Ухвала суду № 33334091, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/12891/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якг-Строй" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Якг-Строй" (далі - ТОВ "Якг-Строй") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у задоволенні позову ТОВ "Якг-Строй" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Якг-Строй" задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Якг-Строй" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя в період з 25.03.2010 року по 26.03.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЯГК-Строй», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ІНС 25» за період з 01.02.2008 року по 28.02.2010 року. За результатами перевірки складено акт №37/23-5/35499359 від 26.03.2010 року.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.1.3 ст.1, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 171454, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 02.04.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112305/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 257181, 00 грн., у тому числі за основаним платежем у сумі 171454, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 85727, 00 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що між ТОВ «ЯГК-Строй» (Покупець) та ТОВ «ІНС-25» (Продавець), 28.01.2008 року укладено договір поставки №01. Предметом договору є поставка на адресу ТОВ «ЯГК Строй» дробилки КСД-2200Гр з електрообладнанням. Позивач фактично здійснив 100% передплату та повністю розрахувався за товар. На отриману передплату за товар ТОВ "ІНС 25" виписані та надані позивачу податкові накладні. Суми ПДВ, які зазначені у податкових накладних, віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно із п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Закон України «Про податок на додану вартість» не має обмежень щодо включення ПДВ, який сплачено у попередніх оплатах постачальникам, до податкового кредиту, за умови фактичного отримання таких товарів (послуг).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що фактичне отримання дробилки КСД-2200Гр з електрообладнанням підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що встановлені обставини справи свідчать про реальність господарської операції щодо поставки дробилки КСД-2200Гр з електрообладнанням. Факт оплати позивачем вартості поставленої дробилки не заперечувався відповідачем, як не заперечувався і факт сплати у ціні дробилки сум ПДВ, а отже позивач мав право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо нікчемності укладеного договору між позивачем та ТОВ «ІНС 25», суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Частиною 1 ст.203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та «ІНС-25» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Якг-Строй".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров