Вирок № 33295833, 06.08.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6207/13-к

Провадження № 1-КП/369/252/13

В И Р О К

іменем України

06.08.2013 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого судді Гришка О.М.,

за участю секретаря Жилко Я.А., Сапалової О.В.,

за участю прокурора Тищенка М.А., Литвиненка Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця смт. Вагай Тюменської області Російської Федерації, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, -

встановив:

17.04.2013 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись по АДРЕСА_2, скориставшись тим, що має вільний доступ, через незачинену хвіртку, зайшов до подвір'я у якому він неофіційно займався ремонтом автомобілів, що розташоване по АДРЕСА_3 де знаходився належний ОСОБА_2 автомобіль марки «Mersedes Bens Sprinter» номерний знак країни Голландії НОМЕР_2 ринкова вартість якого згідно висновку судово-авто товарознавчої експертизи № 51 Т від 20.05.2013 року складає 115 527 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Знаходячись у вищевказаному подвір'ї, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки «Mersedes Bens Sprinter» номерний знак країни Голландії НОМЕР_2 зайшов до гаражного приміщення, що розташоване у вказаному подвір'ї, де у тумбі знайшов ключ запалення від двигуна вказаного автомобіля і через незачинену дверку зі сторони водія, потрапив до салону, де за допомогою раніше знайденого ключа завів двигун автомобіля, таким чином отримав можливість керувати ним, після чого здійснив на ньому рух, виїхавши із подвір'я через попередньо відчинені ним ворота, цим самим завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку вартістю 115 527 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Незаконно заволодівши автомобілем марки Mersedes Bens Sprinter» номерний знак країни Голландії НОМЕР_2, ОСОБА_1, керуючи вказаним автомобілем не впорався з керуванням та допустив зіткнення автомобіля з деревом, при цьому пошкодив автомобіль, цим самим завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку, який згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 51 Т від 20.05.2013 року становить 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 96 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, та суду пояснив, що 17.04.2013 року близько 23 год. 30 хв. він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї за адресою АДРЕСА_3 , у якому він неофіційно займався ремонтом автомобілів, зайшов до гаражного приміщення, де у тумбі знайшов ключ запалення від двигуна автомобіля і через незачинену дверку зі сторони водія, потрапив до салону, де за допомогою раніше знайденого ключа завів двигун автомобіля та виїхав за ворота, після чого поїхав в м. Іванків до знайомої. Доїхавши до м. Іванків він злякався відповідальності за вчинене і залишив автомобіль в полі біля м. Іванків, при цьому коли він туди заїжджав то пошкодив автомобіль гілкою від дерева. Коли він перебував у знайомої в м. Іванків, йому зателефонувала мати і сказала, що його розшукують працівники міліції з приводу викраденого автомобіля. Він повідомив матері, де знаходиться автомобіль та повернувся додому.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки та засуджує свій ганебний вчинок, просив його суворо не карати.

Крім показів обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані під час кримінального провадження та досліджені під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що він є власником автомобіля «Mersedes Bens Sprinter»,2005 року випуску білого кольору. 14-15 квітня 2013 року він віддав вищезазначений автомобіль на СТО, а через 3-4 дні йому стало відомо, що автомобіль було викрадено. 17.04.2013 року він поїхав до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України, де напис заяву про викрадення автомобіля. Через деякий час дізнався, що автомобіль був викрадений ОСОБА_1 Через тиждень йому телефонували та повідомили, що знайшли автомобіль. Поїхавши до м. Іванків, він побачив, що в автомобіля були пошкоджені бокові двері, панелі, капот, стойка. Автомобіль завели буксиром та приїхали до райвідділу. Заподіяні збитки обвинуваченим ОСОБА_1 йому не були відшкодовані;

- заявою ОСОБА_2 від 19.04.2013 року про незаконне заволодіння автомобілем «Mersedes Bens Sprinter» номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 22);

- протоколом огляду місця події від 19.04.2013 року, відповідно до якого було оглянуто будинок та подвір'я за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23)

- протоколом огляду місця події від 28.04.2013 року, відповідно до якого було проведено огляд автомобіля марки «Mersedes Bens Sprinter», під час якого у присутності двох понятих були виявлені механічні пошкодження вказаного автомобіля (а.с. 24);

- висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 20.05.2013 року № 51Т, згідно якого ринкова вартість автомобіля марки «Mersedes Bens Sprinter» 2005 року випуску білого кольору станом на 17.04.2013 року могла становити 115 527 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп., матеріальний збиток, спричинений власнику вищезазначеного автомобіля в наслідок його пошкодження становить 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 96 коп. (а.с. 38-40).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що обвинувачений ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження в суді, давали правдиві послідовні покази, які відповідають встановленим судом обставинам справи.

Суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України доведена повністю, його дії кваліфікуються судом як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 289 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, обвинувачений за місцем проживання негативних характеристик немає (а.с. 61), раніше не судимий (а.с. 58), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 59); перебуває на обліку у лікаря-психіатра Києво-Святошинського району Київської області з 12.03.2009 року з діагнозом соціалізовані розлади поведінки з акцентуацією рис характеру (а.с. 60), відповідно до акта амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 240 від 28.05.2013 року на час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, у тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 64-65)

Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, у відповідності до положень ст. 67 КК України, суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У зв'язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає доцільним призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті та не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання.

Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КПК України постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов, відповідно до якого він просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 96 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. шляхом стягнення з обвинуваченого.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення цивільного позову частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до п. 9 вищезазначеної Постанови Верховного Суду України роз'яснено, що, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічне положення передбачене також і п. 13 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України.

Вирішуючи питання про розмір відповідальності за майнову шкоду, спричинену потерпілому, суд виходить з того, що ОСОБА_2 заподіяно матеріальний збиток у розмірі 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 96 коп., що підтверджується висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 20.05.2013 року № 51 ОСОБА_3, повідомленого про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. (а.с.38-40)

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд визнає обґрунтованими твердження Позивача, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 він відчув душевні страждання внаслідок викрадення та пошкодження його майна.

Однак, розмір моральної шкоди в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., суд вважає завищеним і з врахуванням вимог розумності та справедливості, матеріального стану обвинуваченого, а також інших обставин, які мають істотне значення, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_1 в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Долю речових доказів по справі суд вирішує згідно зі п.5 ч.9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Судові витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання - залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Вагай Тюменської області Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, розрахунковий рахунок 31111115700008 в УДКСУ у Подільському районі м. Києва, МФО 820019, код 37975298, призначення платежу: «за витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12013100200002755» - 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 16 коп. процесуальних витрат (а.с. 37).

Речовий доказ по справі, а саме: автомобіль марки «Mersedes Bens Sprinter» номерний знак країни Голландії НОМЕР_2 залишити в розпорядженні ОСОБА_2.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 96 коп. матеріальної шкоди та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором, обвинуваченим, потерпілим.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя Гришко О.М.