Ухвала суду № 33312050, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К/9991/14073/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

у справі № 2-а-14368/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «ТКС»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «ТКС» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0009651501/0 від 27 жовтня 2010 року та № 0012321503/0 від 26 жовтня 2010 року. Визнано протиправною відмову посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за липень, серпень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року. Зобов'язано службових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова визнати податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за липень, серпень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року як податкову звітність, що надана без порушень у відповідний податковий період.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року змінено та вказано в резолютивній частині замість слова «нечинними» слова «протиправними та скасувати».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ДПІ у Київському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки ПП «НВФ «ТКС» з питань своєчасності подання податкової звітності, за результатами яких складено акти № 6183/15-1/134757183 від 22 жовтня 2010 року та № 6180/15-208/34757183 від 22 жовтня 2010 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009651501/0 від 27 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн., та № 0012321503/0 від 26 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 340,00 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, а також декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував факт невизнання контролюючим органом поданої позивачем податкової звітності.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

В свою чергу, як встановлено судами, подані позивачем декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, а також декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року підписані посадовими особами ПП «НВФ «ТКС», скріплені печатками та містять всі обов'язкові реквізити, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для їх невизнання.

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшов вірного висновку, що такий спосіб захисту як вимога про визнання акта нечинним може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.