Постанова № 33312442, 05.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 913/999/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.07.13у справі№913/999/13господарського судуЛуганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаДанилевський О.М. (дов. від 22.03.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення із Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.13) 7 016 536,88 грн., з яких: 6 136 222,63 грн. основного боргу, 609 079,06 грн. пені, 238 164,64 грн. - 3% річних, 33 070,55 грн. інфляційних втрат, у зв'язку із порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.11 №1Т-ТЕ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.06.13 (суддя Якушенко Р. Є.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Ломовцева Н.В., судді: Принцевська Н.М., Скакун О.А.), позов задоволено частково. Беручи до уваги контррозрахунок пені з урахуванням позовної давності, заявленої відповідачем, суди дійшли висновку, що обґрунтовано заявленою сумою пені є 541 056,48 грн., зменшивши її розмір на 10%, враховуючи диспозицію п.3 ч.1 ст.83 ГПК України

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених судових актів з порушенням норм матеріального права (ст.549-552 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" і відповідачем укладено договір №1Т-ТЕ в редакції додаткової угоди від 15.12.11 №1) для потреб суб'єктів господарювання, що надають населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем Розділу 4 договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п.10.1, договір набирає чинності з 01.10.11 та укладається на строк до 31.12.12, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином: протягом листопада 2011 року-квітня 2012 року поставив 9 566 595 м3 на загальну суму 12 524 586,17 грн., що не заперечується сторонами. Проте, відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, перерахувавши за поставлений природний газ лише 6 388 363,54 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 6 136 222,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.12 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", як первісним кредитором, та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як новим кредитором, укладений договір №14/6815/12 про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор, позивач у справі, приймає на себе право вимоги до боржника - КП "Первомайськтеплокомуненерго", відповідача у справі, за договором на постачання природного газу №1Т-ТЕ від 30.09.11 на суму 6 136 222,63 грн.

21.11.12 ПАТ "Луганськгаз", відповідно до умов п.2.3 договору №14/6815/12, повідомило відповідача про відступлення права вимоги у розмірі 6 136 222,63 грн. до нового кредитора - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Позивач у порядку ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 17.12.12 №26/2-319-12 про оплату зазначеної заборгованості. Проте, відповідач не виконав даної вимоги, заборгованість станом на 25.02.13 не погашена, що і стало підставою для звернення із позовом.

Зменшуючи пеню на 10%, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обґрунтовано заявленою є сума пені у розмірі 541 056,48 грн., а наданий відповідачем контррозрахунок є вірним, оскільки ним визначена дійсна кількість днів прострочення оплати спожитого газу, в межах позовної давності, та здійснено розрахунок з дотриманням вимог законодавства. Із зазначеної суми судами зменшено розмір пені на 10%, враховуючи те, що причиною несвоєчасних розрахунків став великий обсяг дебіторської заборгованості (населення та бюджетні організації). З огляду на викладене, судами реалізовано своє право на зменшення розміру пені на 10%., оскільки відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах громади та населення.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 10%. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним. Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишеною без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.13 у справі №913/999/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій