Постанова № 33333969, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5979/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А.., Бєлова Л.В.

при секретарі - Мельниченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2013 року №0000472260 та 0000462260,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Київтехцентр», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ «Київтехцентр» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Укравтоматизація» (код ЄДРПОУ 37287248) за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року та з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 628/15-300/37287248 від 17 липня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, щодо заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 195 523, 00 грн., а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, щодо заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за лютий - квітень 2012 року на загальну суму 186 212, 00 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 27 495, 00 грн. та за квітень 2012 року на суму 158 717, 00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000472260 від 28 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 244 403, 75 грн., в тому числі 195 523, 00 грн. за основним платежем та 48 880, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000462260 від 28 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 232 765, 00 грн., в тому числі 186 212, 00 грн. - за основним платежем та 46 553, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2012 року між ПП «Укравтоматизація» (Постачальником) та ТОВ «Київтехцентр» (Покупцем) було укладено договір поставки № 01/02УС-032.

Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник в особі ПП «Укравтоматизація» зобов'язався поставити та передати у власність Покупця в особі ТОВ «Київтехцентр», а останній сплатити та прийняти на умовах договору промисловий, будівельний, абразивний, господарський та твердосплавний інструмент (товар) у комплектності та за ціною, погодженою сторонами (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору,зазначено,що сторони домовились про те, що датою поставки товару вважається день, в який товар фактично передається від постачальника до покупця, в належній якості, комплектності та з необхідним пакетом документів (податкова накладна, видаткова накладна, технічна документація, в т.ч. щодо якості товару.

Пунктом 3.1.1 п. 3 вказаного Договору встановлено,що вартість товару визначається сумами відвантаженого товару Покупцю згідно видаткових накладних.

Виконанню умов зазначеного Договору підтверджується податковими накладними № 23022 від 23 лютого 2012 року на суму 53 755, 72 грн., № 6022 від 06 лютого 2012 року на суму 108 582, 60 грн., № 16021 від 16 лютого 2012 року на суму 143 182, 80 грн., № 20022 від 20 лютого 2012 року на суму 2 191, 20 грн., № 3042 від 03 квітня 2012 року на суму 63 405, 90 грн., № 20042 від 20 квітня 2012 року на суму 359 283, 60 грн., № 6043 від 06 квітня 2012 року на суму 39 277, 08 грн., № 11041 від 11 квітня 2012 року на суму 94 451, 26 грн., № 25045 від 25 квітня 2012 року на суму 4 024, 80 грн., № 23041 від 23 квітня 2012 року на суму 249 120, 96 грн.

Крім того, сторонами були складені та підписані видаткові накладні № 16021 від 16 лютого 2012 року, № 6022 від 06 лютого 2012 року, № 23041 від 23 квітня 2012 року, № 20043 від 20 квітня 2012 року, № 11041 від 11 квітня 2012 року, № 3042 від 03 квітня 2012 року, № 6043 від 06 квітня 2012 року.

Разом з видатковими накладними були виписані довіреності на отримання товару від ПП «Укравтоматизація» до ТОВ «Київтехцентр» з найменуванням товару та кількістю.

Встановлено,що при складанні податкової звітності, взаємовідносини між ПП «Укравтоматизація» та ТОВ «Київтехцентр» були задекларовані в податковій звітності за відповідні періоди, а також відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових наклад них (копії містяться в матеріалах справи).

З квитанцій про отримання податковим органом звітності вбачається своєчасне отримання, як податкової звітності, так і розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

Факт сплати за такими відносинами підтверджується виписками з банківських установ про перерахування позивачем грошових коштів на користь ПП «Укравтоматизація».

Таким чином, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ПП «Укравтоматизація» на виконання договору № 01/02УС-032 від 02 січня 2012 року, позивачем формувався податковий кредит у лютому та квітні 2012 року на суму 27 495, 00 грн. та 158 717, 00 грн. відповідно, а також договірні суми, сплачені позивачем за правовідносинами із контрагентом ПП «Укравтоматизація» були включені ТОВ «Київтехцентр» до валових витрат І кварталу 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактичності (реальності) господарських операцій з поставки товару.

Проте, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правилами пункту 198.6 ст. 198 ПК України передбачено,що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином , з наведених законодавчих норм вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати мекті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ПП «Укравтоматизація» підтверджується належним чином укладеним договором, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Укравтоматизація» були чинні. Крім того, ПП «Укравтоматизація» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Крім того, на підтвердження поставки товарів, передбачених договором, позивачем були надані товарно-транспортні - накладні, розрахункові квитанції та касові чеки про сплату організації перевезення вантажів. (а.с.130-134).

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи, відображають реальність вчинення господарських операцій з контрагентом позивача, і спростовують доводи відповідача про нереальність господарських операцій в перевіряємий період.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Укравтоматизація», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з ПП «Укравтоматизація».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом на підставі акту перевірки ко нтрагента ПП «Укравтоматизація», без належного аналізу умов договору, вивчення пер винних документів, зроблено висновок про порушення TOB «Київтехцентр» податкового законодавства.

Податковий орган самостійно в акті перевірки визначає, що єдиною підставою для донарахування TOB «Київтехцентр» сум податку на прибуток та податку на додану вартість виступив акт про неможливість проведення зу стрічної звірки ПП «Укравтоматизація».

Однак, чинне законодавство України не ставить право платника податків на фор мування своїх валових витрат та податкового кредиту, в залежність від виконання подат кових зобов'язань контрагентами та дотримання ними податкової дисципліни.

Також, 07 вересня 2012 року ПП «Укравтоматизація» зверталась до Лугансько го окружного адміністративного суду з вимогами визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області ДПС по проведенню зустрічної звірки ПП «Укравтоматизація», за результатами якої було складено акт № 628/15-300/37287248 від 17 липня 2012 року, який в подальшому був використаний при здійсненні перевірки TOB «Київтехцентр».

Постановою Лугансько го окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/6860/2012 вимоги ПП «Укравтоматизація» були задоволені повністю. Рішення набрало чинності.

Вищезазначеною постановою суду було визнано неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області ДПС по проведенню зустрічної звірки ПП «Укравтоматизація», за результатами якої було складено акт №628/15-300/37287248 від 17 липня 2012 року.

Таким чином, судовим рішенням встановлено, що акт перевірки контрагента, як доказова база порушення норм податкового законодавства, складений податковим органом, не може бути врахованим як належний доказ порушення норм податкового законодавства позивачем.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, вста новлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, в порушення зазначеної норми судом першої інстанції вказані обставини не були взяті до уваги та їм також не була надана правова оцінка.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове ,якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано неналежну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням вимог матеріального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2013 року №0000472260 та 0000462260- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва від 28.01.2013 року №0000472260 та 0000462260.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді В.А. Твердохліб

Л.В.Бєлова

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.