Ухвала суду № 33351146, 27.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5861/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.03.2013 року №0000172270, №0000162270,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.03.2013 року №0000172270, №0000162270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «Онікс» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 11.03.2011 року №883/22-719/30262667.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму 5049408,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 2901183,00 грн., за серпень 2011 року - 2148224,00 грн.; п. 139.1, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2011 року на загальну суму 25247040,00 грн.

В обґрунтування зазначених порушень орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Торговий дім «Онікс», оскільки згідно довідки ДПІ у м. Черкаси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - вересень 2011 року» від 09.11.2012 року №527/22-11/37478844, у вказаного контрагента відсутні власні складські приміщення та транспортні засоби, на підприємстві працює 1 особа. Також, посилаючись на зазначену довідку про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідач зазначає, що 30.09.2011 року ДПІ у м. Черкаси прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ (ТОВ «ТД «Онікс»), у зв'язку із відсутністю платника податків за його місцезнаходженням; також зазначив, що згідно пояснень громадянина ОСОБА_2 від 12.09.2011 року, останній по суті завданих питань пояснив, що зареєстрував товариство з метою зайняття торгівельною діяльністю, отримання прибутку.

26 березня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000162270, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на загальну суму 5806819,00 грн.;

- №0000172270, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6311758,75 грн., у тому числі за основним платежем 5049407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1262351,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Онікс», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Онікс» (продавець) укладений договір поставки №010611, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі - товар). Товар поставляється кількома партіями. Найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, ціна товару, місце та строк поставки товару зазначається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до вимог зазначеного договору між сторонами було складено специфікації від 01.06.2011 року №1, від 01.07.2011 року №2, якими визначено найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна кількість, базис поставки товару, строк поставки.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні, акти приймання - передачі, податкові накладні, сертифікати якості на товар.

На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані платіжні доручення, акти приймання - передачі векселів.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, а сума витрат до складу витрат, що не заперечується сторонами.

Також, позивачем було надано договір суборенди з ТОВ «Агромікс Плюс» від 21 лютого 2011 року №35, відповідно до якого останнє як орендар зобов'язується надати позивачу як суборендарю за плату у строкове платне користування складське приміщення для зберігання мінеральних добрив та пестицидів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агромікс Плюс» головним державним санітарним лікарем Фастівського району було видано санітарний паспорт на право одержання, зберігання і виконання пестицидів і мінеральних добрив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірного договору, первинних та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки довідки ДПІ у м. Черкаси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - вересень 2011 року» від 09.11.2012 року №527/22-11/37478844, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та зазначеним контрагентом правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 26.03.2013 року №0000172270, №0000162270.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі буде складено 02.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.