Постанова № 33315015, 22.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1087/13-а

22 серпня 2013 року 15год. 30хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2012 №0004551742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13051,73грн. та від 13.11.2012 №0004561742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17105,00грн. (13684,00грн. - за основним платежем, 3421,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позов обґрунтований тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та такими, що суперечать фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що ДПІ у м.Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ОСОБА_3 РНОКПП при проведенні взаєморозрахунків із ПП "Львів-Металбуд" за вересень-грудень 2009 року та лютий-березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1. У вказаному акті викладені висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, які не підтверджені відповідними первинними документами. На підставі вказаного акта перевірки були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Вказав, що висновки акта перевірки про порушення позивачем податкового та валютного законодавства є необґрунтованими та безпідставними. Господарські операції СПД ОСОБА_3 з ПП "Львів-Металбуд" мали реальний характер, здійснені в межах господарської діяльності позивача, підтверджені первинними документами, що надавалися для перевірки. Дані правочини є чинними, не визнавалися недійсними і не є нікчемними. Відповідачем не було доведено, що сторони, вчиняючи вказані правочини, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків. На момент здійснення господарських операцій з СПД ОСОБА_3 ПП "Львів-Металбуд" було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості про нього містилися у Єдиному державному реєстрі, а відтак, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за наслідками таких операцій та на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Позивач, як добросовісний платник податків, не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податків іншими платниками податків. Просив позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівному позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що податковим органом під час проведення перевірки СПД ОСОБА_3 встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП "Львів-Металбуд", оскільки видаткові та податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатися первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), а документи (акти приймання-передачі товарів, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тощо) на підтвердження даних господарських операцій ним не надано (у зв'язку з відсутністю). Крім того, на момент укладення нікчемних договорів ПП "Львів-Металбуд" не мало належної правоздатності, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та інших умов для здійснення господарської діяльності, а місце знаходження підприємства встановити не можливо. Вказані обставини встановлені актами про результати позапланових невиїзних перевірок ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 07.04.2011 №673/23-1/32053687, 29.02.2012 №342/23-1/32053687 та від 03.01.2012 №2/23-1/32053687. Таким чином, позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП "Львів-Металбуд". Крім того, згідно з інформацією ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові у провадженні СВ УБОЗ у Львівській області ГУ МВС України у Львівській області перебуває кримінальна справа №141-3897 про обвинувачення директора ПП "Львів-Металбуд" у скоєнні злочину передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). Отже, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівному з 26.10.2012 по 01.11.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Львів-Металбуд" (код ЄДРПОУ 32053687) за період вересень-грудень 2009 року та лютий-березень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1 (а.а.с.15-24).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №1392, в результаті чого сума з податку на доходи фізичних осіб становить за 2009 рік - 9015,04грн., за 2010 рік - 4036,69грн. та пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Львів-Металбуд" за вересень 2009 року на суму 3718,33грн., за жовтень 2009 року - 2550,00грн., за листопад 2009 року -3116,67грн., за грудень 2009 року - 2635,12грн., за лютий 2010 року - 3750,00грн. та за березень 2010 року - 1632,25грн.

На підставі акта перевірки від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 №0004551742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13051,73грн. (13051,73грн. - за основним платежем) та від 13.11.2012 №0004561742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17105,00грн. (13684,00грн. - за основним платежем, 3421,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.а.с.7-8).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені СПД ОСОБА_3 в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у Рівненській області від 21.01.2013 №27/14/10-210/474 та ДПС України від 12.02.2013 №802/П/10-2315 скарги позивача залишені без задоволення (а.а.с.25-29).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області 14.05.1998, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 20.07.1998, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.1999 №77858924 (а.а.с.5-6). Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є: 54.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, Н.В.І.Г.

У перевірених періодах СПД ОСОБА_3 було здійснено господарські операції з ПП "Львів-Металбуд" щодо придбання будівельних матеріалів для їх наступної реалізації. За наслідками таких операцій було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, витрати на придбання товару включено до складу валових витрат відповідних періодів, що відображено у податкових деклараціях.

Так, СПД ОСОБА_3 було отримано від ПП "Львів-Металбуд" будівельні матеріали на підставі накладних на відвантаження від 22.10.2009 №МЦВВ-11746 на суму 15300,00грн. (у т.ч. ПДВ 2550,00грн), від 27.11.2009 №МЦВВ-11788 на суму 18700,00грн. (у т.ч. ПДВ 3116,67грн.), від 26.12.2009 №МЦВВ-11829 на суму 15810,72грн. (у т.ч. ПДВ 2635,12грн.), від 23.02.2010 №МЦВВ-00032 на суму 22500,00грн. (у т.ч. ПДВ 3750,00грн.) та від 30.03.2010 №МВВ-00050 на суму 9793,50грн. (у т.ч. ПДВ 1632,25грн.) (а.а.с.31,38,41,46-47,51).

Розрахунки за отриманий товар СПД ОСОБА_3 з ПП "Львів-Металбуд" здійснено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2009 №246, від 25.02.2010 №27/1, від 27.11.2009 б/н, від 23.04.2010 №67/1 та від 24.02.2010 №26/1 (а.а.с.30,36,40,43,50).

За вказаними господарськими операціями ПП "Львів-Металбуд" було виписано для позивача податкові накладні від 22.10.2009 №001137 на суму 15300,00грн. (у т.ч. ПДВ 2550,00грн), від 23.02.2010 №0000000067 на суму 22500,00грн. (у т.ч. ПДВ 3750,00грн.), від 27.11.2009 №01157 на суму 18700,00грн. (у т.ч. ПДВ 3116,67грн.), від 30.03.2010 №0000000106 на суму 9793,50грн. (у т.ч. ПДВ 1632,25грн.) та від 26.12.2009 №1268 на суму 15810,72грн. (у т.ч. ПДВ 2635,12грн.) (а.а.с.34-35,39,42,48-49,52).

Вказані податкові накладні, включені СПД ОСОБА_3 у встановленому порядку до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.а.с.135-137).

Перевезення даних будівельних матеріалів здійснювалося ФОП ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_5, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.03.2010 №31, від 26.02.2010 №23, від 28.10.2009 №26, від 08.12.2009 б/н, від 30.10.2009 №27, від 07.10.2009 б/н, від 30.12.2009 б/н, від 02.10.2009 б/н, від 30.03.2010 №32, від 25.03.2010 №30 та квитанціями до прибуткових касових ордерів від 08.12.2009 №4, від 26.02.2010 №4, від 30.10.2009 №5, від 30.03.2010 №7, від 30.12.2009 №5, від 02.10.2009 №2 та від 07.10.2009 №03 (а.а.с.53-63).

Суми витрат на підставі вищевказаних накладних включено позивачем до складу витрат, а суми податку на додану вартість -до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання робіт, виконання послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, у перевіреному періоді здійснювався за правилами, встановленими ст.ст.13-14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий прибуток громадян" від 26.12.1992 №13-92 (далі -Декрет №13-92) з урахуванням вимог п.19.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N889-IV (далі -Закон N889-IV).

Згідно з ч.2 ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч.3 ст.13 Декрету №13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальним фактором для формування платником податку суми валових витрат при придбанні ним матеріальних цінностей є їх наступне використання у власній господарській діяльності, незалежно від моменту такого використання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон N168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, будівельні матеріали, що були придбані СПД ОСОБА_3 у ПП "Львів-Металбуд" в наступному реалізовувалися позивачем іншим контрагентам (ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", ПП "ВІТТ Рівне", ПП "Укрспецсервіс", Виробничий кооператив "Геолог", АТ "Мехбудсервіс") за ціною, вищою від ціни придбання. Наступна реалізація підтверджується відповідними видатковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, довіреностями, що містяться в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи (а.а.с.138-186).

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання позивачем у ПП "Львів-Металбуд" будівельних матеріалів здійснювалося в межах його господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту -прибутку.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі -Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено у ході судового розгляду, сформовані позивачем за наслідками вказаних господарських операцій витрати та податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами, про що вказано і в акті перевірки від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1.

Обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної на момент здійснення описаних господарських операцій були визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону N168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N168/97-ВР та пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, чинним на момент здійснення господарських операцій (далі -Порядок №165), встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного порядку. У свою чергу п.2 Порядку №165 передбачає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Надані суду податкові накладні, виписані для позивача ПП "Львів-Металбуд" складені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою на момент їх складання платником податку на додану вартість, підтвердженням чого також є акт перевірки від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1.

Ні у акті перевірки від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1, ні у ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів скасування реєстрації платником податку на додану вартість контрагента позивача.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів від ПП "Львів-Металбуд" судом не беруться до уваги, зважаючи на таке.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі -Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, з визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на додану вартість.

Більше того, у преамбулі Правил №363 зазначено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно з пп.3.1 п.3 Правил №363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Крім того, в Законі №334/94-ВР, у Декреті №13-92 та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, як на документ, на підставі якого визначається правомірність віднесення витрат до складу валових витрат.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ПП "Львів-Металбуд" було зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Судом не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ПП "Львів-Металбуд" власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, а також відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагентів, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, дії СПД ОСОБА_3 як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ПП "Львів-Металбуд" не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Львів-Металбуд" базуються на інформації, що міститься в актах перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 07.04.2011 №673/23-1/32053687, від 29.02.2012 №342/23-1/32053687, від 03.01.2012 №2/23-1/32053687, комп'ютерних базах даних ДПС України, та інформації, наданої ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові в провадженні СВ УБОЗ у Львівській області ГУ МВС України у Львівській області щодо знаходження кримінальної справи №141-3897, яка порушена за ознаками злочину передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) проти директора підприємства ОСОБА_6

Разом з тим, вищевказані акти перевірки та інформація не є достатніми і незаперечними доказами фіктивності здійснених вказаними суб'єктами господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ПП "Львів-Металбуд" направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб внаслідок безпідставного формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише формально, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел юридичних осіб у вчиненні діянь, спрямованих на заволодіння майном держави, може бути доведена не інакше, як шляхом встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та вказаного умислу у фізичних осіб, які діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акта перевірки від 02.11.2012 №318/17-116/НОМЕР_1 вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагентів позивача.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або будь-які інші протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених СПД ОСОБА_3 з ПП "Львів-Металбуд" як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Правова природа договорів поставки товару визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у постачальника - на систематичну або одноразову передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату.

Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладеної між ними угоди, чим і підтвердили факт її укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлену угоду, мали умисел на укладення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Крім того, вимога про встановлення нікчемності правочину у разі наявності відповідної суперечки підлягає судовому розгляду. За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані СПД ОСОБА_3 на підтвердження вчинення господарських операцій з ПП "Львів-Металбуд" та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівному не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13.11.2012 №0004551742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13051,73грн. (13051,73грн. - за основним платежем) та від 13.11.2012 №0004561742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17105,00грн. (13684,00грн. - за основним платежем, 3421,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а відтак адміністративний позов належить до задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 13.11.2012 №0004551742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13051,73грн. (13051,73грн. - за основним платежем) та від 13.11.2012 №0004561742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17105,00грн. (13684,00грн. - за основним платежем, 3421,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 301,57грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.