Рішення № 33350313, 02.09.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/2573/13-ц

Справа № 2/243/1225/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.

при секретарі - Денисенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал», за участі третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Циділо і К», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненою внаслідок залиття нежитлового приміщення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал», за участі третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Циділо і К», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненою внаслідок залиття нежитлового приміщення. Свої вимоги обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується для експлуатації магазину.

Згідно акту обстеження складеного 28 січня 2013 року балансоутримувачем зазначеного приміщення - ТОВ «Циділо і К», приміщення магазину площею 168,3 кв.м., 27 січня 2013 року було затоплене каналізаційними стоками.

Вказаною комісією встановлено, що причиною підтоплення є засмічення дворової каналізації. Дворова каналізація перебуває на балансі КП «Словміськводоканал». При вимірі каналізаційних стоків у колодці, рівень перевищив 3,5 м. На момент перевірки нежитлового приміщення магазину рівень каналізаційних стоків у всіх приміщеннях склав - 0,2 м. Внаслідок чого в підсобних приміщеннях та торгівельному залі іграшок, продуктовому відділі виникло замокання покриття полу, емульсіонної краски стін на рівні 0,2 м., дверей, меблі, товарів та продуктів, замкнуло електричну проводку, пошкоджено побутову та професійну техніку - холодильники.

З метою врегулювання спірних відносин у досудовому порядку вона звернулась з письмовою претензією до адміністрації КП «Словміськводоканал», але замість вирішення спірного питання отримала лист з посиланням на норми законодавства, які не врегульовують спірні правовідносини, що спонукало її звернутись до суду.

Вказала, що спричинений її приміщенню збиток вона оцінює наступним чином:

- 3500,00 грн. - вартість відновлювального ремонту приміщення;

- 2265,00 грн. - вартість пошкодженого холодильного обладнання;

- 3500,00 грн. - вартість пошкодженого торгівельного обладнання;

- 1814,00 грн. - вартість пошкоджених іграшок;

- 5000,00 грн. - вартість пошкодженого торгівельного обладнання з алюмінієвого профілю;

Крім того, вказала, що бездіяльністю відповідача їй завдано моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., яку вона обґрунтовує тим, що внаслідок залиття належного їй майна фекальними масами постраждала її ділова репутація, порушено нормальний режим функціонування магазину, який знаходиться у приміщенні, вона змушена нести додаткові витрати для поновлення роботи магазину та збереження її нормального ритму життя.

Тому, просить суд стягнути з КП «Словміськводоканал» вказані суми матеріальної та моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 заявлені у позові вимоги уточнили, просили стягнути з Комунального підприємства «Словміськводоканал» грошові кошти в рахунок компенсування спричиненої майнової шкоди: регресних виплат за сплачений штраф у розмірі 7000,00 грн.; вартості відновлювального ремонту приміщення за висновком експертизи - 11007,00 грн.; вартості пошкодженого холодильного обладнання пошкодження - 2265,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання - 3500,00 грн.; вартості пошкоджених іграшок - 1814,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання з алюмінієвого профілю - 5000,00 грн.; суми втраченої вигоди, яка складає 90000,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.; судові витрати на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн.; витрати на проведення експертизи у розмірі 2000,00 грн., - а всього 130086,00 грн.

Представники відповідача КП «Словміськводоканал» ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлені ОСОБА_1 не визнали, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення на власний розсуд.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представник, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів цивільної справи вбачається, вказане нежитлове приміщення використовується під експлуатацію магазину.

27 січня 2013 року дане приміщення було затоплене каналізаційними стоками, що встановлено в ході обстеження приміщення магазину комісією ТОВ «Цидило і К», яке є експлуатаційний підприємством та здійснює утримання АДРЕСА_2 та його прибудинкової території. За результатами вказаного обстеження, проведеного складено відповідний акт, згідно якого причиною підтоплення виявилось засмічення дворової каналізації та при замірі рівня каналізаційних стоків в колодязі, робочий рівень перевищено на 3,5 метри, на момент перевірки нежитлового приміщення магазину рівень каналізаційних стоків у всіх приміщення складав 0,2 метри. В наслідок залиття у підсобних приміщення та торгових залах відділу іграшок, продуктових відділах виникло замокання покриття полу з лінолеуму та керамічної плитки, емульсійної краски на рівні 0,2 метри, дверей на рівні 0,2 метри, меблів на рівні 0,2 метри, товарів на ріні 0,2 метри, замкнуло електропроводку на рівні 0.2 метри, а також затоплено санвузол(а.с. 11).

З метою досудового врегулювання, позивач звернулась до ТОВ «Цидило і К» із претензійним листом з вимогою про відшкодування моральних збитків, спричинених порушенням Правил утримання будинків та прибудинкових територій, внаслідок чого належне їй нежитлове приміщення затоплене каналізаційними стоками (а.с. 17).

Своїм листом № 88 від 14 березня 2013 року Директор ТОВ «Цидило і К» повідомив про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1, повідомивши, що ТОВ «Цидило і К» обслуговує внутрішньо будинкові мережі холодного водопостачання, централізованого опалення та зливної каналізації. У відповідності до п. 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, каналізаційний колодязь не належить до внутрішньої будинкової мережі, а отже ТОВ «Цидило і К» не є його балансоутримувачем та не має права на роботи з його ремонту та обслуговування. Також ОСОБА_1 рекомендовано звернутись з даною вимогою про відшкодування до КП Слов'янської міської ради «Словміськодоканал» (а.с. 18).

Звернувшись із вимогою до КП «Словміськводоканал», ОСОБА_1 також отримала відмову у задоволенні її вимог щодо відшкодування завданих матеріальних збитків, з посиланням на порушення ТОВ «Цидило і К» Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (а.с. 21, 22).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1127/13 від 14 червня 2013 року, причиною затоплення вбудованого приміщення магазину, розташованого у АДРЕСА_2 є засмічення дворової каналізації. При піднятті стічних вод в дворовому колодязі вище точок входу в нього ліній каналізації від житлових будинків, в тому числі лінії житлового будинку № 24, припиняється «самостійне» стікання стоків, які заповнюють всі перерізи каналізаційної магістралі. При цьому, за недостатньої герметизації стиків каналізаційних труб у підпіллі житлового будинку виникає прорив каналізаційних стоків. Технічний стан трубопроводів каналізації у підпіллі житлового будинку АДРЕСА_2, які доступні для візуального обстеження - «неналежний для нормальної експлуатації». На момент проведення експертного дослідження герметичності залізобетонних кілець та наявності (або відсутності) зовнішньої гідроізоляції дворового колодязю без проведення земельних робіт з підняття ґрунту, що прилягає до дворового колодязю не є технічно можливим, проте герметичність залізобетонних кілець та наявність/відсутність зовнішньої гідроізоляції дворового колодязю не може мати причино-наслідкового зв'язку з появлення дефектів та пошкоджень у вбудованому приміщенні магазину в результаті підтоплення каналізаційними стоками. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт у вбудованому приміщенні за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, необхідність у проведенні яких виникла внаслідок підтоплення каналізаційними стоками складає 11007,00 грн. (а.с. 81-104).

Абзацем четвертим «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року чітко визначено, що внутрішньобудинковою системою водовідведення є система від місця скидання стоків у перший колодязь на випуску з будинку (колодязь не належить до внутрішньобудинкової системи) до трійника включно на відгалуженні від стояка, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

За таких обставин саме Комунальне підприємство Слов'янської міської ради Донецької області «Словяміськводоканал» є належним відповідачем у даній цивільній справі.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пп. 11.4.1 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, виконавець повинен негайно вживати заходів щодо ліквідації усунення несправностей у системах внутрішньої каналізації в разі аварійного витоку на підлогу з причин засмічення стоків або випусків.

Однак, вказані норми відповідачем порушені, що підтверджується копією Листа директора ТОВ «Цидило і К» № 88 від 14 березня 2013 року, в якому зокрема наведено, що 25 січня 2013 року ТОВ «Цидило і К» повідомляло керівництво КП «Словміськводоканалу» про збільшення рівня каналізаційних стоків у дворовому колодязі, який знаходиться на балансі КП «Словміськводоканал» та необхідність його прочищення з метою уникнення затоплення стоками підвальних приміщень у прилягаючих будинках (а.с. 18). Вказані обставини також підтверджені копією Акту комісії ТОВ «Цидило і К» від 29 січня 2013 року (а.с. 50).

Також факт бездіяльності посадових осіб КП «Словміськводоканал» доведено поясненнями свідків ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з пояснень яких вбачається, що вони є працівниками ТОВ «Цидило і К» та наприкінці січня 2013 року працівниками їх підприємства виявлено засмічення дворового колодязю біля АДРЕСА_2, про що було повідомлено керівництво КП «Словміськводоканал», однак жодних своєчасних дій ними прийнято не було, внаслідок чого відбулось затоплення, зокрема, приміщення магазину, розташованого на першому поверсі АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, з КП «Словміськводоканал» на користь позивача належить стягнути суму вартості відновлювального ремонту, у розмірі встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи, а саме 11007,00 грн.

Що ж стосується вимог зі стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1: регресних виплат за сплачений штраф у розмірі 7000,00 грн.; вартості пошкодженого холодильного обладнання пошкодження - 2265,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання - 3500,00 грн.; вартості пошкоджених іграшок - 1814,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання з алюмінієвого профілю - 5000,00 грн.; суми втраченої вигоди, яка складає 90000,00 грн., - то вони задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Позивач зазначає, що внаслідок підтоплення належного їй нежитлового приміщення, нею сплачено штраф у розмірі 7000,00 грн. на користь орендаря частини належного їй приміщення - ОСОБА_11.

Так, 15 лютого 2013 року орендар частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, - ОСОБА_11 звернулась до позивача ОСОБА_1 із заявою про розірвання договору оренди приміщення від 01 січня 2013 року та відшкодування понесених витрат у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди у розмірі 7000,00 грн. (а.с. 119).

Як вбачається з Розписки від 01 квітня 2013 року, позивачем відшкодовано ОСОБА_11 суму спричиненої залиттям орендованого нею нежитлового вбудованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в сумі 7000,00 грн. (а.с. 120).

Правовідносини між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_11 врегульовано Договором оренди приміщення, укладеного між ними 01 січня 2013 року (а.с. 121-123) та додатковими угодами від 01 лютого 2013 року та 01 березня 2013 року (а.с. 124, 125).

Розділом восьмим наведеного Договору оренди приміщенні встановлено відповідальність сторін договору, зокрема, орендодавця, а саме:

- у випадку прострочення по здачі орендареві об'єкта, що орендується, повинен сплатити пеню к розмірі 0,5 % від його вартості за кожен день прострочення;

- сторона, яка порушила зобов'язання відповідно до даного договору, повинна усунути ці порушення та відшкодувати іншій стороні завдану такими порушенням шкоду;

- орендар зобов'язаний усунути погіршення орендованого нежитлового приміщення, які сталися з його вини. У разі ж неможливості відновлення орендованого нежитлового приміщення Орендодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків;

- шкода завдана третім особам у зв'язку з господарською діяльністю, пов'язаною з використанням приміщення відшкодовується орендарем.

Пунктом 5.1 Договору, при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та орендодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Так, сторонами після укладенні договору складено акт прийому-передачі від 01 січня 2013 року, згідно якого орендодавець ОСОБА_12 з однієї сторони та орендар ОСОБА_11 з другої сторони, підписали цей акт прийому-передачі майна, а саме частини нежитлового приміщення, загальною площею 50 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 7.3 вказаного Договору закріплено, що при передачі (повернення орендодавцеві об'єкта, що орендується) об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Однак, сторонами вищевказаного Договору жодного документу щодо приймання або передачі частини вбудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, - не складалось. Натомість сторонами укладено Додаткову угоду від 01 березня 2013 року, згідно умов якої даний Договір розірвано з 01 березня 2013 року, проте жодних актів щодо повернення предмету договору оренди не складалось, а отже договір оренди наведеного об'єкта нерухомості фактично не є розірваним.

Відповідно до частин першої та другої ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 776 ЦК України, у разі якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Так, наймач вправі самостійно відремонтувати річ і в подальшому зарахувати вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту. Однак слід мати на увазі, що наймач має право провести не будь-який капітальний ремонт, а лише такий, непроведення якого перешкоджає використанню речі відповідно до призначення та умов договору. В разі виникнення спору обов'язок доводити необхідність проведення капітального ремонту та його вартості покладається на наймача. Альтернативним правом наймача в разі нездійснення капітального ремонту наймодавцем є його право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Висновком вищезгаданої судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що вартість відновлювально-ремонтних робіт нежитлового вбудованого приміщення у АДРЕСА_2, загальною площею 168,3 кв.м. становить 11007,00 грн. і складається з ремонту штукатурки внутрішніх стін по каменю та бетону вапняним розчином, площею до 1 кв.м., товщиною слою 20 мм. та фарбування раніше фарбованих поверхонь стін всередині будівлі водоемульсійною фарбою з розчищенням більше 35 %.

Згідно умов Договору оренди приміщення від 01 січня 2013 року, площа приміщення, що передане в оренду ОСОБА_11 становить 50 кв.м.

Під капітальним ремонтом слід розуміти проведення робіт, які вимагають значних затрат на відновлення істотних частин, елементів речі у зв'язку із їх зносом. Затрати на такий ремонт окупаються протягом тривалого часу та здійснюються в основному за рахунок амортизаційних відрахувань від вартості майна, що перераховуються власнику у складі орендної плати.

Слід зауважити, що на момент проведення зазначеної вище експертизи, ремонтно-відновлювальні роботи у вбудованому нежитловому приміщенні АДРЕСА_2, загальною площею 168,3 кв.м. не проведені, а у орендованому ОСОБА_11 приміщенні знаходився «Будівельний магазин», що вказує на відсутність обставин, які перешкоджали експлуатації вказаного у Договорі приміщення.

Аналізуючи положення наведеного Договору, обставини встановлені судом у судовому засіданні та норм матеріального закону, суд приходить до висновку щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення майнових вимог орендаря - ОСОБА_11 з відшкодування збитків понесених у зв'язку з розірванням договору, оскільки ремонтні роботи, проведення яких є необхідним для нормального користування приміщенням площею 50 кв.м. не є капітальними й не потребують значних витрат на їх проведення, а отже повинні були проведені наймачем ОСОБА_11 у якості поточного ремонту.

За таких обставин, вказана вимога ОСОБА_1 є необґрунтованою та сприймається судом, як намагання позивача безпідставно стягнути з відповідача грошові кошти.

Крім того, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександрія» укладено договір позички від 01 січня 2010 року, згідно умов якого позивач передала, а ТОВ «Олександрія» прийняло у безоплатне користування нежитлове приміщення площею 40,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Строк дії даного договору встановлено у 60 календарних місяців з моменту його передання (а.с. 31-32).

Статтею 827 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 827 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Частина першою та другою статті 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правочин вчинений позивачем та ТОВ «Олександрія» щодо передання за договором позички у безоплатне користування нежитлове приміщення площею 40,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, є нікчемним.

Що ж стосується вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з КП «Словміськводоканал»: вартості пошкодженого холодильного обладнання пошкодження - 2265,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання - 3500,00 грн.; вартості пошкодженого торгівельного обладнання з алюмінієвого профілю - 5000,00 грн.; вартості пошкоджених іграшок - 1814,00 грн.; - то суд вважає, що дані вимоги необхідно залишити без задоволення за наступних підстав.

Згідно Акту експертизи технічного стану від 29 січня 2013 року, складеного електромеханіком ТОВ «Хладон-сервіс» на підставі заявки СПД ОСОБА_11, внаслідок затоплення приміщення магазину водою, з ладу вийшли: холодильна вітрина (ковбасна), холодильна вітрина (м'ясна), холодильна шафа-морозильник. Для відновлення наведеного устаткування необхідно замінити блок управління тД974, пускач, блок управління ЕРТ28165, лампу накалювання, дросель, пускового реле (а.с. 12).

Як вбачається з акту від 30 січня 2013 року, ремонт вищенаведеного холодильного устаткування виконано на замовлення ОСОБА_11 на загальну суму 2265,00 грн. (а.с. 13).

З товарних чеків від 11 вересня 2010 року щодо придбання торгового обладнання з алюмінієвого профілю на суму 5000,00 грн. та 12 листопада 2011 року щодо придбання торгового обладнання з ДСП на суму 3500,00 грн. (а.с. 16) жодним чином не вбачається хто саме є покупцем або власником наведеного обладнання й судом до уваги не приймається.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надано Акт інвентаризаційного опису товарів без дати, згідно якого вартість пошкоджених внаслідок затоплення належного їй вбудованого нежитлового приміщення іграшок складає 1814,00 грн., однак даний доказ судом до уваги не приймається, оскільки даний акт не підписаний жодною з осіб. Крім того, слід зауважити, що ані позивачем, ані її представником у судовому засіданні не надано жодних доказів пошкодження наведених іграшок, їх вартість та те, чи є позивач власником даних іграшок.

В розумінні ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана майну фізичної відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала власникові такого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення з відповідача суми втраченої вимоги у розмірі 90000,00 грн. тим, що Договором оренди приміщення укладеного між нею та СПД ОСОБА_11 передбачено строк оренди на 2 років та 364 дні, тобто 36 місяців, а саму орендної плати складає 2500,00 грн. на місяць, тобто 90000,00 грн. за три роки оренди.

Однак, із такими доводами позовної заяви погодитись не можна, оскільки у редакції Договору оренди приміщення від 01 січня 2013 року, а саме п. 4.1, розмір орендної плати складає 100,00 грн. на місяць. Згідно матеріалів справи затоплення зазначеного приміщення відбулось 27 січня 2013 року. Згодом, а саме 01 лютого 2013 року, тобто після пошкодження нежитлового приміщення належного позивачу, між сторонами вказаного Договору укладено додаткову угоду, п. 1 якої внесено зміни до первісного договору в частині розміру орендної плати та збільшено розмір орендної плати зі 100,00 грн. до 2500,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом другим частини другої статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід згадати зазначені вище обставини, а саме, що на момент проведення судової будівельно-технічної експертизи, ремонтно-відновлювальні роботи у вбудованому нежитловому приміщенні АДРЕСА_2, загальною площею 168,3 кв.м. не проведені, а у орендованому ОСОБА_11 приміщенні знаходився «Будівельний магазин».

Крім того, на момент залиття належного ОСОБА_1 приміщення каналізаційними стоками орендна плата складала 100,00 грн., що в свою чергу викликає у суду сумніви щодо заявленої позивачем вимоги з відшкодування упущеної вигоди й сприймається як намагання позивача безпідставно отримати від КП «Словміськводоканал» грошове відшкодування.

Моральна шкода, відповідно до ст. 23 ЦК України, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно п. 5 Постанови Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 29 грудня 1995 року з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснив, що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно в якості компенсації моральної шкоди за неправомірні дії суму у розмірі 5000,00 грн.

Моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку. що позивачем доведено в судовому засіданні протиправність (неправомірність) дій вчинених відповідачем, проте сума визначена позивачем є завищено, й з КП «Словміськводоканал» підлягає стягнення суму моральної шкоди у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 235,79 грн., виходячи з ціни позову у сумі 23579,00 грн.

Пунктом першим частини першої статті 80 Цивільно-процесуального кодексу України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно ч. 3 ст. 80 ЦПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення

нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

25 серпня 2013 року представником позивача збільшено розмір позовних вимог з 23579,00 грн. до 125586,00 грн. (не враховуючи судових витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи - 130086,00 грн. ), проте при зверненні до суду із відповідною заявою про збільшення позовних вимоги, ані позивачем, ані її представником не доплачено суму судового збору у розмірі 1020,07 грн., виходячи з розрахунку: 125586,00 грн. : 100 - 235,79 грн. = 1020,07 грн., тож вказана сума судового збору підлягає стягненню з позивача на користь держави.

У відповідності до частин першої та другої статті 84 ЦПК України, Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу врегульовано Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З огляду на положення наведеної норми Закону, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, понесеної ОСОБА_1 складає 2294,00 грн., виходячи з наступного розрахунку:

2 години 41 хвилина + 2 години 19 хвилин х 40 % х 1147,00 гривень = 2294,00 гривень, де:

- 2 години 41 хвилина (час витрачений адвокатом на складання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та підготовку для участі у справі)

- 2 години 19 хвилин (час проведений адвокатом під час участі у судових засіданнях у даній справи)

- 1147,00 гривень (мінімальна заробітна плата)

Витрати понесені ОСОБА_1 при проведенні судової будівельно-технічної експертизи підтверджуються висновком вказаної експертизи № 1127/13 від 14 червня 2013 року та додатками до нього та ухвалою суду від 29 квітня 2013 року (а.с. 72), оскільки експертизу призначено за клопотанням представника позивача, а оплату за її проведення покладено на позивача, й вона складає 2000,00 грн.

Частиною першою статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що у разі часткового задоволення, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, зокрема, суму судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 252,34 грн., з оплати витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 220,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 138,15 грн., з огляду на наступні розрахунки.

125586,00 грн. - сума позовних вимоги після їх збільшення

15007,00 грн. - сума задоволених позовних вимог

15007,00 грн. : 125586,00 грн. х 100 = 11 % - відсоток задоволених позовних вимог до заявлених

2294,00 грн. - граничний розмірі компенсації витрат на правову допомогу

2294,00 грн. х 11 % : 100 = 252,34 грн. - розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягнення з відповідача

2000,00 грн. - судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи

2000,00 грн. х 11 % : 100 = 220 - розмір судових витрат понесених позивачем при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, які підлягають стягненню з КП «Словмісьководоканал»

125586,00 грн. - сума уточнених позовних вимог

1255,86 грн. - сума судового збору, виходячи з ціни позову

1255,86 грн. х 11 % : 100 = 138,15 грн. - сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись пп. 11.4.1 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, п. 5 Постанови Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 29 грудня 1995 року, ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 22, 203, 215, 776, 793, 795, 827, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 80, 84, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал», за участі третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Циділо і К», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненою внаслідок залиття нежитлового приміщення - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал», ЗКПО 35420080, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Калініна, 9, на користь ОСОБА_1, ІНН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму вартості відновлювального ремонту нежитлового приміщення у розмірі 11007 (одинадцять тисяч сім) гривень 00 копійок, суму моральної шкоди у розмірі 4000 (чотири тисячі гривень) 00 копійок, суму судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 252 (дві п'ятдесят дві) гривні 34 копійки, з оплати витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок та витрати по оплаті судового збору у розмірі 138 (сто тридцять вісім) гривень 15 копійок, а всього 15617 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 49 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави суму недоплаченого судового збору у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 07 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2013 року о 15 годині 00 хвилин.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов