Постанова № 33297540, 25.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 804/7523/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: Шульга В.С., Сагло С.М. (дов. у справі) Дерець Т.В. (дов. у спр.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю торгова група «Інерпап» (далі ТОВ ТГ «Інерпап»), в якій позивач просить

-визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200194/1 від 29.04.2013р.;

-визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00233.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 квітня 2013 року позивачем - ТОВ ТГ «Інтерпап» до Дніпропетровської митниці було заявлено до митного оформлення товар та подано митну декларацію № 110100000/2013/212923 з усіма необхідними документами. Проте, на думку позивача, відповідачем безпідставно, в порушення норм діючого законодавства, було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00233 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200194/1 від 29.04.2013р. до 0,9 доларів США за кг. Представники позивача в обґрунтування своїх позовних вимог зауважили наступне, товар був придбаний позивачем на умовах "СІF Одеса", про що зазначено в інвойсі та додатку до зовнішньоекономічного контракту. Умова "СІF" відповідно до правил ІНКОТЕРМС передбачає, що страхові витрати несе продавець. Отже, страхування товару не здійснювалось позивачем, а страховий поліс був наданий інформативно, як додатковий документ. Окрім того, експортна декларація надається виробником товару, а не постачальником позивача, тому вона не містить комерційні умови для позивача, а містить умови для покупця виробника. Жодної розбіжності або невідповідності експортна декларація не містить.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/7523/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2013р.

18.06.2013 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи в звязку з участю представника позивача в другому судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач заявив клопотання, в якому просить суд замінити у справі № 804/7523/13-а відповідача - Дніпропетровську митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю Міндоходів.

Ухвалою суду від 18.06.2013 року клопотання Дніпропетровської митниці про заміну сторони у справі її правонаступником задоволено, замінено первинного відповідача - Дніпропетровську митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю Міндоходів (49000, Дніпропетровська області, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22), судовий розгляд справи відкладено на 02.07.2013 року.

Представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов, обґрунтовані тим, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення за МД № 110100000/2013/212923 здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

При проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, були виявлені розбіжності та відсутність відомостей, а саме: в іновойсі від 11.03.2013 року №PGS152821 відсутня інформація щодо зовнішньоекономічного договору (не можливо ідентифікувати товар), в наданому страховому документі від 13.03.13 №ЕМ72501741 застраховано вантаж на суму 97 415, 37 дол. США, процентна ставка страхування, сума страхування та вага відсутня, в експортній декларації умови поставки FOB, зазначено контракт PGS152821 та № GFTB201207LLIG. Зазначені невідповідності дають підстави для сумнів у достовірності заявлених відомостей.

Враховуючи все вищевикладене, представники відповідача вважають рішення про коригування митної вартості товарі №110100000/2013/200194/1 від 29.04.2013р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00233 правомірними, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

02.07.2013 року в судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що страховий документ № ЕМ72501741 від 13.03.2013 року не містить всі дані щодо складових митної вартості, не відповідають дійсності. Товар був придбаний позивачем на умовах CIF Одеса. Дані про цю комерційну умову поставки товару відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС вказані в пункті 3.2 договору №FT-10-12 від 25.10.2012 року. Витрати на страхування за умови придбання товару на умовах CIF не є вартісною складовою митної вартості товару. Декларація країни експорту видана виробником товару, який не є продавцем цього товару для позивача, від-так вимога митниці щодо зазначення в ній комерційної умови CIF Одеса, за якою був придбаний задекларований товар, а не комерційної умови поставки FOB, є безпідставною.

В зв'язку з необхідністю надання додаткових документів судовий розгляд справи відкладався на 09.07.2013 року, 25.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (код ЄДРПОУ 35137937).

З Futon Paper & Pulp Inc. (Китай) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2012р. №FT-10-12. Продавцем товару є компанія Futon Paper & Pulp Inc. (Китай).

Відповідно до вищезазначеного договору покупець замовляє товар, а продавець зобов'язаний поставить товар згідно замовлення і передати його покупцю. Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар згідно Проформа Іновайс.

Ціна на товар встановлюється в доларах США за тону (МТ) і фіксується в підтвердженнях замовлення. Ціна в себе включає вартість самого товару, упаковки, маркування, витрати по експортній чистці товару і доставку до порта Одеса, Україна і вказана в підтвердженнях замовлення і Проформа Іновасах і діє протягом обумовленого терміну. Загальна сума контракту становить 2 000 000 доларів США.

29 квітня 2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу (папір крейдований товарної марки «АRT PAPER») за вищевказаним контрактом, шляхом подання вантажно-митної декларації, а саме: від 29.04.2013 року №110100000/2013/212923 разом з документами зазначеними у графі 44 вказаної ВМД.

Враховуючи встановлені митницею розбіжності у документах при митному оформленні товару, дніпропетровська митниця надала позивачу повідомлення №38029 про надання додаткових документів.

Позивач ознайомився з даним повідомленням та відмовився надати додаткові документи, останні були подані вже після завершення процедури митного оформлення.

Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаній вантажно-митній декларації не погодилась та відмовила в оформленні товару шляхом видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2013 року №110100000/2013/00233.

В обґрунтування відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару, Дніпропетровська митниця зазначила, що: відмовлено у прийнятті митної декларації з таких причин: неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. 6 ст. 54 МК України. Винесено рішення про визначення митної вартості товару від 29.04.2013 року №110100000/2013/200194/1. Необхідне подання нової митної декларації з митною вартості товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 29.04.2013 року №110100000/2013/200194/1. Відповідна картка відмови може бути оскаржена до митного органу вищого рівня відповідно до положень глави 4 МК України або до суду протягом місяців від дати засвідчення факту отримання відповідної картки відмови у митному оформленні. Відповідно до п.2 ст. 263 МК України нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміцено на сладі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

Дніпропетровською митницею було видано рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200194/1 від 29.04.13р., за результатами якого митну вартість товарів, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2г (ст. 64 МК України) - резервний, з урахуванням наявної у митного органу інформації про вартість подібних (аналогічних) товарів за митною декларацією від 15.04.2013 року №209120000/2013/811923.

Отже, Дніпропетровська митниця відкоригувала митну вартість товару, внаслідок чого митна вартість товару склала 95 333,13 дол. США.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012р. № 4495-V, чинний з 01.06.2012р.), наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», Наказу Державної митної Служби України № 230 від 03.11.2011 року.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Позивач зазначає, що Дніпропетровська митниця безпідставно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару - резервний метод та не довела підстав для його застосування.

29.04.2013 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за зовнішньоекономічним контрактом, шляхом подання однієї вантажно-митної декларації від 29.04.2013 року №110100000/2013/212923.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України, а саме:

840 USD за тонну (0,84 за кг) - щільністю 900 г/кв.м., 830 USD за тонну (0,83 за кг) - щільністю 115-200 г/кв.м.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 50006Е№0211373 від 24.04.2013 р.; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0006877 від 30.11.2012 р.; накладну УМВС № 40446304 від 25.04.2013р.; коносамент (Bill of Lading) MSCUQP909917 від 13.03.2013 року; платіжне доручення №50 від 09.04.2013 року; платіжне доручення №22 від 19.02.2013 року; експертний висновок УкрПапір № 338 від 24.04.2013р.; рахунок-фактура (інвойс) № PGS152821 від 11.03.2013р.; пакувальний лист № PGS152821 від 11.03.2013р.; страховий поліс ЕМ72501741 (0000000143) від 13.03.2013 року від 13.03.2013р.; зовнішньоекономічний договір №FT-10-12 від 25.10.2012 року; сертифікат про походження товару ССРІТ 121228369 від 11.03.2013р.; екологічна декларація № 31497; копія митної декларації країни відправлення (експортна ВМД) від 11.03.2013 року та її переклад.

Відповідно до ч. 4,5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт), є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб і а, або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

На виконання вимог ст.54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення за МД №110100000/2013/212923 від 29.04.2013 податковим органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Відповідно до п.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, були виявлені наступні розбіжності та відсутність відомостей, а саме:

в іновайсі від 11.03.2013 року №PGS152821 відсутня інформація щодо зовнішньоекономічного договору (не можливо ідентифікувати товар);

- в наданому страховому документі від 13.03.13 №ЕМ72501741 застраховано вантаж на суму 97 415, 37 дол. США, процентна ставка страхування, сума страхування та вага відсутня;

- в експортній декларації умови поставки FOB, зазначено контракт PGS152821 та № GFTB201207LLIG.

Зазначені невідповідності дають підстави для сумнів у достовірності заявлених відомостей.

Крім того, як зясувалось в судовому засіданні, позивачем при митному оформленні товару помилково було надано взагалі не той старховий поліс: надано №0000000157, а має бути №0000000143.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення").

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, деларант і уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зазначені у цій статті.

Згідно з п.2.3. „Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N631, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за N1360/21672, у разі здійснення митного оформлення товарів за електронною митною декларацію (далі-ЕМД) інформація про необхідність подання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару згідно з МК України надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи митного органу.

Статтею 33 Митного кодексу України зазначено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Враховуючи те, що декларант позивача використав електронне декларування, 29.04.13 року було створено та надіслано декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про вищевикладені зауваження щодо поданих до митного оформлення документів та необхідність подання відповідно до частин другої та третьої статті 53 Кодексу документів для підтвердження митної вартості товару із складанням їх переліку.

Відповідно до вимог ст.53 МК України додатково необхідно було надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) прайс- листи виробника; 4) виписку з бухгалтерської документації.

Також згідно ст.254 МК України декларант повинен забезпечити переклад документів для перевірки відомостей, зазначених у митній декларації.

Згідно ст.55 МК України декларант може провести консультації з митних органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно п.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант позивача ТОВ ТГ «Інерпап» після отримання вказаного електронного повідомлення 29.04.2013 з'явився до підрозділу митного оформлення, де ним було проведено консультації. Декларант позивача власноручно вчинив на роздрукованому примірнику електронного повідомлення напис «Ознайомлений. Консультації проведено. Додаткових документів надати немає можливості» 29.04.2013 року.

Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05 2011 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 4,5 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею (за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно вищевказаних норм Митного кодексу України та у зв'язку з тим, що позивачем було заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та використані декларантом відомості про митну вартість товарів відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно і достовірні та не піддаються обчисленню, позивачем не надано витребувані відповідно до вимог ст.53 МК України додаткові документи, тому митниця не мала достатніх підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст.58 МКУ), на якому наполягає позивач.

Керуючись положеннями ч.6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з тим, що у зв'язку з не підтвердженням позивачем заявлених відомостей про митну вартість товарів, не наданням додаткових документів, митниця не мала достатніх підстав для застосування основного методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано другорядні методи визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорт) яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Відповідно до ст. 60 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не ( однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 62, 63 МК України) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару №110100000/2013/200195/1 від 29.04.2013р., відповідно до якого митну вартість товару, що імпортується, було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-ґ резервним методом за МД від 29.04.2013 №110100000/2013/212923, 0,9 дол.США/кг.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу 2 (г) відповідно до ст. 60 МК України. З урахуванням наявної у митному органі інформації про вартість аналогічних товарів за МД від 15.04.2013 року №209120000/2013/811923 - 0,9 долларів США 1 кг.

Згідно п.3 ст.337 МКУ проведений контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях ВМД. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200194/1 від 29.04.2013р. прийняте митницею з дотриманням вимог чинного законодавства.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за вантажною митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 110100000/2013/00233.

Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови \ прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи вищевикладене, спростовуються доводи позивача щодо неправомірності прийняття митницею картки відмови у митному оформлені товарів № 110100000/2013/00240 від 08.05.2013р.

Товар випущено у вільний обіг за бажанням підприємства 30.04.2013 року за ВМД №110100000/2013/213189 під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Державного бюджету України

Згідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на усе вищезазначене, митний орган повністю та належним чином довів правомірність оскаржуваних товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому у суду є всі підстави вважати позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати присуджуються особі, на користь якої ухвалено судове рішення, а тому судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю торгова група «Інерпап» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 липня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук