Ухвала суду № 33312055, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К-36739/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року

у справі № 2-а-646/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області,

Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (позивач) до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (відповідач) задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0001922351/0 від 29 грудня 2007 року визнано нечинним та скасовано. Присуджено ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 324/149/23-141/22555135 від 19 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922351/0 від 29 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із плати за землю в розмірі 2 240,31 грн. (1 493,54 грн. - основний платіж, 746,77 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 2, 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку з невключенням земельної ділянки площею 3,14 га до розрахунку земельного податку за 2006 - 2007 роки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535-XII визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Як встановлено судами, в користуванні позивача у 2006 - 2007 роках перебувала земельна ділянка площею 15,56 га, а в оренді - площею 0,86 га, що, зокрема, підтверджується листом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 315 від 04 березня 2008 року.

За дані земельні ділянки ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» в повному обсязі сплачено земельний податок та орендну плату.

В свою чергу, податковим органом будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування позивачем земельною ділянкою площею 3,14 га надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.