Постанова № 33311436, 02.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 918/495/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фермерського господарства "Мальвіна" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 р. у справі № 918/495/13

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до фермерського господарства "Мальвіна"

про стягнення в сумі 51694 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Нікітчук К.В.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до фермерського господарства "Мальвіна" про стягнення 51694 грн. 06 коп. за неналежне виконання умов кредитного договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року (суддя Торчинюк В.Г.) вказаний позов задоволено. Присуджено до стягнення із відповідача на користь позивача 10400 грн. строкової заборгованості за кредитом, 39050,35 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 156,71 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 1999,41грн. пені за прострочений кредит, 87,59 грн. пені за простроченими відсотками, а також судові витрати у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що у порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору №04/12/КЮ-118 від 06.04.2012 року, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного внесення платежів не здійснив, допустивши прострочення його виконання. Враховуючи приписи ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, ґрунтуються на договорі та законі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зокрема вказав, що у порушення п. 3.9 договору жодної вимоги про сплату штрафу чи пені відповідач не отримав, з огляду на що вважає, що момент виконання зобов'язання не настав. Також, звертає увагу апеляційного суду на те, що всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України суд стягнув з фермерського господарства "Мальвіна" пеню за період, що значно перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві посилається на пункт 6.3 договору, яким сторони погодили, що нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, з огляду на що вважає, що оскаржене рішення є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

02.09.2013 року від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та перебуванням директора ФГ "Мальвіна" у відрядженні.

Колегія суддів з приводу заявленого клопотання вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка сторін на розгляд апеляційної скарги обов'язковою не визнавалась, враховуючи правову позицію, що міститься в п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.04.2012 року між сторонами укладено кредитний договір №04/12/КЮ-118, згідно п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію (далі - кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом в сумі 100000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3. цього договору, в розмірі 22 % річних (далі - договір), (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.2, 1.3.1 договору кредит видано на поповнення обігових коштів на строк з 06 квітня 2012 року по 05 квітня 2013 року.

Пунктом 1.3.2 договору передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту (додаток №1 до цього договору).

Згідно пункту 3.1. договору кошти надаються банком позичальнику окремими траншами, шляхом: оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених п. 1.3. цього договору, розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №206240294102.980, відкритого у відділенні № 118/7 АБ "Укргазбанк", МФО 320478; перерахування на поточний рахунок позичальника №2600294102.980, відкритого у відділенні №118/17 АБ "Укргазбанк", МФО 320478. Надання банком кредитних коштів здійснюється за умови отримання банком, у строк не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах ліміту кредитної лінії, попередньої письмової заяви позичальника та підтвердження банком намірів про видачу кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії згідно зазначеної заяви позичальника.

За приписами п. 3.2 договору погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в додатку 1 до цього договору. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту по день, що передує дню погашення кредиту (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 27 % річних.

Договір набрав чинності у відповідності п.9.11 договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання свого обов'язку банк відкрив фермерському господарству "Мальвіна" кредитну лінію та 06.04.2012 року надав кредитні кошти в сумі 100000 грн., що стверджується випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 14).

Натомість, фермерське господарство "Мальвіна" своє зобов'язання по поверненню отриманих в межах кредитної лінії суми кредиту в строк до 05.04.2013 року не виконало, внаслідок чого допустило строкову заборгованість за кредитом у розмірі 10400 грн., прострочену заборгованість за кредитом - 39050,35 грн., прострочену заборгованість по відсотках - 156,71 грн., а всього 49607,06 грн.

27.12.2012 року позивач надіслав відповідач вимогу про повернення заборгованості, яку останній залишив без відповіді та реагування.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку що, вирішуючи спір суд першої інстанції правильно враховував положення ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, підстави його виникнення, порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

Відтак, перевіривши розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що борг фермерського господарство "Мальвіна" за договором в сумі 49607,06 грн. доведений належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення із відповідача 49607,06 грн. заборгованості.

Що стосується стягнення з фермерського господарство "Мальвіна" 2087грн. пені, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або/та сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діла в період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

За порушення відповідачем зобов'язання у частині своєчасного внесення кредитних платежів, на підставі п. 6.3 договору, позивачем здійснено нарахування 2087 грн. пені, у тому числі 87,59 грн. пені по відсотках за період з 06.09.2012 року по 21.03.2013 року, 1999,41 грн. пені за простроченим кредитом за період з 01.08.2012 року по 25.03.2013 року. При цьому, колегією суддів встановлено, що нарахування пені здійснено з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано на суму боргу, враховуючи здійснені відповідачем проплати.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача 2087 грн. пені, що узгоджується з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У свою чергу, апелянт зазначає, що розрахунок пені позивача проведений в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України за період часу, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, натомість, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування санкцій, аніж протягом шести місяців.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеній в постанові № 3-27гс12 від 27.04.2012 року.

Колегією суддів встановлено, що позивачем нарахована пеня за простроченими відсотками з 06.09.2012 року по 21.03.2013 року та за простроченим кредитом з 01.08.2012 року по 25.03.2013 року, тобто за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з тим, пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, право позивача нарахувати пеню за період понад шість місяців передбачено п. 6.3 договору та не суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на що відповідні твердження апелянта не заслуговують на увагу.

Крім того, п. 3.9 договору передбачено, що штрафи, пеня (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов договору, сплачуються позичальником окремо, на вимогу банку.

При цьому, відповідно до п.3.8 договору у випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, по дату припинення цих обставин включно.

Виходячи зі змісту поняття "штрафної санкції", визначеного ч.1 ст.230 ГК України, а також враховуючи положення п. 3.8, 3.9 договору, відповідач зобов'язаний сплатити пеню з моменту порушення ним зобов'язання, а не отримання вимоги, з огляду на що колегія суддів відхиляє доводи апелянта про зворонтє.

Колегія суддів також зауважує, що сплата 05.07.2013 року фермерським господарством "Мальвіна" в рахунок погашення боргу за договором 20000 грн. не впливає на правомірність прийнято 11.06.2013 року рішення, оскільки апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість в контексті обставин, що існували станом на день його винесення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 р. у справі № 918/495/13 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства "Мальвіна" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №918/495/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.