Рішення № 3334386, 20.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2009 р. Справа № 29/127-09

вх. № 2023/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Настусенко Д.Д. за довіреністю №08-11/3709/2-08

розглянувши справу за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Виробничо-комерційним підприємством „Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на нежитлову будівлю по вул. Текстильна, 4, літ. „И-3" у м. Харкові, що складається з нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 1-10, першого поверху №№ К24, другого поверху №№ 1-23, третього поверху №№1-22 загальною площею - 3354, 2 кв. м, де основна площа - 2675, 9 кв. м, допоміжна - 678, 3 кв.м.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі 29/127-09 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

ВКП «Нордік» у формі ТОВ за власні кошти виконано реконструкцію об'єкту незавершеного будівництва по вул. Текстильній, 4 у м. Харкові під виробничі, складські та офісні приміщення. Роботи виконано без розробки проекту та отримання відповідного дозволу на початок будівельних робіт.

Зазначений об'єкт незавершеного будівництва перебуває у власності позивача на підставі Договору № 925 купівлі-продажу незавершеного будівництва «Блок харчування та госпблок лікарні на 120 ліжок» за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, 4 від 28 січня 2003 року та Свідоцтва про право власності № 901 від 26 березня 2003 року.

Земельна ділянка перебуває у користуванні Позивача на підставі Договору оренди землі № 240867100001 від 12 вересня 2007 року та наступного рішення Харківської міської ради № 25/08 від 27.02.2008 року.

Згідно технічного паспорту на нежитлові приміщення, виготовленого КП «Харківське міське БТІ» станом на 20 грудня 2009р., загальна площа нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 1-10, першого поверху №№ 1-24, другого поверху №№ 1-23, третього поверху №№ 1-22 по вул. Текстильна, 4, літ. „И-3" у м. Харкові складає - 3354, 2 кв. м, де основна площа - 2675, 9 кв. м, допоміжна - 678, 3 кв. м.

Як свідчать матеріали справи, з метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації зазначених нежитлових приміщень позивачем було замовлено відповідний технічний висновок.

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку реконструкція не вплинула негативно на стан основних будівельних конструкцій будівлі у цілому. Всі основні будівельні конструкції на момент обстеження наявних деформацій не мають, знаходяться у задовільному технічному стані відповідають вимогам міцності та сталості, та придатні до подальшої експлуатації за призначенням.

Таким чином, позивачем самовільно виконано реконструкцію. З огляду на те, що роботи виконано без належно затвердженої проектної документації та дозволу на початок будівельних робіт не є можливим ввести дані приміщення до експлуатації та оформити права на них належним чином.

Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Виробничо-комерційним підприємством „Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, вул. Московська, 81, код ЄДРПОУ 24471615) право власності на нежитлову будівлю по вул. Текстильна, 4, літ. „И-3" у м. Харкові, що складається з нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 1-10, першого поверху №№ К24, другого поверху №№ 1-23, третього поверху №№1-22 загальною площею - 3354, 2 кв. м, де основна площа - 2675, 9 кв. м, допоміжна - 678, 3 кв.м.

Суддя