Постанова № 33340332, 05.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 917/944/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Блищук В.Т., Рубан Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2427 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.13 р. у справі № 917/944/13

за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, м. Лубни

до ВАТ "Полтаваобленерго", в ос. Лубенської філії м. Лубни

про стягнення коштів 55.880,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 55 880,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами 28.12.2011 р. Договорів № 183 на надання послуг з водопостачання та № 183/1 на надання послуг з водовідведення, з яких : 29 708,15 грн. основний борг за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно), 25 553,55 грн. пеня за період з 23.08.2012 р. по 31.12.2012 р., 77,55 грн. інфляційні нарахування за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., 541,64 грн. 3% річних за період з 27.08.2012 р. по 18.05.2013 р.

Відповідач против позову заперечував, посилаючись на припинення зобов'язання з основної заборгованості, що є складовою ціну позову у даній справі, в зв'язку з зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.07.2013 р. по справі № 917/944/13 ( суддя Ківшик О.В. ) позов задоволено, стягнуто з відповідача - 29708,15 грн. (основного боргу, 541,64 грн. 3% річних, 77,55 грн. інфляційних нарахувань, 25 553,55 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем умов договорів в частині оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що заборгованості не має, зобовязання припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зв'язку з зарахування зустрічних однорідних вимог у КП "Лубни-водоканал" припинилось зобов'язання щодо сплати перед Лубенською філією ПАТ "Полтаваобленерго" пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 29708,15 грн. нарахованих на підставі договору на постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010 р.

Відповідач надав клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 грн., посилаючись на фінансовий стан як наслідок несвоєчасних та неповних розрахунків підприємств водоканалу, зокрема позивача за спожиту електричну енергію.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання, оскільки представник позивача не надав доказів поважності не прибуття у призначене судове засідання. Не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. розпорядженням в. о. голови суду від 30.08.2013 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 28.12.2011 р. між КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець) та ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (споживач) укладений договір № 183 на надання послуг з водопостачання ( а.с. 10-13), за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання, а споживач зобов'язувався оплачувати одержані послуги за встановленими тарифами, визначеними п. 13 договору з проведенням платежів відповідно до умов договору (п. 1.1 та п. п. 1 п. 15 договору), тарифи на послуги (без ПДВ) становлять 10, 025 грн./куб. метр (п. 3 договору); розмір споживання згідно рахунків на момент укладання цього договору становить усього : 7000,00 куб.метр/рік, у тому числі за централізоване постачання води 7000,00 куб.метр/рік.

Пунктами 4, 7 договору передбачено, що плата за надані послуги справляється згідно отриманих рахунків і проводиться на протязі 5 банківських днів після отримання рахунку, але не пізніше 25-го числа розрахункового місяця; розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі вносяться не пізніше 25-го числа розрахункового місяця.

28.12.2011 р. між КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець) та ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (абонент) укладено договір № 183/1 на надання послуг з водовідведення (с. 14-17), за умовами якого виконавець зобов'язувався прийняти на очистку стічні води від абонента згідно затвердженого ліміту та представлених розрахунків за водоспоживання, а абонент зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі сплачувати отримані ним послуги по водовідведенню (п. 1.1 договору), абонент передає виконавцю стічні води в кількості 7 000 куб.метр/рік (в т.ч.: 1 квартал - 1750,00 куб.метрів, 2 квартал - 1750,00 куб.метрів, 3 квартал - 1750,00 куб.метрів, 4 квартал - 1750,00 куб.метрів) (п. 2.1 договору);

Пунктами 3.1, 3.3. договору передбачено, що тариф на послуги водовідведення для промислових підприємств становить 19,96 грн./куб.метр; абонент зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги по водовідведенню згідно пред'явлених виконавцем рахунків і проводиться до 25-го числа розрахункового місяця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що виконавцем за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно) виконано договірні зобов'язання з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню споживачу (абоненту) на загальну суму 53 312,61 грн., що підтверджується копіями Актів надання послуг, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме :№ 3886 від 17.08.2012 р. на суму 12 438,68 грн., № 4720 від 24.09.2012 р. на суму 14 069,47 грн., № 5230 від 22.10.2012 р. на суму 11574,97 грн. та № 5710 від 21.11.2012 р. на суму 15 229,49 грн. (а.с. 24-27).

Позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих ним послуг, а саме: за серпень рахунок № 3886 від 17.08.2012 р. на суму 12438,68 грн., за вересень рахунок № 4720 від 24.09.2012 р. на суму 14 069,47 грн., за жовтень рахунок № 5230 від 22.10.2012 р. на суму 11 574,97 грн. та за листопад рахунок № 5710 від 21.11.2012 р. на суму 15229,49 грн. (а.с. 24-27).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач в порушення умов договору провів часткову оплату вартості отриманих послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з серпня 2012р. по листопад 2012р. включно в розмірі 23604,46 грн., а саме: 27.09.2012 р. платіжним дорученням № 5079 оплачено 14 000,00 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 4720, 04.10.2012 р. платіжним дорученням № 6025 оплачено 69,47 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 4720 та 22.11.2012 р. платіжним дорученням № 2448 оплачено 9534,99 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 5710.

Отже, заборгованість за договорами № 183 та № 183/1 від 28.12.2011 р. за отримані послуги з водопостачання та водовідведення складає 29708,15 грн.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на припинення зобов'язань та відсутність заборгованості в зв'язку з направленням позивачеві заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом (Лист Вищого господарського суду від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Як свідчать матеріали справи відповідача направив листи про зарахування зустрічних однорідних вимог вважая, що у КП "Лубни-водоканал" припинилось зобов'язання щодо сплати перед Лубенською філією Публічного акціонерного товариства"Полтаваобленерго" пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у загальному розмірі 29708.15 грн. нарахованих на підставі договору на постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010 р.

Позивач заперечував проведення між сторонами взаємозаліку, матеріали справи не містять документального підтвердження наявності зустрічного боргу, з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що зобов'язання позивача (пеня, інфляційні нарахування та проценти річних), які на думку відповідача, є припиненими перед останнім, не входять до складу грошового зобов'язання, оскільки за приписами чинного законодавства такі нарахування є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань та наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, що є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач не надав доказів стягнення зазначених сум за рішенням суду або визнання зазначеної заборгованості позивачем, тобто зазначені суми не є грошовими зобов'язаннями позивача,не відображені в бухгалтерському обліку відповідача та відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29708,15 грн. основного боргу за період з серпня по листопад 2012 р. включно.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Пунктом 10, пп. 7 п. 15 договору № 183 та п. 5.1 договору № 183/1 сторони передбачили, що у випадку за несвоєчасного внесення плати за отримані послуги із споживача (абонента) стягується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 25 553,55 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними та задовольнив позов в цієї частині. Аналогична правова позиція щодо визначення розміру пені у спірних правовідносинах викладена у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12. Допущені позивачем при розрахунку помилки при визначенні пені не вплинули на заявлену до стягнення суму неустойки враховуючи визначену позивачем ціну позову та відсутність клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 77,55 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р. та 541,64 грн. 3% річних за період з 27.08.2012 р. по 18.05.2013 р.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача у доповненнях до відзиву щодо безпідставності нарахування йому пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних з огляду на неотримання останнім рахунків на оплату зазначених сум, а також зміну позивачем порядку обчислення позовної давності в порушення приписів ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що

нормами чинного законодавства України та умовами договорів не передбачено пред'явлення рахунків на оплату пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних, позивачем вірно визначено як період їх нарахування, так і розмір останніх, а також враховано приписи ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, твердження відповідача щодо зміни позивачем порядку обчислення позовної давності не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 1 грн. не підлягає задоволенню, так як відповідач не надав доказів наявності обставин, передбачених ст.233 ГПК України,необхідних для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, наявність заборгованості позивача перед відповідачем не є такою обставиною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 601,610, 611, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.2013 р. по справі № 917/944/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05 вересня 2013р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.