Ухвала суду № 33351115, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8655/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Ліфт Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Ліфт Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0003802207 та № 0003792207,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 р. № 0003802207 та № 0003792207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» з питань дотримання вимог податковою законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Венс Транс Континент Проект», контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-ІV, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 98 833 грн., а також п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 83 333,33 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 03.04.2013 р. № 348/22-7/36146408.

Згідно Акта перевірки, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Венс Транс Континент Проект», щодо поставки останнім на користь позивача товару (комплектуючих для монтажу ліфтів).

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2013 р. № 0003802207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 95 833 грн.;

- від 23.05.2013 р. № 0003792207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 104 166 грн., в т.ч. за основним платежем - 83 333 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 20 833 грн.

Позивачем було надано договір купівлі-продажу від 28.09.2011 року № 280911 (а. с. 63-64), що укладений ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» із контрагентом ТОВ «Венс Транс Континент Проект» в м. Києві на поставку комплектуючих на монтаж ліфтів фірми «SIGMA» (Корея), згідно якого ТОВ «Венс Транс Континент Проект» зобов'язалось поставити на користь ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» товар - комплектуючі для монтажу ліфтів.

Згідно даного договору одночасно з продукцією продавець був зобов'язаний передати сертифікат якості заводу -виробника, паспорт товару, гарантійні талони та інші документи, передбачені діючим законодавством.

На виконання умов зазначеного Договору сторонами були підписані видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, та на підставі таких податкових накладних від ТОВ «Венс Транс Континент Проект» позивачем було сформовано податковий кредит у вересні 2011 р. на суму 83 333,33 грн., та включено до валових витрат ІІІ кварталу 2011 р. суми коштів, сплачених по взаємовідносинам з ТОВ «Венс Транс Континент Проект».

Як передбачено умовами договору (п.2.1), поставка товару (комплектуючих для монтажу ліфтів) здійснюється постачальником ТОВ «Венс Транс Континент Проект» на умовах DDP (Інкотермс-2000) - склад покупця (ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс») в м. Києві.

Також в матеріалах справи наявні: видаткові накладні (а. с. 65-66), податкові накладні (а. с. 67-68), акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (а. с. 69), копії банківських виписок без печатки уповноваженої особи та штампу банківської установи на тому аркуші, де відображено операції з контрагентом (а. с. 71, 73), натомість на всіх інших аркушах (а. с. 70,72,74) підписи уповноваженої особи наявні, кількісні калькуляції витратних матеріалів (а. с. 75-79), акти списання зі складу матеріальних цінностей по рахунку 93 (а. с. 80-90).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищезазначені норми та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях позивача по відношенню до виконання зобов'язання перед контрагентом ознак реальності.

Так згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, щодо будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів з боку позивача про наявність у контрагента технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Стосовно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей колегія суддів зазначає, що ні з цього акту, ні з інших доказів, наявних в матеріалах справи не вбачається, на яких підставах позивачу належить приміщення по вул. Л. Толстого, 57 у м. Києві.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на обов'язкову умову договору про надання контрагентом разом з товаром товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 19 додатку № 3 «Перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1107 ліфти є джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на вищезазначену норму, колегія суддів вважає наявність в матеріалах справи документів на комплектуючі для монтажу ліфтів визначальною ознакою для підтвердження реальності господарських операцій.

З огляду на відсутність в матеріалах справи вищезазначених документів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при винесенні спірних рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Ліфт Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Ліфт Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0003802207 та № 0003792207 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.