Постанова № 33345569, 04.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" вересня 2013 р. № 820/7091/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участю: секретаря - Браварець К.В.,

позивача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2),

представника позивача - ОСОБА_2 . (довіреність №1523 від 01.08.2013р.),

за участі представників відповідача - Киричка О.П. (довіреність № 374/1 від 23.08.2013р.), Прокопенка О.Л. (довіреність №4 від 08.01.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1314 про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1314 від 27.05.13 № 538 про накладення на начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0501 полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що його неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за звернення до командира військової частини А1314 із заявою. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. замінено відповідача по справі Командира військової частини А1314 на належного відповідача - військову частину А1314 .

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченні на адміністративний позов та зазначаючи, що позивач при зверненні на ім"я командира військової частини А1314 не звернувся спочатку до свого безпосереднього начальника.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, представників відповідача та позивача , встановив наступне

Позивач, ОСОБА_1, проходить військову службу у Військовій частині А 0501 на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини з листопада 2008 року по теперішній час, у військовому званні -полковник, що підтверджується копією послужного списку по позивачу.

Судом встановлено, що командиром військової частини А1314 Хомчак Р.Б. подано рапорт Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України Вх.№8283 від 29.04.2013 р. з пропонуванням накласти дисциплінарне стягнення "пониження в посаді" на полковника ОСОБА_1

04 травня 2013 року позивач надіслав звернення на ім'я командира військової частини А1314, в якому повідомив , що не згоден з рішенням командира військової частини А1314 щодо клопотання про пониження його в посаді та повідомив про залишення за собою права звертатись до наступного прямого начальника.

Зазначений лист отримано командиром військової частини А1314 07.05.2013 року , але вхідний штамп проставлено 08.05.2013 року за №758. Командиром військової частини А1314 на зазначеному зверненні зазначено резолюцію : "призначити службове розслідування щодо виконань вимог статуту".

За цим фактом на підставі наказу №475 від 08.05.13 р. у військовій частині А1314 було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування від 20.05.2013р. , який затверджено Командиром військової частини А1314. Розслідуванням встановлено , що під час звернення до командира військової частини А1314 полковник ОСОБА_1 дозволу у свого безпосереднього командира не питав, що підтверджується наданими поясненнями полковника Козака В.С. - командира військової частини А0501 , що є порушенням положень статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також з акту службового розслідування вбачається, що обставин, які обтяжують відповідальність є те, що під час надання пояснень позивач намагався ввести в оману , що при поданні звернення він попередньо звертався до свого безпосереднього начальника.

З розслідуванням позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис від 27.05.2013 р.(а.с.28).

З аркушу бесіди від 17.05.2013 року вбачається, що позивач повідомив про те, що він звертався до свого безпосереднього начальника - 07.05.2013 року. Суд зазначає, що з аркушу бесіди від 17.05.2013 року не вбачається, що позивач зазначав , що він звернувся до свого безпосереднього начальника перед тим, як надіслати звернення командиру військової частини А1314.

З пояснювальної записки полковника Козака В.С. - командира військової частини А0501 (який є безпосереднім начальником ОСОБА_1) від 08.05.2013 року вбачається, що позивач 07.05.2013 року про своє звернення до командира військової частини А1314, оскільки не згоден з пропозицією про накладення на нього дисциплінарного стягнення - пониження в посаді..

Отже, судом не встановлено розбіжностей у показаннях позивача та його безпосереднього начальника, як зазначено в акті службового розслідування від 20.05.2013р.

Також суд зазначає, що звернення від 04 травня 2013 року отримано командиром військової частини А1314 07.05.2013 року , але вхідний штамп проставлено 08.05.2013 року за №758.

За результатами службового розслідування наказом командира військової частини А1314 від 27.05.13 №538 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності , а саме: позивачу зроблено зауваження.

Командиром військової частини А1314 складено лист від 03.06.13р. № 239, з якого вбачається, що позивачу повідомляється , що за фактом порушення позивачем вимог Статуту внутрішньої служби Збройних сил України було проведено службове розслідування та за результатами виданий наказ командира про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів надіслання листа №239 позивачу та доказів отримання ним спірного наказу.

З пояснень представника відповідача під час судових засідань, що підставою для прийняття спірного наказу було те, що спочатку позивач обов'язково повинен був звернутись до свого безпосереднього начальника - командира військової частини А0501.

Ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV , закріплює, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Позивач звернувся зі зверненням від 04 травня 2013 року до командира військової частини А 1314, який є командиром корпусу і безпосереднім вищестоящим начальником командира військової частини А 0501, який, в свою чергу, є безпосереднім начальником позивача. Сцуд зазначає, що у зверненні позивач повідомив про незгоду з клопотанням, яке прийнято Командиром військової частини А 1314 перед Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження в посаді. Отже, безпосереднім начальником позивача не може бути вирішено питання щодо клопотання вищестоящого начальника відносно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження в посаді.

Також суд зазначає, що ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не закріплено обов"язок військовослужбовця отримати дозвіл у свого безпосереднього командира для звернення до вищестоящого командира, через що суд не приймає до уваги посилання відповідача на обов"язок позивача отримати зазначений дозвіл до звернення.

Дисциплінарний статут Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно ст. 110 Дисциплінарного статуту Збройних сил України усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

- незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

- незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Відповідно до ст. 112 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право:

- особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків;

- подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу;

- бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

- оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді;

- вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 117 Дисциплінарного статуту Збройних сил України пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Ч. 1 ст. 113 Дисциплінарного статуту Збройних сил України закріплено, що ніхто не може бути скривджений на службі чи покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу.

Статтею 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Таким чином, судом не виявлено порушень в діях позивача під час звернення із письмовим зверненням до посадової особи вищого органу військового управління .

Більш того, ст. 113 Дисциплінарного статуту Збройних сил України закріплено, що ніхто не може бути скривджений на службі чи покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу, через що дії відповідача по притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності за зазначені дії є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1314 про скасування наказу -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ командира військової частини А1314 від 27.05.13 № 538 про накладення на начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0501 полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) витрати з

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.