Ухвала суду № 33309408, 30.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2049/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_2

позивача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

відповідача - Чепуренко Л.Г., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (в результаті реорганізації - Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) про визнання дій протиправними, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року позов задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентами (ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма ФОРТЕЦЯ», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент») не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не надано доказів перевезення/переміщення товару. Крім того, як стверджує апелянт ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма ФОРТЕЦЯ», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за березень-листопад 2011 року, про що складено акт № 1123/17-1/НОМЕР_1 від 28.03.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_2 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет з березня по листопад 2011 року на загальну суму 105292 грн.

На підставі акту перевірки від 28.03.2013 року № 1123/17-1/НОМЕР_1 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002751701/652 від 08.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105292 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26323 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та скасування наказу, однак рішення суду в цій частині не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0002751701 від 08.04.2013 року, прийнятим на підставі акта перевірки №1123/17-1/НОМЕР_1 від 28.03.2013 року, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняним товарам на загальну суму 131615 грн., з яких 105292 грн. за основним платежем та 26323 за штрафними фінансовими санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

01.07.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ейс контракшен Менеджмент" (продавець) було укладено договір поставки №42/07, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність/повне господарське відання) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є запасні частини до будівельної та спеціальної техніки.

01.04.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "АРС Трейд" (постачальник) було укладено договір поставки №55/04, відповідно до якого постачальник постачає товар в асортименті, вказаному в рахунку-фактурі, накладній, або акті, які є невід'ємною частиною даного договору.

01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Юридична фірма "Фортеця" (постачальник) було укладено договір №25/03, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти запчастини (товар), а покупець - приймати товар та вчасно оплачувати його.

Позивачем на підтвердження реальності товарних відносин за вказаними договорами надано накладні, податкові накладні, виписки по рахункам.

Також позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного у ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма ФОРТЕЦЯ», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» товару.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження податкового органу, що позивачем не надано доказів транспортування товару та сертифікати відповідності, оскільки наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, позивачем доведено факт товарності правовідносин з ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма ФОРТЕЦЯ», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент».

Щодо доводів податкового органу, що контрагенти позивача ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма ФОРТЕЦЯ», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» мають ознаки фіктивності, а також щодо посилання податкового органу на постанову про порушення кримінальної справи №41/0279 від 19.07.2012 року, у якій досліджуються схеми незаконної діяльності ОСОБА_5, зокрема і з контрагентами позивача, що полягають в мінімізації податкових зобов'язань, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів (робіт, послуг), які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем доведено реальність господарських відносин з його контрагентами.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 вересня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.