Рішення № 33308357, 04.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0910/2671/2012

Провадження №22ц/779/1853/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, зняття з реєстрації та виселення, стягнення судових витрат за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Косівського районного суду від 22 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Косівського районного суду від 22 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, зняття з реєстрації та виселення, стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. посилається на незаконність судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права за невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 1264836,16 грн. звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача судові витрати.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд необґрунтовано погодився із твердженням відповідача щодо неотримання ним кредитних коштів. Відповідно до кредитного договору №060/08К від 16.05.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді траншу в розмірі 50000 доларів США зі сплатою 18% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 15.05.2018 року. Додатковою угодою №1 від 14.07.2008 року до кредитного договору №060/08К було внесено зміни, збільшено суму кредиту до 100000 доларів США. Відповідно до договору про видачу траншу №060/08К/2 від 14.07.2008 року, ОСОБА_3 цього ж дня отримав кредит у розмірі 50000 доларів США. Отже, за кредитними договорами позичальник всього отримав кредитних коштів у розмірі 100000 доларів США. Отримання грошових коштів підтверджується касовими ордерами від 16.05.2008 року та 16.07.2008 року. Зазначена у позовній заяві сума кредиту у розмірі 89657,47 доларів США, а не 100000 доларів США є технічною помилкою та ніяким чином не спростовує позовних вимог.

Відповідач у суді підтвердив, що неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором та несвоєчасно здійснює погашення заборгованості. А тому, банк має всі підстави, згідно вимог ЦК України, ЖК України та ЗУ "Про іпотеку", для звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно виселення відповідача та інших осіб, які проживають в будинку.

Позивачем на адресу ОСОБА_3 31.08.2012 року було направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з будинку, однак відповідачем дана вимога залишена без задоволення, у зв'язку з чим, банк звернувся до суду за захистом свого права.

Також, суд першої інстанції безпідставно застосував положення ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", оскільки вказаний закон застосовується лише в тому випадку, якщо дитина має статус безпритульної чи бездомної. Крім того, на момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти відповідача не були зареєстровані в предметі іпотеки, а тому їх права порушені не були, а подальша їх реєстрація була можлива тільки за згодою іпотекодержателя.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що банком не було надано до суду копій договорів про видачу траншів кредиту та доказів того, коли і в якій сумі ОСОБА_3 отримував кредитні кошти.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з позовом до ОСОБА_3 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №060/08К від 16.05.2008 року в розмірі 158302,40 доларів США, виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку. До позовної заяви було додано відповідні письмові докази, зокрема, копії кредитного договору, договору іпотеки, договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, письмової вимоги, доказ направлення письмової вимоги тощо.

З позовної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що представник позивача зазначив невірну суму кредиту, який отримав ОСОБА_3, і відповідно невірні розрахунки заборгованості боржника перед банком та не надав суду копій договорів про видачу траншів кредиту.

Незважаючи на це, суд першої інстанції не застосовував положення ст.121 ЦПК України, не залишив позовну заяву без руху, а ухвалою від 28.11.2012 року відкрив провадження у справі.

Ухвалою Косівського районного суду від 04.12.2012 року справу призначено до судового розгляду. При цьому, суддя зазначив, що під час підготовки справи до судового розгляду були проведені підготовчі дії: уточнено вимоги позивача; вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення позову, які необхідно доказувати, з'ясовано якими доказами позивач буде обґрунтовувати свої вимоги.

Згідно ч.1 ст.130 ЦПК України, попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Частиною 6 цієї статті передбачено дії, які суддя може провести, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч.3 цієї статті.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції мав можливість уточнити позовні вимоги; визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясувати, які докази подані чи подаються кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин тощо.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином не виконав вимоги ст.121, 130 ЦПК України, що в подальшому призвело до неправомірної відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 визнає та не заперечує, той факт, що згідно кредитного договору №060/08К від 16.05.2008 року він не виконував взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. Відповідач заперечував щодо ціни позову, розміру заборгованості та відсутності договорів про видачу траншів на таку суму. При цьому, відповідач зазначив, що ПАТ КБ "ПриватБанк"в лютому 2011 року вже зверталось до нього з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №060/08К від 16.05.2008 року та після ухвалення судових рішень, які набрали законної сили, він намагається домовитись з банком про реструктуризацію боргу в розмірі 515774 грн. 40 коп.(а.с.65-66, 70-75). Таким чином, ОСОБА_3 визнає наявність заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно умов кредитного договору №060/08К від 16.05.2008 року, у розмірі 515774 грн. 40 коп.

Рішенням Косівського районного суду від 13.06.2012 року задоволено частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно - на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість згідно кредитного договору №060/08К в розмірі 515774 грн. 40 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про видачу траншу - відмовлено (а.с. 80-81).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.09.2012 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 Рішення Косівського районного суду від 13.06.2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо визнання недійсним договору про видачу траншу №060/08К/3, укладеного 30.06.2009 року, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним договір №060/08К/3 про видачу третього траншу кредиту в сумі 89657 доларів США 46 центів, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 30.06.2009 року. В решті рішення залишено без змін (а.с.67-69).

Рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції набрали законної сили.

Даними рішеннями встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 16.05.2008 року була укладена кредитна угода, якою передбачено надання позичальнику коштів окремими частинами - траншами. Додатковою угодою сторін від 14.07.2008 року було визначено, що загальна сума кредиту в рамках згаданого кредитного договору не буде перевищувати 100 тисяч доларів США. Порядок і умови видачі кредитних коштів сторонами було обумовлено додатковою домовленістю від 01.10.2008року, згідно якої кошти банком надаються на визначений строк та в розмірі, вказаному в договорі про видачу траншу. В цій домовленості було передбачено, що будь-які умови, які суперечать названому порядку, є недійсними.

Крім того, судами встановлено та не заперечувалось сторонами, що за умовами згаданого вище кредитного договору та договорів про видачу траншу від 16.05.2008року і від 14.07.2008року ОСОБА_3 отримав кредит в загальній сумі 100 тисяч доларів США, тобто суму, якою було визначено ліміт на видачу банком позичальнику.

При цьому, ОСОБА_3 не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього кредитної заборгованості в розмірі 515774 грн. 40 коп.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що не потребує доказуванню факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів в розмірі 100000 доларів США, згідно кредитної угоди №060/08К від 16.05.2008 року та те, що він не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 515774 грн. 40 коп. Враховуючи це, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають до часткового задоволення.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №060/08К від 16.05.2008 року та укладеними відповідно до нього інших договорів, 16.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір за реєстром №1840, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 За умовами договору ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1. Згідно п.35.2. іпотечного договору, за цим договором забезпечується виконання зобов'язань позичальника по поверненню кредиту в сумі 50000 доларів США (а.с.27-34).

Договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 16.07.2008 року до іпотечного договору внесено зміни, зокрема, до пункту 35.2. та передбачено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитною угодою від 16.05.2008 року №060/08К, додатковою угодою №1 від 14.07.2008 року та договором про видачу траншу №060/08К/2 від 14.07.2008 року по поверненню кредиту в сумі 100000 доларів США (а.с.35-36).

Згідно з вимогами ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями ч.ч.2 і 5 ст.590 ЦК України та враховуючи те, що невиконання зобов'язань ОСОБА_3 було підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, іпотекодержатель - позивач, набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" 29.08.2012 року звертався до ОСОБА_3 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту в 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги, а у випадку неможливості розрахунку - іпотекодержатель попередив боржника про наміри звернути стягнення на предмет іпотеки та запропонував добровільно звільнити нерухоме майно (а.с.14). Дана вимога була направлена адресу ОСОБА_3 31.08.2012 року заказним листом, що підтверджується реєстром повідомлень (а.с.15). Однак, вимогу банку ОСОБА_3 проігнорував, натомість звертався до банку з проханням провести реструктуризацію боргу в розмірі 515774 грн. 40 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що банк не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та звернувся до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі положень ст.39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №060/08К від 16.05.2008 року в сумі 515774 грн. 40 коп. слід звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не меншою вартості предмета іпотеки, встановленою іпотечним договором. Враховуючи, що вартість предмету іпотеки, згідно п.35.5. іпотечного договору складає 653734 грн. 82 коп., різниця суми від продажу та заборгованості підлягає поверненню ОСОБА_3

Що стосується виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, то в цій частині позовні вимоги позивача є передчасними, та задоволенню не підлягають. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Відповідно до ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку", одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.08.2012 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_3 претензію щодо виконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Пропонувалося негайно погасити заборгованість за кредитним договором. В разі невиконання вимоги Банк буде змушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення всіх мешканців.

Колегія суддів вважає, що зміст вимоги позивача від 29.08.2012 року не відповідає вимогам ст. 109 ЖК України щодо порядку виселення, оскільки направлений позивачем не у зв'язку із прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо письмової вимоги про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. У решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3219 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 22 травня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №060/08К від 16.05.2008 року на загальну суму 515774 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, будинок загальною площею 213,20 кв.м., житловою площею 95,50 кв.м. та господарські будівлі і споруди, які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Кутської селищної ради Косівського району 04.11.2007 року на підставі рішення від 29.05.2007 року за №17 та земельну ділянку площею 0,124 га, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №023073, виданого Кутською селищною радою Косівського району 29.06.1995 року на підставі рішення сесії від 29.12.1993 року, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" (949094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначити згідно договору іпотеки, яка складає 653734 (шістсот п'ятдесят три тисячі сімсот тридцять чотири) гривні 82 копійки.

Залишок коштів, одержаних від продажу будинку загальною площею 213,20 кв.м., житловою площею 95,50 кв.м., господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,124 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, повернути ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин