Ухвала суду № 33328910, 28.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 р.Справа № 2а-6758/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук І.В.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікпожтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.12р. № 0001370231, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76832,50 гривень.

В обґрунтування позову зазначається, що позивачем виконанні всі вимоги під час формування податкового кредиту за розрахунками з ТОВ «ТРК Альянс» та ТОВ «КОМ-ТЕТ», а податковий орган безпідставно не визнає його право на податковий кредит.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0001370231 від 25.12.12 про визначення ТОВ «Нікпожтехсервіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76832,5 гривень.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Нікпожтехсервіс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 19.07.05. Основним видом діяльності ТОВ «Нікпожтехсервіс» є надання послуг і виконання протипожежної безпеки, а саме проектування систем пожежогасіння, монтаж, технічне обслуговування систем пожежогасіння, технічне обслуговування вогнегасників, вогнезахисне просочування та ін., на що у нього є відповідна ліцензія .

30.03.12 ТОВ «Нікпожтехсервіс» уклав договір на поставку протипожежного обладнання з ТОВ «ТРК Альянс» .

Відповідно до товарних накладних ТОВ «ТРК Альянс» поставив позивачу кронштейни для вогнегасника, порошок вогнегасний, рукава пожежні, важелі для полегшення відкриття пожежного вентеля та інше пожежне обладнання .

За зазначене пожежне обладнання ТОВ «Нікпожтехсервіс» сплатив ТОВ «ТКР Альянс» 220099,20 гривень.

ТОВ «ТРК Альянс» видав позивачу податкові накладні №35 від 30.03.12 та №27 від 30.04.12 на загальну суму ПДВ 36683,20 гривень.

Зазначена сума ПДВ сплаченого позивачем ТОВ «ТРК Альянс» була віднесена ним до податкового кредиту за березень та квітень 2012.

03.05.12 ТОВ «Нікпожтехсервіс» уклав договір на поставку обладнання з ТОВ «КОМ-ТЕТ» .

Відповідно до товарних накладних ТОВ «КОМ-ТЕТ» поставило позивачу сповіщувачі пожежні «Алмаз» .

За зазначене обладнання позивач сплатив постачальнику 148697,28 гривень

ТОВ «КОМ-ТЕТ» видав позивачу податкові накладні на №7 від 18.05.12, №12 від 22.05.12, №17 від 26.05.12 на загальну суму ПДВ 24782,88 гривень .

Зазначену суму ПДВ сплаченого позивачем ТОВ «КОМ-ТЕТ» була віднесена ним до податкового кредиту за травень 2012.

В період з 28.11.12 по 30.11.12 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провело позапланову документальну перевірку ТОВ «Нікпожтехсервіс» та склало Акт №3860\22-200\33681847 від 07.12.12 .

25.12.12 уповноваженою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0001370231 про визначення ТОВ «Нікпожтехсервіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76832,5 гривень, з яких 61466 гривень за основним зобов'язанням та 15366,50 гривень за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів правомірність винесеного ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001370231 від 25.12.2012 року.

Колегія суддів погоджується з вище вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників (ТОВ «КОМ -ТЕТ» та ТОВ «ТРК Альянс») товарів (послуг), на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, договори на поставку обладнання, виписки з банку, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення позивачем при формуванні податкового кредиту норм Податкового та Цивільного Кодексів України, та приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ «КОМ -ТЕТ» та ТОВ «ТРК Альянс», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: