Постанова № 33312445, 05.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 911/1696/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палій В.В.,

за участю представників: позивача - Дороніної О.М.

відповідача - П'ятоволенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" до дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення 19 796,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 17 243,03 грн. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних, 1 207,01 грн. 7% штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011102/Б21 від 27.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2013 року (суддя Заєць Д.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 01 коп. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних та 117,06 грн. судового збору. Провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 17 243,02 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 7% штрафу в розмірі 1 207,01 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судами, 27.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та дочірнім підприємством "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за №1109011102/Б21 (а.с. 14-20).

Розглядаючи справу та оцінюючі надані сторонами доказами в їх сукупності суди попередніх інстанцій також встановили, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 1 049 193,03 грн., відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 17 243,03 грн., проте 14.05.2013 року відповідач частково сплати борг в розмірі 17 243,02 грн. згідно платіжного доручення №27 від 14.05.2013 року (а.с. 90).

При розгляді справи суди дійшли до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 01 коп. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судом першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, припинено провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 17 243,02 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1207,01 грн. судами відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.

Прийняті у справі судові рішення в частині вирішення позову про стягнення з відповідача 01 коп. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних жодною із сторін не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач, посилається на те, що стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1 207,01 грн. за прострочення виконання зобов'язань більш ніж на 30 днів є додатковою санкцією, яка застосовується до боржника у відповідності до положень ст. 231 ГК України при наявності відповідних правових підстав для цього, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має, відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №1109011102/Б21 від 27.09.2011 року щодо вчасної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, і він вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання, а отже є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, є обґрунтованим.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судами нормам матеріального права.

Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів в оскаржуваних судових рішеннях в частині відмови позивачеві в стягненні з відповідача на користь позивача 7% штрафу у розмірі 1 207,01 грн. відповідають матеріалам справи та діючому законодавству тому і підстав для їх зміни в цій частині немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій