Ухвала суду № 33334090, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/22345/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Бєлицька І. В.

представник відповідача Норець В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП "СКІФ" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВП "СКІФ" (далі - ТОВ ВП "СКІФ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - ДПІ у Миронівському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у задоволенні позову ТОВ ВП "СКІФ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ ВП "СКІФ" задоволено. Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року та прийнято нову, якою позовні вимоги ТОВ "ВП "Скіф" до ДПІ у Миронівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2008 року №0003022301/0.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Миронівському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року.

ТОВ ВП "СКІФ" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Миронівському районі.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Миронівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Миронівському районі 18.07.2008 року було проведено виїзну планову перевірку TOB "ВП "Скіф" з питань дотримання останнім податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2006 року по 31.03.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.07.2008 року № 191/231-1/34374620.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого останнім було занижено податкові зобов'язання в частині недоотриманого доходу за 2007 рік в розмірі 647 571,94 грн. та п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством було занижено податкові зобов'язання в частині недоотриманого доходу в розмірі 188 550,65 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ у Миронівському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0003022301/0 від 29.07.2008 року про визначення ТОВ "ВП "Скіф" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 308164,10 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 72475,78 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0003032301/0 від 29.07.2008 року про визначення ТОВ "ВП "Скіф" податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 282825,97 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 94 275,32 грн.

В результаті адміністративного оскарження, скаргу позивача було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі №0003032301/0 від 29.07.2008 року скасовано, а податкове повідомлення-рішення №0003022301/0 від 29.07.2008 року - залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ВП "Скіф" та ТОВ "Торговий дім "Скіф" було укладено договір купівлі-продажу від 25.12.2006 року №0002 К за умовами якого ТОВ "ВП "Скіф"(Продавець) зобов'язувалося передати, а ТОВ "Торговий дім "СКІФ"(Покупець) прийняти продукцію відповідно до специфікації або рахунку фактури згідно Додатку №1 до основного Договору.

У п.п 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності -однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Особливість донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін полягає в тому, що таке донарахування здійснюється за процедурою, встановленою Законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлений п. 4.3. ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під валовими витратами згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За загальним правилом платник податку має право включати до складу валових витрат будь-які витрати понесені ним у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Господарська діяльність відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України поділяється на діяльність, яка здійснюється з метою одержання прибутку (підприємництво) та на діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні розрахунків чистої вартості реалізації запасів, відповідач використовував Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", однак даний розрахунок не підлягає застосуванню при визначенні ціни товару, оскільки згідно п. 25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Згідно п. 26 чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Для визначення чистої вартості реалізації запасів відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" відповідач повинен з'ясувати, чи був зіпсованим, застарілим або з інших підстав його ціна знижена, провести визначення чистої вартості по кожній одиниці запасів та встановити, що на дату балансу його вартість знизилася. Отже, розрахунок чистої вартості реалізації товару, що здійснений з порушенням вимог діючого законодавства, не може бути підставою для визначення суми податкового зобов'язання.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що помилковість проведеного відповідачем розрахунку чистої вартості реалізації товару підтверджується також аудиторським висновком "Про перевірку податкової звітності ТОВ "ВП "Скіф"за період з 14.11.2006 року по 31.03.2008 року". Даним висновком визначено, що посилання ДПІ у Миронівському районі на положення п.п. 1.20.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні звичайних цін за правилами, визначеними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, є безпідставним та необґрунтованим. Звичайна ціна за цим пунктом Закону може бути визначена як справедлива вартість, ринкова вартість, або чиста вартість реалізації, яку відповідач фактично не визначив та у визначеному законом порядку не довів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ ВП "СКІФ" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області на Миронівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.

Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров