Рішення № 33311325, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14703/13 02.09.13

За позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"до про Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внесення змін до договору

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Ковальова О.В. - предст. за довір.;

від відповідача: Халіна А.О. - предст. за довір.

У судовому засіданні 02.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про внесення змін в пункт 4.1 договору № 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012 виклавши його у наступній редакції: "Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця ".

Позовні вимоги мотивовані неможливістю досягти домовленості сторонами щодо зміни договору № 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14703/13 та призначено справу до розгляду на 02.09.2013.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов.

В судовому засіданні 02.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - відповідач, продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі - позивач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2600-ТЕ-7 (далі -Договір).

За умовами Договору (п. 1.1), продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), згідно п. 1.2 Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року обсягом до 333 500 тис.куб.м (тридцять три мільйони п'ятсот тисяч), у тому числі по місяцях кварталів.

У відповідності до пункту 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу на момент укладення цього Договору становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 11 Договору).

05.06.2013 позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору (лист від 03.06.2013 № 2416 в матеріалах справи) для приведення пункту 4.1 Договору до вимог чинного законодавства. Опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек № 2311 від 05.06.2013 підтверджують надсилання листа відповідачу. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист отриманий відповідачем 11.06.2013.

Зазначений пункт Договору запропоновано викласти у наступній редакції:

"Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця ".

Пропозиція щодо укладення додаткової угоди залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України та статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Зокрема, частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Судом встановлено, що договір № 13-2600-ТЕ-7 на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2012 року укладений у відповідності до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, у відповідності до Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (стаття 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору для приведення пункту 4.1 Договору у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки ст. 28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики України у сфері господарської діяльності", дія наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різними категоріями споживачів" з 30.12.2012 зупинена.

Відповіді на пропозицію відповідач не надав.

Керуючись приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з проханням внести зміни до п. 4.1, які виникли при зміні спірного договору шляхом викладення цього пункту вказаного Договору в редакції позивача.

Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" № 6 від 29 жовтня 2012 р. відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дію наказу Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 р. на час пропозиції позивача укласти спірний договір зупинено і до часу розгляду справи не відновлено.

За таких обставин вимоги цього наказу Міністерства палива та енергетики не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного Договору викладений у редакції позивача відповідає вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб і підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Внести зміни в пункт 4.1 договору № 13-2600-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, код 33257089) виклавши його в наступній редакції:

"4.1 "Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця. "

3.Стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, код 33257089) 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.09.2013

Суддя М.Є. Літвінова