Постанова № 33331152, 02.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 920/307/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Батраченко В.В. (дов.№1670 від 01.08.2012 року),

відповідача - Кравченко Ю.М. (дов.№1107/2 від 11.07.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх. № 1690 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі № 920/307/13-г

за позовом Приватного підприємства "Компанії "Надежда", смт. Машівка

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 971188 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі №920/307/13-г (суддя Заєць С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Компанії "Надежда" 636706 грн.89 коп. основного боргу, 69183 грн.88 коп. пені, 15297 грн.44 коп. 3% річних, 19423 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині провадження по справі припинено.

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 по справі № 920/307/13-г про стягнення з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ПП "Компанія "Надежда" 636706,89 грн. основного боргу, 69183,88 грн. пені, 15297,44 грн. 3% річних, 19423,77 грн. витрат по оплаті судового збору та винести нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що не вважає себе таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті в розумінні ст.612 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не надано документів передбачених п.п.4.1, 4.2 договору купівлі - продажу №20/03 від 22.03.2012 року, після пред'явлення яких міг розпочатися строк для оплати. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно стягнув вартість транспортних послуг, оплата яких договором не передбачено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.) від 31.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.07.2013 року.

08.07.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5659), в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року відкладено розгляд справи на 23.07.2013 року.

22.07.2013 року від позивача надійшли пояснення, в яких він просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі № 920/307/13-г залишити в силі (вх.№6125).

23.07.2013 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№6173).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року продовжено розгляд апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 08.08.2013 року.

05.08.2013 року та 08.08.2013 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№№6587, 6681).

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року у зв'язку з відпусткою суддів Фоміної В.О. та Кравець Т.В. для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

У судовому засіданні 08.08.2013 року оголошено перерву до 29.08.2013 року.

29.08.2013 року від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№7333).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 по справі № 920/307/13-г та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 по справі № 920/307/13-г - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.03.2012 року між Приватним підприємством "Компанія "Надежда", (позивач) та Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений договір № 20/03 купівлі - продажу (надалі, також - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: дизельне пальне; бензин А-76/80; паливо пічне нафтове.

Згідно п.3.1 договору його ціна становить 27854000,00 грн., в тому числі ПДВ, що станом на дату укладання договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до п.10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом одного року після набрання чинності, а у частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Між сторонами, до договору купівлі - продажу № 20/03 від 22.03.2012р. були укладені додаткові угоди № 274 та №280 від 10.04.2012р.; № 509 та №512 від 31.05.2012р.; № 539, № 542, 543, № 544, № 545, № 546 та № 547 від 07.06.2012р.; № 553 та № 556 від 08.06.2012р.; № 664, № 670 та № 681 від 06.07.2012р.; № 724 від 12.07.2012р., згідно умов яких позивач зобов`язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, вказані у даних додаткових угодах .

05.12.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих.№2318) з пропозицією перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість в сумі 886706,89 грн. за договором купівлі - продажу №20/03 від 22.03.2012 року.

26.12.2012 року на адресу позивача надійшла відповідь на претензію, в якій зазначалося, що ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" знаходиться у складному фінансовому становищі та не в змозі одразу сплатити борг в повному обсязі, але до кінця поточного року заборгованість буде погашена частково у сумі 500000,00 грн., а протягом першого кварталу 2013 року борг перед позивачем буде погашений повністю.

Відповідач станом на 12.02.2013 року свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на свою користь заборгованість на загальну суму 971188,21 грн., з яких: 886706,89 грн. - основний борг, 69183,88 грн. - пеня, 15297,44 грн. - 3% річних, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 20/03 від 22.03.2012р. а також судові витрати по справі.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу в розмірі 250000,00 грн. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути заборгованість на загальну суму 721188,21 грн., з яких: 636706, 89 грн. - основний борг, 69183,88 грн. - пеня, 15297, 44 грн. - 3% річних, а також судові витрати по справі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 193, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.231, 343 Господарського кодексу України, умов договору купівлі-продажу № 20/03 від 22.03.2012р. та додаткових угод до нього, посилаючись на те, що позивачем було виконано умови договору по поставці нафтопродуктів, тоді як відповідач свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар не виконав, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 636706,89 грн. основного боргу, та припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 250000,00 грн., у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3.6 договору № 20/03 від 22.03.2012р., в разі порушення строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню, розмір якої відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та яка складає 69183,88 грн. Тому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 15297,44 грн., суд першої інстанції також правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Посиланя апелянта на те, що строк для оплати в спірному зобов'язанні не настав, оскільки поставка може вважатися здійсненою лише після виконання позивачем п.п. 4.1, 4.2, 5.4, колегія суддів не може вважати обґрунтованими.

Так, відповідно до п.4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем на розрахунковий рахунок продавця після пред'явлення продавцем рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання - передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору.

До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості/відповідності), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів продавець зобов'язується відшкодовувати спричинені покупцю витрати (п.4.2. договору).

Сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з продавцем за отриманий товар протягом 30 днів з моменту отримання від продавця товару (п.4.3.). Пунктами 4 додаткових угод до договору купівлі - продажу № 20/03 від 22.03.2012р. передбачено, що відповідач здійснює оплату товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту відвантаження товару. В той же час, як свідчать надані позивачем розрахунки, нарахування пені та 3% річних проводилося з урахуванням строків, визначених п. 4.3. договору.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що після передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.1., п.4.2. договору між сторонами оформлюється відповідний акт приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Поставка є здійсненою виключно після передання товару та надання документів зазначених в п.4.1.,п.4.2 договору. Датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання акту приймання-передачі товару. Здавання - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця та продавця (п.5.5, п.5.6).

Таким чином, підписані сторонами акти приймання-передачі № 10/1 від 10.04.2012р., № 10/2 від 10.04.2012р., № 31/1 від 31.05.2012р., № 31/2 від 31.05.2012р., № 7/2 від 07.06.2012р., № 7/3 від 07.06.2012р., № 7/4 від 07.06.2012р., № 7/1 від 07.06.2012р., № 7/5 від 07.06.2012р., № 8/1 від 08.06.2012р., № 7/7 від 07.06.2012р., № 7/6 від 07.06.2012р., № 8/2 від 08.06.2012р., № 6/1 від 06.07.2012р., № 6/3 від 06.07.2012р., № 6/2 від 06.07.2012р., № 12/1 від 12.07.2012р., свідчать як про факт передачі відповідачу товару, так і всіх документів, що передбачені п.4.1 та п. 4.2. договору. А відповідно передбачений договором строк для оплати товару повинен розраховуватися саме з дати підписання актів приймання-передачі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також не може погодитися з доводами апелянта щодо безпідставності стягнення судом вартості транспортних послуг.

Так, дійсно предметом договору була поставка наступного товару: дизельне пальне; бензин А-76/80; паливо пічне нафтове.

В той же час, п. 10.4 та 10.5 договору сторони передбачили можливість внесення змін до договору шляхом оформлення додаткових угод. Укладеними за кожною партією поставки товару додатковими угодами, актами приймання-передачі, видатковими накладними, сторони передбачили вартість супутніх транспортних послуг, що спростовує доводи відповідача.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі № 920/307/13-г - без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при зверненні до господарського суду в позовній заяві при зазначенні найменування відповідача було допущено описку, а саме зазначено Державне підприємство "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", замість Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Про факт допущення позивачем описки свідчить, зокрема, зміст позовної заяви, правильно зазначені місцезнаходження та код відповідача, які відповідають умовам договору та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Однак, суд першої інстанції на зазначену описку позивача уваги не звернув та сам припустився відповідної описки, зазначивши в рішенні невірне найменування відповідача. У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне виправити допущену описку та змінити найменування відповідача.

Керуючись статтями 85, 89, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Змінити в рішенні господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі № 920/307/13-г найменування відповідача з "Державне підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на "Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2013 року у справі № 920/307/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.09.2013 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко