Рішення № 33340117, 03.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 910/11078/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК»

про стягнення 1284192,02 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Козир Є.І., посв. № 011867

від позивача 1: Рудник Ю.М., довір. № 220/1064/д від 26.12.2012 р.

від позивача 2: Рудник Ю.М., довір. № 303/25-738 від 28.02.2013 р.

від відповідача: Зініна Н.М., довір. № 154-1 від 12.08.2013 р.

Обставини справи:

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (далі - відповідач) про стягнення 1284192,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2013 р. було передано позовну заяву Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» про стягнення 1284192,02 грн. до господарського суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2013 р. було порушено провадження у даній справі № 910/11078/13.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Метсобстар-ХК» в межах позовних вимог, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

15.08.2013 р. до господарського суду Київської області позивачем-2 було подано додаткові пояснення б/н від 15.08.2013 р., відповідно до яких Київське квартирно-експлуатаційне управління МОУ зазначило, що термін дії договору № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р. було продовжено до 22.03.2013 р., про що між сторонами було укладено додаткові угоди до договору № 61-2012506 від 01.03.2012 р., у зв'язку з чим відповідач споживав теплову енергію, отриману від постачальної організації для забезпечення надання послуг з харчування, згідно договору в повному обсязі. Претензій та зауважень з боку відповідача на адресу позивача-2 не надходило.

15.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Метсобстар-ХК» було подано відзив № 156-1 від 13.08.2013 р., відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на закінчення 31.12.2012 р. строку дії договору, у зв'язку з чим вимога прокурора про оплату теплопостачання за січень 2013 року, на думку відповідача, є безпідставною.

Крім того, відповідач зазначив, що на підтвердження розміру заборгованості з відшкодування послуг з теплопостачання позивачем-2 було надано рахунки-фактури, у тому числі - № 61-1290112 від 10.01.2013 р. на суму 417665,32 грн., № 61-1290012 від 10.01.2013 р. на суму 130413,59 грн., № 61-1291112 від 10.01.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 61-1291212 від 10.01.2013 р. на суму 383298,53 грн., № 61-1399301 від 31.01.2013 р. на суму 43842,09 грн., № 61-1399401 від 31.01.2013 р. на суму 102727,80 грн., № 61-1399101 від 31.01.2013 р. на суму 45264,24 грн., № 61-1399201 від 31.01.2013 р. на суму 152843,18 грн.

Однак, за твердженням відповідача, ТОВ «Метсобстар-ХК» було частково оплачено вартість послуг з теплопостачання до подання позову до суду на загальну суму 403278,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 766 від 26.02.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 1779 на суму 43842,09 грн., № 1780 на суму 102727,80 грн., № 1781 від 24.04.2013 р. на суму 130413,59 грн., якими були оплачені наступні рахунки: № 61-1291112 від 10.01.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 61-1399301 від 31.01.2013 р. на суму 43842,09 грн., № 61-1399401 від 31.01.2013 р. на суму 102727,80 грн., № 61-1290012 від 10.01.2013 р. на суму 130413,59 грн.

Окрім того, відповідач наголошував, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем рахунків-фактур та актів виконаних робіт, яке є обов'язковою умовою для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати послуг з теплопостачання.

29.08.2013 р. до господарського суду Київської області позивачем-2 було подано додаткові пояснення б/н від 29.08.2013 р., відповідно до яких Київське квартирно-експлуатаційне управління МОУ зазначило, що ТОВ «Метсобстар-ХК» необґрунтовано заперечує факт отримання рахунків на оплату, актів надання послуг та податкових накладних, які були надіслані позивачем-2 на адресу відповідача згідно опису вкладення у цінний лист від 18.01.2013 р.

Позивач-2 наголошує, що порядок надання послуг поштового зв'язку встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку». Так, відповідно до п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З урахуванням викладеного, позивач-2 зазначає про належне виконання Київським квартирно-експлуатаційним управлінням МОУ умов договору № 61-2012506 від 01.03.2012 р. в частині направлення на адресу відповідача рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, на підставі яких прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за надані послуги з теплопостачання, оскільки відповідач не міг не отримати, на переконання позивача-2, надіслані йому рахунки, акти та податкові накладні, так як вміст конверту перевірявся оператором.

29.08.2013 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2013 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 18.09.2013 р.

02.09.2013 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано заяву № 6-2604 вих-13 від 02.09.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 999071,27 грн. відшкодування вартості теплової енергії, 29547,87 грн. пені, 12142,96 грн. 3% річних.

02.09.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Метсобстар-ХК» було подано відзив № 168-1 від 03.09.2013 р., відповідно до якого відповідач частково не погоджується із заявою про зменшення позовних вимог, з огляду на те, що зобов'язання з оплати послуг з теплопостачання виникають у відповідача лише після отримання від позивача-2 рахунків-фактур, актів виконаних робіт.

На переконання відповідача, розрахунок пені та 3% річних позивачем-2 було здійснено без жодних підстав, у зв'язку з тим що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем пакету документів за 2012 рік, які надсилались з супровідним листом від 10.01.2013 р., а також відсутні докази отримання відповідачем необхідного пакету документів за січень 2013 року, тому що підпис на копії супровідного листа від 06.02.2013 р. № 303/25-454 не посадової особи відповідача (директора), а особи, яка не має права на отримання будь-якої кореспонденції від імені ТОВ «Метсобстар-ХК», не є доказом отримання пакету документів товариством.

Водночас відповідач зазначив, що в матеріалах справи є копія супровідного листа позивача-2 від 24.07.2013 р. № 303/25-2849, разом з яким відповідач у серпні 2013 року отримав повний пакет документів на оплату за надані послуги з теплопостачання у 2012 році та січні 2013 року, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

У судовому засіданні 03.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.03.2012 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (сторона-2) було укладено договір № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 забезпечує сторону-2 тепловою енергією, отриманою від постачальної організації, для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Згідно з п. 1.2 договору сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012 р. та № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р. для кожної військової частини, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності з пп. 2.3.2 п. 2.3 відшкодування вартості за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої стороною-1 калькуляції.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 договору сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Київського КЕУ.

Отже, зобов'язання з оплати за теплопостачання виникають у відповідача лише після отримання від позивача-2 рахунків-фактур, актів виконаних робіт.

За порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що щомісячно, до 5 числа місяця, який слідує за звітним, сторона-1 та сторона-2, на підставі норм споживання теплової енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку та розрахунку складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.

Згідно з п. 6.6 договору щомісячно, в термін до 10 числа місяця, який слідує за звітним, сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

У відповідності з п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 р. до 31.12.2012 р.

25.12.2012 р. Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 61-2012506 від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 9.1. Договір діє з 01.03.2012 р. до 31.01.2013 р.».

14.01.2013 р. Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 2 до договору до договору № 61-2012506 від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 9.1. Даний договір діє з 01.03.2012 р. до 20.03.2013 р. для військових частин за договором № 286/2/12/4 від 07.02.2012 р. та до 22.03.2013 р. для військових частин за договором № 286/2/12/1 від 02.02.2012 р.».

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р. позивачем-2 було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актами надання послуг, у тому числі - № 61-1291112 від 10.01.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 61-1399401 від 31.01.2013 р. на суму 102727,80 грн., № 61-1399301 від 31.01.2013 р. на суму 43842,09 грн. (підписаними сторонами), та було виставлено рахунки на оплату, у тому числі - № 61-1291112 від 10.01.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 61-1291212 від 10.01.2013 р. на суму 383298,53 грн., № 61-1290112 від 10.01.2013 р. на суму 417665,32 грн., № 61-1290012 від 10.01.2013 р. на суму 130413,59 грн., № 61-1399101 від 31.01.2013 р. на суму 45264,24 грн., № 61-1399201 від 31.01.2013 р. на суму 152843,18 грн., № 61-1399301 від 31.01.2013 р. на суму 43842,09 грн., № 61-1399401 від 31.01.2013 р. на суму 102727,80 грн. (копії зазначених актів та рахунків долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

За твердженням позивача-2, із супровідним листом від 10.01.2013 р. зазначені акти та рахунки від 10.01.2013 р. були направлені відповідачу, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 18.01.2013 р. та фіскальним чеком від 18.01.2013 р. (копії опису вкладення та фіскального чеку долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом). Крім того, акти та рахунки від 31.01.2013 р. були вручені 06.02.2013 р. представнику ТОВ «Метсобстар-ХК», про що свідчить напис на супровідному листі від 06.02.2013 р. Однак відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором та у повному обсязі не сплатив суму, зазначену в рахунках на оплату.

Позивачем-2 було направлено відповідачу претензію від 04.02.2013 р. № 303/25-420, що підтверджується описом вкладення в цінний лист 08.02.2013 р. та фіскальним чеком від 08.02.2013 р. Відповідь на претензію отримано не було.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем-2 належним чином за отримані послуги за договором № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., прокурор і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, відповідачем за спірний період за договором № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р. були здійснені платежі на загальну суму 403278,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 766 від 26.02.2013 р. на суму 126295,14 грн., № 1779 на суму 43842,09 грн., № 1780 на суму 102727,80 грн., № 1781 від 24.04.2013 р. на суму 130413,59 грн.

Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням поданої прокурором заяви № 6-2604 вих-13 від 02.09.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 999071,27 грн. відшкодування вартості теплової енергії, 29547,87 грн. пені, 12142,96 грн. 3% річних.

Як зазначалось вище, згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору обов'язок з оплати за теплопостачання виникає у відповідача лише після отримання від позивача-2 рахунків-фактур, актів виконаних робіт.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами у справі, згідно супровідного листа від 24.07.2013 р. № 303/25-2849 позивачем-2 на адресу відповідача було направлено повний пакет документів на оплату за надані послуги з теплопостачання у 2012 році та січні 2013 року, який був отриманий відповідачем.

Водночас, відповідачем доказів погашення заборгованості за договором № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р. в сумі 999071,27 грн., у тому числі за березень, квітень, жовтень - грудень 2012 року в сумі 800963,85 грн. та за січень 2013 року в сумі 198107,42 грн. надано суду не було.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Метсобстар-ХК» перед Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, позовні вимоги про стягнення 999071,27 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 29547,87 грн. пені, керуючись приписами пп. 4.2.1 п. 4.2 договору № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір пені в сумі 29547,87 грн., у тому числі - за період з 05.02.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 800963,85 грн. в сумі 28834,69 грн., з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 198107,42 грн. в сумі 713,18 грн.

Стосовно визначення моменту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 договору сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Київського КЕУ.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони у справі, а не на суд.

Позивач-2 на підтвердження виникнення у відповідача зобов'язань за договором № 61-2012506 про відшкодування вартості теплової енергії (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування на протязі 2012 року, посилався на направлення відповідачеві 18.01.2013 р. рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом № 303/25-92 від 10.01.2013 р. пакету документів на оплату наданих послуг з теплопостачання у 2012 році.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист, оригінали яких були оглянуті судом.

Водночас, доказів отримання ТОВ «Метсобстар-ХК» пакету документів за 2012 рік, які надсилались із зазначеним вище супровідним листом від 10.01.2013 р., до матеріалів справи надано не було. Отримання зазначених документів відповідачем заперечується.

Поряд з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, надісланий 26.07.2013 р. позивачем-2 на адресу відповідача пакет документів на оплату наданих послуг з теплопостачання у 2012 році та у січні 2013 року з супровідним листом від 24.07.2013 р. № 303/25-2849 був отриманий відповідачем.

Факт направлення відповідачеві зазначеної кореспонденції позивачем-2 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 26.07.2013 р., оригінали яких були оглянуті судом.

Факт отримання зазначеної кореспонденції визнається відповідачем, зокрема, у відзиві № 168-1 від 03.09.2013 р.

Згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р. (далі - Нормативи), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, а п. 4.2 передбачено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, враховуючи зазначені вище норми Цивільного кодексу України, Нормативів, положення пп. 2.3.3 п. 2.3 договору, відповідно до якого сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту теплову енергію, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за березень, квітень, жовтень - грудень 2012 року в сумі 800963,85 грн. та за січень 2013 року в сумі 198107,42 грн. починається з 12.08.2013 р., за спливом терміну у 10 банківських днів.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом з урахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаними рахунками, періоду нарахування пені, заявленого прокурором, з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню пеня в розмірі 3596,64 грн., у тому числі - за період з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 800963,85 грн. в сумі 2883,46 грн., з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 198107,42 грн. в сумі 713,18 грн.

Решта вимог щодо стягнення заявленої суми пені залишається без задоволення.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем-2 було визначено розмір 3% річних у сумі 12142,96 грн., у тому числі - за період з 05.02.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 800963,85 грн. в сумі 11849,87 грн. та за період з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 198107,42 грн. в сумі 293,09 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом з урахуванням встановленого вище початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаними рахунками, періоду нарахування 3% річних, заявленого прокурором, з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1478,07 грн., у тому числі - за період з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 800963,85 грн. в сумі 1184,98 грн., з 12.08.2013 р. до 30.08.2013 р. на суму 198107,42 грн. в сумі 293,09 грн.

Решта вимог щодо стягнення заявленої суми 3% річних залишається без задоволення.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку щодо часткового задоволення у даній справі позовних вимог Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору.

Стосовно розподілу решти судових витрат слід зазначити наступне.

У разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.).

Таким чином, оскільки позивачі не звільнені від сплати судового збору, його розмір, визначений із суми позовних вимог, в частині яких було відмовлено, покладається пропорційно на Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, код 37250616) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. І. Мазепи, 38, код 22991617) - 991071 (дев'ятсот дев'яносто одну тисячу сімдесят одну) грн. 27 коп. основного боргу, 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 64 коп. пені, 1478 (одну тисячу чотириста сімдесят вісім) грн. 07 коп. 3% річних.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, код 37250616) на користь Державного бюджету України - 19922 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 91 коп. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код 00034022) в доход Державного бюджету України 446 (чотириста сорок шість) грн. 16 коп. судового збору.

6. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 38, код 22991617) в доход Державного бюджету України 446 (чотириста сорок шість) грн. 16 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.