Ухвала суду № 33311697, 10.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.

справа № 1170/2а-2473/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

T >у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

lass="fs116">від 18.10.2012р. у справі №1170/2а-2473/12

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будко»

class="fs114">до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будко» (далі – ТОВ «Будко») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-12 том 1 /.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-2473/12 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної податковим органом (відповідачем у справі) невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Олеко-Тіс» за грудень 2010р., податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1,198,2,198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , яке призвело до заниження позивачем зобов’язань з ПДВ за грудень 2010р. на 24103 грн., що і було відображено у акті перевірки №159/23-6/35189531 від 19.12.2011р., за результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 10.01.2012р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ у розмірі 30129 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 24103 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 6026 грн., це рішення було оскаржено позивачем до ДПС у Кіровоградській області, рішенням якої було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000053360 від 10.01.2012р., за результатами розгляду скарги позивача відповідачем у справі прийнято 03.04.2012р. податкове повідомлення-рішення №0000452360, яким визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ у розмірі 30129 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 24103 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 6026 грн., ці рішення відповідача були оскаржені позивачем, але скарга була залишена без задоволення, позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки щодо відсутності поставок товарів та укладення угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «Олеко-Тіс» у грудні 2010р. з порушенням вимог чинного законодавства – без мети настання реальних наслідків, що свідчить про нікчемність цих угоди, є безпідставнимий оскільки позивач та його контрагент виконали свої зобов’язання за укладеними між ними договорами, у позивача наявні первинні документи, які підтверджують реальність виконання господарських операцій та які стали підставою для формування позивачем податкової звітності за грудень 2010р., тому позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки безпідставними, а прийняті за результатами перевірки податкові-повідомленні рішення необґрунтованими, і просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення відповідача №0000052360 від 10.01.2012р. та №0000452360 від 03.04.2012р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. у справі №1170/2а-2473/12 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000052360 від 10.01.2012р. та №0000452360 від 03.04.2012р. (суддя Могилан С.В.) / а.с. 228-229 том1/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 232-233 том 1/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 18.10.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 7-11 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 18.10.2012р. у даній справі залишити без змін.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлялись неодноразово / а.с. 4-6, 14-16,20 том 2/. Позивач надав суду письмове клопотання у якому просив апеляційний суд розглянути дану справу у відсутність свого представника /а.с. 17 том 2/. Відповідач про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія судів вважає можливим розгляду дану справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі – ТОВ «Будко», у якості юридичної особи зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 07.06.2007р., підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.06.2007р. та на податковому обліку перебуває в Кіровоградській ОДПІ.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Олеко-Тіс» за період грудень 2010р., за результатами якої складено акт №159/23-6/35189531 від 19.12.2011р. (далі – акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 15-20 том 1/ вбачається, що податковим органом зроблено висновок про те, що встановлено відсутність поставок товарів, придбання позивачем товарів не підтвердується, в зв’язку з чим угоди поставки є нікчемними і в зв’язку з порушенням п.198.1 п.198.2, п. 198.3, п.198.9 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010р у розмірі 24 103грн.

За результатами перевірки на підставі акту перевірки №159/23-6/35189531 від 19.12.2011р. відповідачем 10.01.2012р.. прийнято податкове повідомлення-рішення №000052360 , яким за порушення п.198.1 п.198.2, п. 198.3, п.198.9 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) у розмірі 30 129грн., з яких 24 103грн за основним платежем та 6 026грн. за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) / а.с. 13 том 1/.

ТОВ «Будко», 23.01.2012р. в порядку ст.. 56 Податковго кодексу України було подано скаргу до ДПА у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012р. №000052360. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Кіровоградській області 21.03.2012р. за вих..№815/10/10-208 прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 10.01.2012р. №000053360 скасовано, та в зв’язку з завищенням податкового кредиту на суму 24 103грн за грудень 2010р. і відповідно заниженням податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 24 103грн. і порушенням ТОВ «Будко» п.п.7.4.1,п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено позивачу грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 24 103грн. і на суму 6 026грн. штрафної (фінансової) санкції /а.с.76,77 том 1/.

03.04.2012р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення №0000452360, яким ТОВ «Будко» за порушення п.п.7.4.1,п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 30129грн., з яких 24 103грн за основним платежем та 6 026грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) / а.с. 14 том 1/.

Як вбачається з акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги, підставою для прийняття податковим органом вищезазначених податкових повідомлень-рішень є висновки про те, що всі господарські операції позивача з ТОВ «Олеко-Тіс» не спричиняли реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності обсяг їх прав та обов’язків, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №159/23-6/35189531 від 19.12.2011р. відповідач у справі правочини, укладені позивачем та ТОВ «Олеко-Тіс», кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 72 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальником (контрагентом) ТОВ «Олеко-Тіс», як і не було надано відповідачем суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Тоді як позивачем у справі під час розгляду справи було надано суду належним чином завірені первинні документи, які підтверджують факт належного виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань, та правомірність формування податкового кредиту протягом перевіряємого періоду.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем в акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, дають можливість зробити висновок про те, що висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203,215,216,228 ЦК України у акті перевірки №159/23-6/35189531 від 19.12.2011р.. зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, що свідчить про те, що відповідачем у справі, який є органом державної влади, а у спірних правовідносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, під час розгляду даної справи не було доведено правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000452360 від 03.04.2012р. та №000052360 від 10.01.2012р. які оскаржуються позивачем у справі, а тому відповідач у справі під час прийняття цих рішень діяв не у межах повноважень та не у спосіб які встановлені чинним законодавством, а тому прийняті ним рішення є безпідставними та неправомірними.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які були встановлені у судовому засіданні під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та містяться в матеріалах даної адміністративної справи, та враховуючи норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем у справі податкових повідомлень-рішень №0000452360 від 03.04.2012р. та №000052360 від 10.01.2012р. та постановив у даній справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду даної справи норм матеріального та процесуального права яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 18.10.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки відповідачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. у справі №1170/2а-2473/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 12.07.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко