Рішення № 33320088, 28.08.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.09.2013

Справа N 320/6496/13-ц

2/320/2415/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовської О.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним, посвідчення недійсним та визнання права власності, за участю третіх осіб - Мирненської селищної ради, Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить визнати рішення Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року незаконним та скасувати його, визнати недійсним реєстраційне посвідчення на квартиру АДРЕСА_1, видане Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2001 року, визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Позов обґрунтовано тим, що вона мала намір придбати квартиру у ОСОБА_2, та між ними 03.12.2008 року був укладений договір купівлі-продажу квартири у простій письмовій формі. Між ними була домовленість, що ОСОБА_2 отримає витяг з реєстру прав власності у КП «ММБТІ» та вони посвідчать даний договір нотаріально. КП «ММБТІ» відмовило ОСОБА_2 у видачі витягу з реєстру прав власності, оскільки рішенням Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року було вирішено оформити право власності на СУАП «Ірен». Надалі СУАП «Ірен» здійснило відчуження зазначеної квартири КТ «Українська лізингова компанія». З того часу ОСОБА_2 став ухилятись під різними підставами від нотаріального посвідчення договору. Вважає, що порушені її законні права та інтереси, оскільки вона повністю виконала умови договору, сплатила кошти за нерухомість. Також зазначила, що будинок АДРЕСА_1 будувався на підставі інвестиційного договору № 10/1 від 07.05.1997 року, № 10/4 від 11.06.1997 року, № 62 від 31.12.1998 року для військовослужбовців та на підставі акту приймання-передачі був переданий внутрішнім військам МВС України. ОСОБА_2, як військовослужбовець, отримав спірну квартиру у власність, в зв'язку з чим вважає рішення Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року незаконним.

Позивач в судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягає повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього факсимільним зв'язком надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі, позов визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи Мирненської селищної ради в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи без його участі, з позовом згоден.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв позивача, відповідача та представника третьої особи Мирненської селищної ради про слухання справи за їх відсутності та в зв'язку з неявкою третьої особи Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.12.2005 року Мелітопольською районною радою, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 15).

Вказані відомості також підтверджуються копією технічного паспорту (а.с. 7,8).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Розподіл квартири на ОСОБА_2 затверджено відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі листа заступника начальника управління розквартирування і капітального будівництва ГУВВ МВС України від 10.10.2003 року за № 3/23/4-П/581 про розподіл квартири у смт Мирне, витягу з протоколу № 9 засідання житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 06.10.2003 року про надання житлової площі військовослужбовцю ОСОБА_2, про що видано рішення виконавчого комітету Мирненської селищної ради № 111 від 20.11.2003 року (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» з метою реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та отримання витягу про реєстрацію на об'єкт нерухомого майна, однак йому було відмовлено в зв'язку з тим, що визначену квартиру в цілому зареєстровано за командитним товариством «Українська лізингова компанія» (а.с. 29).

Судом також встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року вирішено оформити право власності на квартири № 1, 4, 7, 10, 13, 2, 5, 8, 11, 14, 3, 6, 9, 12, 15, 16, 20, 22, 24, 17 у будинку АДРЕСА_1 за Спільним українсько-американським підприємством «Ірен» (а.с. 10).

В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу квартири № 5/40 від 15.05.2001 року Спільним українсько-американським підприємством «Ірен» квартиру АДРЕСА_1 було продано Командитному товариству «Українська лізингова компанія» (а.с. 11).

На підставі вказаного договору 14.07.2001 року Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» було видано реєстраційне свідоцтво, за реєстровим № 01, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 в цілому зареєстрована за Командитним товариством «Українська лізингова компанія».

Однак, відповідно до листа № 3/23/1-Ск/25 від 30.01.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноєвропейський дім» 14.03.2001 року за актом приймання-передачі № 18/5 та виконання умов договорів від 07.05.1997 року № 10/1, від 11.06.1997 року № 10/4 від 31.12.1998 № 62 передало, а Головне управління внутрішніх військ МВС України отримало 20 (двадцять) квартир, у тому числі чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно протоколу засідання житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 06.10.2003 року № 9 вищевказану квартиру було розподілено військовослужбовцю військової частини ОСОБА_2 на родину складом із чотирьох осіб. З 14.03.2001 року по теперішній час Головним управлінням внутрішніх військ МВС України не вчинялося будь-яких дій щодо відчуження юридичним, а також фізичним особам, у тому числі Командитному товариству «Українська лізингова компанія» квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Натомість, в порушення вимог законодавства, рішення Мирненської селищної ради було спрямовано на незаконне заволодіння майном, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Аналізуючи зібрані у справі докази кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року, визнання недійсним реєстраційного посвідчення, за реєстровим № 01 на квартиру АДРЕСА_1, видане Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2001 року, законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.12.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору доданого до позову (а.с. 18).

Вказаний договір у відповідності з вимогами ст.ст. 727, 728 ЦК України в установленому законом порядку відповідачем ОСОБА_2 не оскаржувався.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 правомірно.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає необхідним задовольнити позов та визнати незаконним, скасувати рішення Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року, визнати недійсним реєстраційне посвідчення, за реєстровим № 01 на квартиру АДРЕСА_1, видане Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2001 року та визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 202, 319, 328, 391, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 11, 57, 58, 59, 60, 61, 107, 208, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним, посвідчення недійсним та визнання права власності, за участю третіх осіб - Мирненської селищної ради, Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» - задовольнити повністю.

Визнати незаконним на скасувати рішення Мирненської селищної ради № 28 від 27.03.2001 року.

Визнати недійсним реєстраційне посвідчення, за реєстровим № 01, на квартиру АДРЕСА_1, видане Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2001 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко