Ухвала суду № 33334087, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/73578/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненерговугілля" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доненерговугілля" (далі - ТОВ "Доненерговугілля") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька (далі - ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року позов ТОВ "Доненерговугілля" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Доненерговугілля" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька в період з 30 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Доненерговугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року. За наслідками перевірки складений акт №3105/23-2/24463526 від 15 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Доненерговугілля»: п.п 7.3.1. п. 7.З., п.п 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4., п.п 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з результаті чого позивачем занижений податок на додану вартість в сумі 181820,00 грн., у т.ч. за березень 2010 року - на 161297,0 грн., за травень 2010 року - на 15449,00 грн., за червень 2010 року - на 5074,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька 28 вересня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632303/0, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270171,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій визначено, що спірним питанням цієї справи є правомірність висновків податкової інспекції щодо безпідставності порушення включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2010 року податку в сумі 161297,00 грн., за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто» та наявності підстав для визначення податкових зобов'язань при наданні прийнятим деклараціям за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року статусу «до відома».

Щодо безпідставності порушення включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2010 року податку в сумі 161297,00 грн., за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно наданої позивачем 16 квітня 2010 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 1301,00 грн. Згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного періоду складає 512385.00 грн. Згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року, до складу податкового кредиту звітного періоду, відповідач включив податок на додану вартість в сумі 161297,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Кит-Авто».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кит-Авто» укладено договір постачання №148 від 19 січня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця металопродукцію, продукцію виробничо-технічного призначення, будівельні матеріали в асортименті, кількість, вартість та якісні характеристики яких визначаються у специфікаціях. Реальність та товарність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи. Крім того, факт використання придбаних позивачем в ТОВ «Кит-Авто» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, шляхом подальшого продажу та отримання економічного прибутку, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податкові накладні відповідають вимогам п.п 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №.233/2037, що свідчить про відсутність перешкод, визначених п.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Згідно із п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що на підставі первинних документів, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному п.п 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Кит-Авто», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Частиною 1 ст.203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Кит-Авто» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Кит-Авто» відсутні. Крім того, висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми по господарській операції, проведеної з його контрагентом ТОВ «Кит-Авто»

Щодо донарахування відповідачем податку на додану вартість за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року, у зв'язку із наданням прийнятим деклараціям статусу «до відома», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

21 червня 2010 року, позивачем відправлено засобами поштового зв'язку до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року. Рядком 9 зазначеної декларації визначено суму податкових зобов'язання позивача у розмірі 439241,00 грн., згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного податкового періоду складає 423792,00 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (рядок 20 декларації) дорівнює 15449, 00 грн.

20 липня 2010 року, позивачем відправлено засобами електронного зв'язку до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року. Рядком 9 зазначеної декларації визначено суму податкових зобов'язань позивача у розмірі 492839, 00 грн., згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного податкового періоду складає 487765.00 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (рядок 20 декларації) дорівнює 5074.00 грн.

Листами № 13355/10/28-013 від 22 червня 2010 року та № 15685/10/28-013 від 20 липня 2010 року позивача повідомлено про необхідність надання податкових декларацій за травень, червень 2010 року, оформлених належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подані до податкової інспекції декларації за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року, дані наявних в матеріалах справи декларацій за травень та червень 2010 року відповідають визначеним в акті перевірки, сума визначеного податку сплачена позивачем до бюджету за платіжними дорученнями №45 від 29 червня 2010 року та №53 від 27 липня 2010 року. Зазначені декларації згідно вимог Наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» набули статусу «до відома», через що зазначені в них показники не прийматися до уваги при проведенні перевірки.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставність здійсненого позивачем нарахування податкових зобов'язань за травень 2010 року в сумі 21629,00 грн., податкових зобов'язань за червень 2010 року в сумі 6596,00 грн. та про безпідставність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 28225,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Доненерговугілля".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров