Ухвала суду № 33333940, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7662/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Бєлової Л.В.

при секретарі - Мельниченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013р. ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2011 р. було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні корупційного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення в сумі 170 грн.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14.10.2011р., апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2011 р. без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 01.03.2013 р. та 09.04.2013 р. звернувся на адресу Відповідача з Запитами про надання роз'яснення стосовно щодо виключення прізвища ОСОБА_2 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення та роз'яснення можливості працевлаштування на державну службу.

Листами від 20.03.2013 р. №В-2256/11 та від 30.04.2013 р. №5986-0-33-13/11 Відповідачем було роз'яснено Позивачу, що відповідно до статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Щодо вилучення відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, зазначено, що згідно з пунктом 2.8 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2012 № 39/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а також наказ про скасування наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

Пунктом 2.8 Положення передбачено виключний перелік підстав виключення з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. До таких підстав не належить сплив строку протягом якого особа виконала стягнення та не вчиняла нового адміністративного правопорушення.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" від 15.01.1998 року №22-98/ВР (надалі по тексту - Закон №22/98-ВР) Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 395/2011, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 30, 301 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 395, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань надає організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються та забезпечує роботу громадських приймалень із надання безоплатної первинної правової допомоги.

Відповідно до статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Частиною 1 статті 1 Закону N 2939-VI визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону N 2939-VI).

Відповідно до частини 2 статті 32 вказаного Закону громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до частини 5 якої не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Відповідно до частини 7 статті 6 вказаного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2011 № 3116/5 «Про затвердження Переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» зазначена у зверненнях Позивача інформація не підпадала під зазначений перелік.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем неодноразово надавались відповіді на звернення позивача, а тому звернення були розглянуті у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо позовних вимог про винесення постанови про (скасування) вилучення ОСОБА_2 з Єдиного реєстру осіб, які вчиняли корупційні правопорушення (запис № 91) та зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень - Міністерство юстиції України вилучити данні ОСОБА_2 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (запис № 91) і надати конкретні (повні) відповіді на поставлені запитання в інформаційному запиті ОСОБА_2 від 01,03.2013р. і адвокатського запиту від 09.04.2013р., судом першої інстанції встановлено наступне:

Позивач отримав відповіді на свої звернення від відповідача в повному обсязі.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення ведеться з метою забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення; забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільшими корупційними ризиками.

Крім того, Суд звертає увагу, що зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідача відсутні порушення вимог законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді В.А. Твердохліб

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бєлова Л.В.