Постанова № 33312447, 05.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 901/922/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Керченське

міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

01.07.2013

зі справи № 901/922/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна

компанія "ВЛ - Комплект"

до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське

бюро реєстрації і технічної інвентаризації"

про стягнення 1 488 000, 00 грн.

за участю представників:

позивача: Приступа Є.В.- предст. (дов. Від 29.08.2013р.)

відповідача: Халецький О.В.- предст. (дов. від 03.01.2013р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про стягнення 1 488 000,00грн. неустойки, яка складає подвійну плату за користування річчю за час прострочення (у період з січня 2008 по лютий 2013), у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди нежилого приміщення від 01.08.2007 року щодо повернення орендодавцю орендованого майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року (суддя Толпиго В.І.) у справі №901/922/13-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення обґрунтовано відсутністю вини відповідача у невиконанні зобов'язання щодо повернення орендованого майна.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року (судді Видашенко Т.С., Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект" задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року у справі №901/922/13-г скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Представником скаржника у судовому засіданні 05.09.2013р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції від 22.08.2013р. на підтвердження сплати 7444,00грн. судового збору.

Клопотання судом задоволено.

В усних поясненнях представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечив, в її задоволенні просить суд відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (орендодавець) та Кримським республіканським підприємством "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (літ. "А", "Б"), загальною площею 1 346,8 кв.м., яке розташоване за адресою м. Керч, вул. Петрова Генерала, № 37, яке належить на праві власності орендодавцеві (п.1.1. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, орендар отримує у користування майно одночасно з підписанням сторонами дійсного договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 2.3. договору).

Пунктом 5.1.10 передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві орендоване майно у разі припинення договору оренди.

Згідно з пунктом 7.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2008.

Дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 7.6. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2007 ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" передало в оренду КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" нежитлові приміщення (літ. "А", "Б"), загальною площею 1346,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37.

10.08.2007 між ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" та Котляровим Віктором Григоровичем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 1 346, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37.

Рішенням Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі № 2-3920/2007 визнано дійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, загальною площею 1346,8 кв.м., що знаходиться по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч, між Котляровим В.Г. та ТОВ "Виробничо - торговельна компанія "ВЛ-Комплект", а також визнано за Котляровим В.Г. право власності на вищезазначене нежитлове приміщення, зобов'язано КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати в Реєстрі прав власності за Котляровим В.Г. з привласненням окремої адреси: вул. Генерала Петрова, 37А, м. Керч.

Право власності на приміщення за Котляровим В.Г. зареєстровано 18.01.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У подальшому, рішення Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі № 2-3920/2007 було скасоване Апеляційним судом АРК 08.07.2008 року, а рішенням Керченського міського суду від 26.08.2009 року Котлярову В.Г. відмовлено у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна та визнання права власності на майно.

01.12.2007 між КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та Котляровим В.Г. було укладено договір оренди нерухомого майна.

За договором від 03.12.2007 Котляров Віктор Григорович продав, а Приватне Підприємство "Земельний актив" придбало нежитлове приміщення загальною площею 1346,8 кв.м. по вул. Генерала Петрова, 37А, м. Керч.

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого ПП "Земельний актив" передав, а КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення (літ. "А", "Б") загальною площею 1346,8 кв.м., розташоване по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч.

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було підписано акт приймання-передачі к договору оренди приміщення від 02.01.2008.

Між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в подальшому були укладені договори оренди нежитлового приміщення розташованого по вул. Генерала Петрова, 37, м. Керч, від 01.12.2008, від 05.05.2009, від 04.01.2010, від 01.01.2011, від 01.01.2012.

18.01.2008 рішенням Керченського міського суду по справі № 2-654/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1346,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37а, який укладено 03.12.2007 між ПП "Земельний актив" та Котляровим В. Г.; за ПП "Земельний актив" визнано право власності на зазначене нежитлове приміщення.

24.03.2008 у справі № 2-654/2008 було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого, судом вирішено змінити літеру спірного об'єкту та вказати адресу нежитлового приміщення, на яке визнано право власності за ПП "Земельний актив" - м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37б.

Право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1346,8 кв.м. зареєстровано за ПП "Земельний актив" 05.04.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У подальшому, Апеляційним судом АРК 29.11.2011 року скасовано рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 24.03.2008 року. Судом апеляційної інстанції було прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Земельний актив" про визнання договору дійсним та визнання права власності на спірне нерухоме майно відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року у справі №5002-22/4244-2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року у цій же справі, було витребувано нерухоме майно від добросовісного набувача ПП "Земельний актив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект".

Рішенням господарського суду АРК від 18.11.2011р. у справі №5002-12/4005.1-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект" до КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" про стягнення 264 000,00грн., яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року встановлено, що дія договору оренди від 01.08.2007 року, укладеного між сторонами по справі, закінчилась 01.01.2008 року.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору оренди, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 1 488 000,00грн. неустойки, яка складає подвійну плату за користування річчю за час прострочення (за період з січня 2008 по лютий 2013).

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як унормовано статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність сторони за користування річчю після закінчення терміну дії Договору з метою захисту орендодавця від можливих збитків від недобросовісної поведінки орендаря. Це надає позивачу можливість отримувати від відповідача подвійну орендну плату до моменту повернення майна.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із відсутності вини відповідача у невиконанні зобов'язання щодо повернення орендованого майна, оскільки з 2007 року право власності на нежитлові приміщення та права орендодавця перейшли до Котлярова В.Г., отже, відповідач не зобов'язаний був передавати позивачу орендоване майно по акту приймання - передачі, так як власник предмету договору оренди змінився. При цьому, суд першої інстанції посилався на норму ч. 3 ст. 334 ЦК України, згідно якої право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про перехід права власності до Котлярова В.Г. з 2007 року помилковим та таким, що не узгоджується із нормами закону, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 та ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (редакція статті станом на 31.05.2007).

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (редакція статті станом на 31.05.2007).

Отже, оскільки договір про відчуження майна підлягав державній реєстрації, то право власності у набувача виникало з моменту такої реєстрації.

Зазначені положення закону були враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови, на відміну від суду першої інстанції.

У той же час, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є передчасним, таким, що не ґрунтується на повному дослідженні обставин справи та доказів у ній, з огляду на наступне.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте, питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. У свою чергу, суд першої інстанції лише констатував, що відповідачем доведено суду відсутність вини відносно неповернення позивачу орендованого об'єкту, проте, доказів, якими підтверджується відсутність вини, судом не наведено, як і не досліджено питання щодо можливості належного виконання зобов'язання відповідачем у період після закінчення дії договору оренди від 01.08.2007 року та до моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, а також після того, як відповідач дізнався, або за всіма обставинами не міг не знати, що власником майна є саме позивач, який захистив своє порушене право власності, шляхом витребування майна від добросовісного набувача.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідачем до винесення судом першої інстанції рішення у справі було заявлено про сплив та про застосування позовної давності. Проте, така заява залишилась поза увагою суду апеляційної інстанції.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року зі справи №901/922/13-г скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій