Рішення № 3329628, 26.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.09 р. Справа № 37/241

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 21685166

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Дружківський хлібозавод”, м. Дружківка, ідентифікаційний код 00375941

про: звернення стягнення на заставне майно

із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 25105616

за участю:

представника Позивача -Медведський В.Д. за довіреністю №б/н 16.03.2009;

представника Відповідача – не з’явився;

представника Третьої особи – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд відбувається з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 13.01.2009р. на 29.01.2009р.; ухвалою від 23.01.2009р. провадження у справі зупинено, ухвалою від 13.03.2009р. поновлено та призначено до розгляду на 26.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк”, м. Київ (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Дружківський хлібозавод”, м. Дружківка (далі – Відповідач) із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні Відповідача Закритого акціонерного товариства „Словянськолія”, м. Слов’янськ про звернення стягнення на майно, що належить Відповідачу на праві власності та передано в заставу Позивачу в рахунок погашення заборгованості Третьої особи перед Позивачем по договору про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 від 05.06.2007р. в розмірі заборгованості за кредитом в сумі 2717652,67 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 4718,15 доларів США, пені в сумі 534765грн., та в рахунок компенсації судових витрат Позивача.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Третьої особою грошових зобов’язань за договором про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 від 05.06.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для звернення стягнення на предмет застави за договором застави № PL 07-804/100 від 26.12.2007р., який забезпечував кредитні зобов’язання Третьої особи.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає меморіалі ордери на підтвердження залишку боргу за відсотками; виписку по рахунку про залишок боргу за кредитом; розрахунок ціни позову; договір про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 від 05.06.2007р. з додатками та змінами; договір застави № PL 07-804/100 від 26.12.2007р. з додатком та змінами.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 590, 611, 612, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України „Про заставу”.

Позивач на виконання вимог ухвал суду надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.58-80 т.1, а.с.а.с.3-113 т.2), а також пояснення №100-04-409 від 26.01.2009р. (а.с.а.с.1,2 т.2) щодо виконання вимог ухвал суду та щодо ймовірного впливу результатів вирішення спору на права та обов’язки інших осіб.

25.03.2009р. Позивач через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову (а.с.а.с.120, 121, т.2) шляхом встановлення заборони Відповідачу вчиняти дії, направлені на відчуження заставленого майна, яке є предметом спору, а у судовому засіданні 26.03.2009р. надав додаткові документи на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.122-130, т.2), а саме – меморіальні ордери, які опосередковували надання кредитних коштів.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у зустрічному позові (а.с.87 т.1), а саме у зв’язку із нікчемністю договору застави, на підставі якого висуваються позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.01.2009р. (а.с.89 т.1) зустрічний позов було повернуто без розгляду. За результатами апеляційного перегляду зазначеної ухвали, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. (а.с.а.с.116,117 т.1) вона залишена без змін.

У судове засідання 26.03.2009р. представник Відповідача не з’явився, надавши через канцелярію суду 25.03.2009р. телеграму (а.с.119 т.2), в якій виклав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника.

Ухвалою суду від 22.12.2008р. до участі у справі у якості Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Закрите акціонерне товариство „Слов’янськолія”, м. Слов’янськ (далі – Третя особа).

Представник Третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечив, підтримуючи позицію Відповідача, проте письмових пояснень і витребуваних судом документів не надав, звернувшись до суду із клопотанням, викладеним у телеграмі (а.с.118 т.2) про відкладення судового засідання, призначеного на 26.03.2009р. у зв’язку із зайнятістю представника у іншому процесі Господарського суду Луганської області.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем та Третьої особою документи та неявка їх представників у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2007р. між Позивачем (Банк) та Третьою особою (Позичальником) укладено договір про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 (далі – кредитний договір) (а.с.а.с.15–30 т.1), за яким Позивач надає Третій особі кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, визначений у п.1.1.1., а Позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші встановлені договором зобов’язання.

У п. 1.1.2. викладена домовленість сторін щодо можливих валют кредиту, в залежності від якої п.1.4. передбачав різні умови і порядок оплати, встановлюючи, зокрема, щодо доларів США наступне: проценти за кредит в доларах США розраховуються в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 10,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. кредитного договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються Банком від суми кредиту на підставі процентної ставки 12,5 річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Положеннями п. 1.6. кредитного договору (з підпунктами) сторони узгодили умови щодо строків кредитування із визначенням відповідного графіку, встановивши при цьому, що Позичальник у будь-якому разі зобов’язаний виконати боргові зобов’язання у повному обсяг не пізніше 25.06.2008р.

Розділом 4 кредитного договору сторони визначили умови щодо відповідальності, встановивши, серед іншого, п.4.2.1. відповідальність Позичальника за порушення взятих на себе зобов’язань за цим договором по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит, в обумовлені договором строки, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що дії на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення, яка (пеня) сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов’язань.

Договором № 1 від 26.12.2007р. (а.с.а.с.32,33 т.1) були змінені деякі умови кредитного договору, у тому числі п. 1.1.3., який викладено в редакції, що передбачає набуття Відповідачем статусу майнового поручителя 2 за відповідним договором застави на забезпечення зобов’язань Третьої особи за кредитним договором, що кореспондується із змістом доповненого п.1.3.22.

Договором № 2 від 09.04.2008р. (а.с.а.с.34,35 т.1) сторони змінили первісні ліміти фінансування та встановили остаточною датою виконання всіх боргових зобов’язань 06.06.2008р.

Як вбачається із наданих у судовому засіданні 26.03.2009р. меморіальних ордерів (а.с.а.с. 122-130, т.2) Третя особа в межах кредитного договору отримала від Позивача кредитні кошти у загальному розмірі 4277005,93 доларів США.

26.12.2007р. між Позивачем (Заставодержатель) та Відповідачем (Заставодавець) укладено договір застави № PL 07-804/100 (а.с.а.с.36-46 т.1) (далі – договір застави), згідно умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання Боржником (Третьої особою) боргових зобов’язань за договором про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 надає у заставу предмет застави, що знаходиться за адресою 84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, 56, опис та інші ознаки якого приведені в додатку № 1 (а.с.а.с.47,48 т.1) до договору застави, а саме (мовою оригіналу):

· 1 линия по производству хлеба, батона и хлебобулочных сдобных изделий; інвентарний номер № 1013; вартість предмету застави згідно договору купівлі-продажи № 02/11 від 30.11.2007р. – 4037500грн.; заставна вартість – 3633750грн., зважена вартість – 2543625грн.;

· 4 печи хлебопекарные ярусные, вариант 26 с горелкой Вейсхаунт; інвентарний номер № 1010; вартість предмету застави згідно договору купівлі-продажи № 01/11 від 30.11.2007р. – 1955000грн.; заставна вартість – 1759500грн., зважена вартість – 1231650грн.;

· 1 вакуумный делитель теста типа SD-300; інвентарний номер № 1011; вартість предмету застави згідно договору купівлі-продажи № 03/11 від 30.11.2007г. – 345833грн.; заставна вартість – 311249,7грн., зважена вартість – 217874,79грн.;

· 1 конусный округлитель CR-260GM с центр. подбор весового диапазона; інвентарний номер № 1012; вартість предмету застави згідно договору купівлі-продажи № 03/11 від 30.11.2007г. – 135500грн.; заставна вартість – 120150грн., зважена вартість – 84105грн.

У додатку № 1 до договору застави сторони також встановили, що загальна заставна вартість предмету застави становить 5824649,7грн., що у перерахунку за валютним курсом НБУ на дату укладання додатку становить 1153395,98 доларів США.

Приналежність предмету застави Відповідачу підтверджується договорами №01/11 від 30.11.2007р., №02/11 від 30.11.2007р., № 03/11 від 30.11.2007р. з відповідними видатковими накладними про їх виконання (а.с.а.с.59-67 т.1), а також листом попереднього постачальника (а.с.а.с.78,79 т.1) – ТОВ „Нікос”.

Застава вказаного рухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.12.2007р. (а.с.58 т.1). Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.68-77 т.1) інших (насамперед – попередніх) обтяжень відносно зазначеного предмету застави не зареєстровано.

Як вбачається із змісту визначення термінів, наведеного в договорі застави, а також статті 2 зазначеного договору і п.6.1. Позивач та Відповідач дійшли згоди, що застава за цим договором забезпечує вимоги Заставодержателя-Банка щодо виконання Боржником-Позичальником кожного і всіх боргових зобов’язань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або пов’язані з ним, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено кредитним договором, у тому числі будь-яким змінами і доповненнями до нього, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому. Зокрема заставою забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо: повернення кредиту, сплати процентів за кредит, сплати штрафних санкція та інших сум, що підлягають сплаті згідно з кредитним договором, а також – пов’язані з ним.

Відповідно до п.3.4.9. сторонами договору застави визначене право Застоводержателя у разі настання будь-якого заставного випадку, за власним вибором, вимагати виконання Заставодавцем боргових зобов’язань, а в разі їх невиконання – звернути стягнення на предмет застави; або звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргових зобов’язань та інших фактичних витрат. При цьому, згідно п. 3.4.10. договору застави, спосіб звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору або положень чинного законодавства управнений на власний розсуд обирати Заставодержатель.

За змістом п.6.2. договором застави до заставних випадків сторонами віднесено, серед іншого, і невиконання або неналежне виконання Боржником – Третьою особою положень кредитного договору, в тому числі – вимог Заставодержателя – Банка про повернення кредиту (траншу) відповідно до умов кредитного договору.

Договором № 1 від 29.04.2008р. про зміну договору застави (а.с.49 т.1) сторонами здійснені зміни певних умов договору застави відповідно до змін кредитного договору, запроваджені договором № 2 від 09.04.2008р. (а.с.а.с. 34, 35 т.1).

Згідно наявних матеріалів справи (а.с.а.с.12, 13 т.1) Третя особа станом на дату подання позову має заборгованість перед Позивачем за кредитним договором у сумі 2717652,67 доларів США, за процентами у сумі 4718,15 доларів США, на яку нарахована (а.с.14 т.1) пеня у сумі 534765грн. за період з 24.06.2008р. по 22.08.2008р. Стан заборгованості за кредитом та розмір пені відображені в акті звіряння розрахунків станом на 05.01.2009р., складеному Позивачем (а.с.80 т.1), від підписання якого (з зауваженнями або без) Третя особа ухилилась, наразі не спростовуючи жодними доказами факт існування вказаних грошових зобов’язань перед Позивачем за кредитним договором, або припинення цих зобов’язань будь-яким способом, передбаченим діючим законодавством.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на нікчемність договору застави.

Третя особа підтримала позицію Відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому застосуванні наслідків невиконання грошових зобов’язань у вигляді звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про заставу” та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Третьою особою договір про надання кредитної лінії № CR 07-230/100 від 05.06.2007р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Вказані законодавчі приписи відображені в п.п.1.1., 1.4.1. та 1.6. договору про надання кредитної лінії №CR 07-230/100 від 05.06.2007р.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Третьою особою кредитний договір є належною підставою для виникнення у останньої грошових зобов’язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, визначених умовами договору.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі – заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 1 Закону України „Про заставу” підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається із змісту п.п. 1.1.3., 1.1.4. та 1.3.22. договору про надання кредитної лінії №CR 07-230/100 від 05.06.2007р. в редакції договору № 1 про внесення змін від 26.12.2007р. (а.с.а.с.32,33 т.1) , грошові зобов’язання Третьої особи забезпечені, серед іншого, заставою майна Відповідача згідно із договором №PL 07-804/100 від 26.12.2007р., який у світлі наведених норм та ч. 2 ст. 11 Закону України „Про заставу” є належною підставою для виникнення відповідного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Третя особа не мала правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування ним згідно умов кредитного договору.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як встановлено ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно наявних в матеріалах справи меморіальних валютних ордерів (а.с.а.с.12,13 т.1) та Третьою особою не виконані належним чином зобов’язання за договором про надання кредитної лінії №CR-07-230/100 від 05.06.2007р., в результаті чого станом на борг по кредиту та відсотках за користування ним становить 2722370,82 доларів США, крім того – нарахована пеня в сумі 534765грн., що перевищує визначену сторонами загальну заставну вартість предмета застави, визначену у додатку № 1 до договору застави.

Третя особа та Відповідач наявність вказаної заборгованості в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростували і не довели припинення відповідних грошових зобов’язань будь-яким передбаченим законом способом.

Арифметичний перерахунок пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, встановив, що за визначений Позивачем період нарахування (з 24.06.2008р. по 22.08.2008р.) із урахуванням зазначеного курсу долара США по відношенню до гривні, сума пені має становити 525998,35грн., в межах якої відповідні вимоги розцінюються судом як правомірні.

При цьому арифметичний недолік у підрахунку пені, здійсненому Позивачем, зумовлений наслідком використання у розрахунку кількості днів у 2008р. меншої, ніж календарна.

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Виходячи із змісту п.п.2.1. та 6.1. договору застави №PL 07-804/100 від 26.12.2007р. основним (забезпеченим) у розумінні ст. 3 Закону України „Про заставу” зобов’язання є грошові зобов’язанні Третьої особи перед Позивачем за договором про надання кредитної лінії №CR-07-230/100 від 05.06.2007р., у тому числі – з повернення кредиту та сплати процентів і неустойки, що цілком відповідає приписам ст. 19 Закону України „Про заставу”.

За змістом наявних в матеріалах справи документів підстав, передбачених ст. 28 Закону України „Про заставу” для припинення застави, судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Аналогічні положення встановлені в п. 6.2.1. договору застави №PL 07-804/100 від 26.12.2007р.

Факт порушення Третьою особою основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як Заставодержателя – встановлений судом вище.

Як вбачається із змісту ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу”, ч.1 ст.24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет застави відбувається, у тому числі – на підставі рішення суду, що узгоджується із п. 6.4. договору застави №PL 07-804/100 від 26.12.2007р., а, відтак, обґрунтовує прийнятність обраного Позивачем способу судового захисту.

При цьому, оскільки за наданими до матеріалів справи відомостями Державного реєстру обтяжень рухомого майна інших обтяжень щодо предмету застави не зареєстровано, згідно ст.ст. 12,14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” за рахунок предмету застави мають задовольнятися саме вимоги Позивача.

Стосовно заперечень Відповідача проти задоволення позовних вимог, викладених у зустрічному позові (а.с.87 т.1), підтриманих Третьою особою, позиція суду щодо їх неприйнятності ґрунтується на такому:

- ч.3 ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” не запроваджує умов нікчемності правочинів, що у світлі встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції їх правомірності зумовлює юридичну неспроможність такого обґрунтування заперечень, тим більше, що вказана норма взагалі не може бути застосована у розглядуваному випадку, оскільки має відношення виключно до державного та комунального майна, статус якого предмет застави не має;

- ані Відповідач, ані Третя особа не надали жодних доказів наявності у предмету застави статусу об’єкту нерухомості, тоді як віднесення його до рухомих речей безпосередньо вбачається із змісту наявних у справі документів, що, в свою чергу, унеможливлює визнання договір застави нікчемним через недотримання нотаріальної форми, яка у розглядуваному випадку законодавством не вимагалась.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань Відповідача та Третьої особи, викладених в телеграмах (а.с.а.с.118, 119, т.2) про відкладення розгляду справи, оскільки:

- по-перше, клопотання не містить будь-яких доказів наявності обставин, вказаних у якості підстав для відкладення розгляду справи;

- по-друге, зазначені обставини у будь-якому разі не можуть вважатися поважними, оскільки учасником розглядуваної справи не є конкретна фізична особа, відряджена ЗАТ „Слов’янськолія” для представництва інтересів в іншому судовому процесі, або захворілий представник ВАТ „Дружківський хлібозавод”, участь яких є обов’язковою - Третя особа та Відповідач як юридичні особи згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України управнена уповноважити будь-яку іншу особу для представництва її інтересів в межах розглядуваної справи;

- по-третє, за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неявка певного учасника у судове засідання може мати наслідком відкладенні розгляду лише у разі, якщо з цієї причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Втім, враховуючи наявні у справі документи, достатність часу в контексті принципу змагальності для надання всіма учасниками будь-яких інших документів на обґрунтування своєї позиції, та прийняття до уваги судом позиції відсутніх учасників справи, відсутність їх уповноважених представників у судовому засіданні, про яке учасники справи повідомлені належним чином, не може кваліфікуватися як підстава для відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду заяви Позивача про вжиття забезпечувальних заходів (а.с.а.с. 120, 121 т.2) судом винесено ухвалу від 26.03.2009р. про відмову у її задоволені, викладену в окремому процесуальному документі.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 21685166) до Відкритого акціонерного товариства „Дружківський хлібозавод”, м. Дружківка (ідентифікаційний код 00375941) про звернення стягнення на заставне майно задовольнити у повному обсягу.

2.Звернути стягнення на майно, що належить Відритому акціонерному товариству Дружківський хлібозавод”, м. Дружківка (ідентифікаційний код 00375941) на праві власності та передано в заставу Закритому акціонерному товариству „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 21685166), яке перебуває за адресою: 84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, 56, а саме (опис майна, викладений в договорі застави, мовою оригіналу):

· 1 одиниця - линия по производству хлеба, батона и хлебобулочных сдобных изделий; інвентарний номер № 1013;

· 4 одиниці - печь хлебопекарная ярусная, вариант 26 с горелкой Вейсхаунт; інвентарний номер № 1010;

· 1 одиниця - вакуумный делитель теста типа SD-300; інвентарний номер № 1011;

· 1 одиниця - конусный округлитель CR-260GM с центр. подбор весового диапазона; інвентарний номер № 1012;

в рахунок погашення заборгованості Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія” (ідентифікаційний код 25105616) перед Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 21685166) за договором про надання кредитної лінії №CR 07-230/100 від 05.06.2007р. в розмірі заборгованості за кредитом в сумі 2717652,67 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі – 4718,15 доларів США, пені в сумі 525998,35грн., та компенсації судових витрат – 3295,3 доларів США державного мита, і 118 грн. – витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дружківський хлібозавод”, м. Дружківка (ідентифікаційний код 00375941) на користь Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 21685166) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 3295,3 доларів США, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 26.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 26.03.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя