Ухвала суду № 33346833, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15062/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, т.о. - ТОВ «Маклай Юта», ТОВ «Каміа Плюс» про скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2012р. №0000082320, частково №0000092320 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 4 161 633грн., №0000102320 від 25.01.2012р. та №0000112320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» за результатами якої 31.12.2011р. складено акт №535/23-205/33052684 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення податкового законодавства.

На підставі встановлених порушень відповідачем 25.01.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000102320, яким за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 232 564 грн., в тому числі основний платіж - 232 563 грн. та штрафні санкції - 1 грн.; №0000092320, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.5.1 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 150.1 статті 150 ПК України, наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 185 190 грн. за 2-3 квартали 2011 року; №0000082320, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.5.1 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 150.1 статті 150 ПК України, наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 399 709 грн., в тому числі основний платіж - 319 767 грн. та штрафні санкції - 79 942 грн. та №0000112320, яким за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 455 700 грн. за вересень 2011 року.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін крім №0000082320, яке скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 79 942 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Маклай Юта» в особі директора ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено Договір №101/11-04ПВ від 07.02.2011.

Предмет договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011: Орендодавець передає, а Орендатор приймає у тимчасове платне використання у своїй господарської діяльності, самостійно для транспортування вантажів, рухомий склад, кількість та реєстраційні номера, вказуються в актах приймання - передачі.

ТОВ «Маклай Юта» на адресу ТОВ «Центральна транспортна компанія» виписано наступні податкові накладні: №1 від 31.05.2011р. всього на суму з ПДВ 339 200грн., №1 від 06.06.2011р. на суму 835 200грн., №4 від 30.06.2011р. на суму 220 980грн., №1 від 08.07.2011р. на суму 569 020грн., №2 від 11.07.2011р. на суму 577 100грн., №3 від 31.07.2011р. на суму 220 980грн., №1 від 10.08.2011р. на суму 325 860грн., №2 від 11.08.2011р. на суму 546 840грн., №3 від 15.08.2011р. на суму 273 420грн., №5 від 31.08.2011р. на суму 220 980грн.

Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено витрати на оренду на піввагонів в сумі 688 263грн., в тому числі по періодам: травень 2011 року - 56533грн., червень 2011 року - 176030грн., липень 2011 року - 227850грн., серпень 2011 року - 227850грн.

Станом на 30.09.2011р. заборгованість позивача перед ТОВ «Маклай Юта» складає 243 898,35грн.

З Акту перевірки вбачається, що ТОВ «Маклай Юта» має стан платника 9 - до ЄДР внесено запис направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток та відсутність будь-яких нарахувань у деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування».

Відповідно Декларації з податку на доходи фізичних осіб підприємством на підприємстві рахується 1 особа.

Фактично ТОВ «Маклай Юта» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

В ході перевірки відповідачем направлено запит до Державної адміністрації залізничного транспорту України від 21.12.2011 №1837/9/23-215 з приводу надання інформації відносно власника вагонів, що передані ТОВ «Маклай Юта» в оренду ТОВ «Центральна транспортна компанія». Отримано, відповідь №ЦЗИ-12/2620 від 28.12.2011 (вх. ДПІ від 29.12.2011 №36105/10) в якій зазначено, що згідно з даними Єдиної електронної картотеки клієнтів залізничного транспорту Укрзалізниці (СЕКК УЗ) наведені у запиті вагони зареєстровані на ТОВ «Каміа плюс» (код 33646294).

ТОВ «Центральна транспортна компанія» до перевірки надано лист ТОВ «Каміа Плюс» від 10.02.2011 №123, в якому підтверджується право ТОВ «Маклай Юта» на передачу в оренду вагони, які є власністю ТОВ «Каміа Плюс».

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, «..не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами...».

Згідно пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України «... Датою виникнення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг)».

В той же час, з метою підтвердження наведеної інформації ДПІ ДПС направило запит від 23.12.2011 року № 24410/10/23-214 ТОВ «Каміа Плюс» щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Маклай Юта». У відповідь на запит ТОВ «Каміа Плюс» зазначило, що в період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 рік не мало взаємовідносин з ТОВ «Маклай Юта» і всі операції є безтоварними.

В підтвердження до наведеної відповіді на запит інформації слугує той факт, що за результатами аналізу АІС «Контрагенти», встановлено, що ТОВ «Маклай Юта» не декларує взаємовідносини з ТОВ «Каміа Плюс», відповідно останній не декларує ТОВ «Маклай Юта» в переліку контрагентів покупців.

В даному випадку, йдеться не про те, що позивач повинен відслідковувати належність та своєчасність сплати податкових зобов'язань своїми контрагентами, а про те, що між ТОВ «Каміа Плюс» та ТОВ «Маклай Юта» взагалі не було взаємовідносин.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Маклай Юта» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому договір №101/11-04ПВ від 07.02.2011 є нікчемним по своїй суті.

В судові засідання директори ТОВ «Маклай Юта» та ТОВ «Каміа Плюс» для надання пояснень не з'являлися.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 Господарського Кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, договори, укладені між позивачем та контрагентом не спричиняли реального настання правових наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Маклай Юта» не був власником, та йому не належали майнові права, а тому як наслідок можна робити висновок, що укладення договору оренди здійснено з метою приховання реальної операції.

Доказом обізнаності апелянта про те, що ТОВ «Маклай Юта» не є власником рухомого складу слугує Довіреність № 1 (вих..№103 від 08.02.2011 року), в якій зазначено, що ТОВ «Каміа Плюс» довіряє ТОВ «Центральна транспортна компанія» в рамках договору оренди № 101/11-04 ПВ від 07.02.2011 року здійснювати всі необхідні дії.

Крім того, колегія суддів вважає, що ТОВ «Маклай Юта» не є суб'єктом господарювання створеним з метою отримання прибутку, а створене виключно для надання послуг позивачу з мінімізації податкових зобов'язань з огляду на наступне.

ТОВ «Маклай Юта» засноване ОСОБА_5 15.10.2010 року, єдиним споживачем послуг ТОВ «Каміа Плюс», згідно додатку № 5 до Декларації з податку на додану вартість є ТОВ «Центральна транспортна компанія».

Крім того, ТОВ «Каміа Плюс» є засновником ТОВ «Украгроінвестгруп», директором якого є ОСОБА_5, який в свою чергу є засновником, директором та єдиним працівником ТОВ «Маклай Юта».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення винесені правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних податкових повідомленнь-рішень.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом не підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.