраховану у відповідності до п.3.1,3.2 договору не сплатив, в зв'язку з чим утворилася заборгованість 22 786,89грн.(9 494,54грн. перед Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та 13 292,32грн. перед Комунальним підприємством «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (відповідно до наданого ним уточненого розрахунку)).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

За прострочення сплати орендної плати прокурором Красногвардійського району м. Дніпропетровська заявлена до стягнення пеня: на користь позивача-1 - у сумі 390,41 грн. за період з 16.06.2012 року по 04.02.2013 року; на користь позивача-2 - у сумі 626,90 грн. за період з 28.05.2012 року по 20.02.2013 року.

19.03.2013року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради надав до суду уточнений розрахунок пені за період з 16.06.2012 року по 04.02.2013 року на суму 389,20 грн.

При визначені розміру пені, яка підлягала стягненню за період з 16.06.2012 року по 04.02.2013 суд дійшов правильного висновку про її зменшення до суми 375,88 грн. на користь позивача-1 та відповідно 610,09 грн. на користь позивача-2 оскільки позивачами при розрахунку уточненої суми пені не враховано, що постановою Правління Національного Банку України від 21.03.2012 № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 23 березня 2012 року установлено облікову ставку в розмірі 7,5% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди (пункт 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000року №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору № 236-ДКП/12 від 28.05.2012року оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста та частини 3 статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо своєчасної та повної сплати орендної плати у період з травня 2012 року по січень 2013 року.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди відповідному підприємству.

Відповідно до п. 2.5 договору у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору. Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди (п. 2.6 договору).

Доводи апелянта викладені в скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення з огляду на наступне.

Згідно доводів скаржника, через його неналежне сповіщення суд не отримав його пояснення і докази, які в свою чергу унеможливлюють задоволення вимог позивача.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, вкладених в інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає доводи скаржника про його неналежне сповіщення безпідставними і такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки ненадання доказів скаржником обумовлено збігом сімейних обставин, через які він тимчасово покинув постійне місце проживання і виїхав за межі області, то суд приймає надані ним докази і розглядає апеляційну скаргу з урахуванням них.

Надані скаржником докази за своїм змістом підтверджують що в орендованому приміщенні з липня 2012 року апелянтом було зупинено споживання електричної енергії і води.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази у відповідності з ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до п.2.5 договору у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 днів з дати припинення договору. Майно, відповідно до п.2.6 договору вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі об'єкта оренди, обов'язок щодо складання якого, відповідно до п.2.7 договору, покладається при поверненні об'єкта з оренди - на Орендаря.

Оскільки обов'язок по складанню акта приймання-передачі об'єкта оренди при його поверненні з оренди покладено саме на орендаря, то доводи скаржника про належне повернення ним об'єкта оренди орендодавцю суд вважає непідтвердженими доказами і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013р. у справі №904/1591/13-г - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09.09.2013р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя С.Г.Антонік