Рішення № 33339948, 28.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13663/13 28.08.13

За позовомДочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод»доПідприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»простягнення 1 510 852,16 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Щеглов Є.Є.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Нижфарм-Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод» (надалі - ДП «Нижфарм-Україна») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (надалі - ТОВ «Фалбі») про стягнення 1 510 852,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №8 від 01.10.2010 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 172 323,65 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 719,82 грн., 3% річних у розмірі 17 343,96 грн. та штрафу у розмірі 234 464,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.08.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити представника в судове засідання.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку іншу особу для представництва в судовому засіданні власних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між ДП «Нижфарм-Україна» (постачальник) та ТОВ «Фалбі» (покупець) було укладено договір №8 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати покупцю в обумовлені договором строки фармацевтичні препарати (або лікувальні засоби), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його в сумах та строки, передбачені даним договором.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар по цінам діючого прайс-листа. Постачальник зберігає за собою право з повідомленням покупця не пізніше, ніж за 1 тиждень, змінювати ціни, вказані в прас-листі постачальника. При цьому, ціна за відвантажений товар, зафіксована у видаткових накладних, зміні не підлягає.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №7 від 01.11.2012 р. до Договору покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній з моменту надання звіту про продаж товару. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів з дати, вказаної у звіті про продаж.

Вказана додаткова угода №7 вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 28.12.2012 р.

Пунктом 1 Додаткової угоди №8 від 05.11.2012 р. до Договору покупець зобов'язується в період з 05.11.2012 р. по 30.12.2012 р. погасити прострочену дебіторську заборгованість у розмірі 761 429,67 грн. до 30.12.2012 р.

Додаткова угода №8 до Договору вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 30.12.2012 р.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 2 059 774,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №76 від 29.02.2012 р., №97 від 22.03.2012 р., №98 від 22.03.2012 р., №111 від 29.03.2012 р., №288 від 14.09.2012 р., №451 від 06.11.2012 р., №452 від 06.11.2012 р., №453 від 06.11.2012 р., №463 від 08.11.2012 р., №494 від 22.11.2012 р., №528 від 11.12.2012 р., №545 від 18.12.2012 р., №546 від 18.12.2012 р., №578 від 25.12.2012 р., №579 від 25.12.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 172 323,65 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №76 від 29.02.2012 р., №97 від 22.03.2012 р., №98 від 22.03.2012 р., №111 від 29.03.2012 р., №288 від 14.09.2012 р., №451 від 06.11.2012 р., №452 від 06.11.2012 р., №453 від 06.11.2012 р., №463 від 08.11.2012 р., №494 від 22.11.2012 р., №528 від 11.12.2012 р., №545 від 18.12.2012 р., №546 від 18.12.2012 р., №578 від 25.12.2012 р., №579 від 25.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на суму 2 059 774,56 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 1 Додаткових угод №7 та №8 до Договору та видаткових накладних, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній. Крім того, дебіторську заборгованість у розмірі 761 429,67 грн. відповідач зобов'язаний був погасити до 30.12.2012 р.

Відповідачем на виконання умов Договору частково сплачувалась вартість поставленої продукції, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості поставленої продукції, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 172 323,65 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Фалбі» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ДП «Нижфарм-Україна» про стягнення з ТОВ «Фалбі» заборгованості у розмірі 1 172 323,65 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 719,82 грн., 3% річних у розмірі 17 343,96 грн. та штрафу у розмірі 234 464,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Додатковою угодою №8 до Договору сторони виклали розділ 17 Санкції в наступній редакції:

- п. 17.1. У випадку прострочки платежу покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

- п. 17.2. У випадку, якщо про строчка платежу за товар перевищує 30 календарних днів, покупець додатково оплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 234 464,73 грн. (1 172 323,65 грн.*20%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, враховуючи визначений умовами Договору строк оплати поставленої продукції, а також часткову оплату відповідачем такої продукції, розмір пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 58 296,34 грн. та 11 659,53 грн. відповідно. В іншій частині пеня та 3% річних обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фалбі» на користь ДП «Нижфарм-Україна» заборгованості у розмірі 1 172 323,65 грн., штрафу у розмірі 234 464,73 грн., пені у розмірі 58 296,34 грн. та 3% річних у розмірі 11 659,53 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 28 423,48 грн. та 3% річних у розмірі 5 684,43 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б; ідентифікаційний код 21568905) на користь Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 52; ідентифікаційний код 32110540) заборгованість у розмірі 1 172 323 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі триста двадцять три) грн. 65 коп., штраф у розмірі 234 464 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 73 коп., пеню у розмірі 58 296 (п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 11 659 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 29 534 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 89 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя В.П. Босий