Ухвала суду № 33289285, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2403/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Сперкач С.В.

пр-к позивача Литвиненко О.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0007442202 від 07.08.2012 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №0007442202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 26.07.2012 року №550/22-2/25589927, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.181 ст.14, п.201.4, п.198.1, 198.3, 198.6, п.200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 на суму 58750грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу висновків акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вертикаль ЛТД» від 06.07.2012 року №1006/22-00/37649660, в якому зазначено, що згідно висновку спеціаліста від 25.06.2012 року №288, проведеного начальником СТКЗР Білоцерківського МВ про ГУМВС України в Київській області встановлено, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_5 в податкових накладних №16 від 06.01.2012 року, №2 від 03.01.2012 року, №1 від 03.01.2012 року, видаткових накладних №ВЛ-0000002 від 03.01.2012 року, №ВЛ-0000016 від 06.01.2012 року, №0000001 від 03.01.2012 року виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою.

На підставі вказаного акту відповідач зробив висновок, що угоди, укладені ТОВ «Вертикаль ЛТД» з контрагентами, в даному випадку позивачем, мають протиправний характер, а отже, в силу ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

07 серпня 2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0007442202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 73438грн., в тому числі за основним платежем в сумі 58750грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14688грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору від 12.09.2011 року №2 позивачем від ТОВ «Вертикаль ЛТД» отримано (придбано) цукор на загальну суму 352500грн., в т.ч. 58750грн. ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні. Крім того, факт отримання товару від контрагенту підтверджується відповідними записами у Журналі обліку вантажів, що надійшли від ТОВ «Вертикаль ЛТД».

Здійснення оплати послуг за вищевказаними договорами підтверджується платіжним дорученнями від 03.01.2012 р. № 34.

Крім того, позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення як належних доказів висновки висновку спеціаліста від 25.06.2012 №288, проведеного начальником СТКЗР Білоцерківського МВ про ГУМВС України в Київській області, оскільки в даному випадку суттєве значення має факт реальності господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Вертикаль ЛТД» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних контрагентів відповідачем суду не дано.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки останнього, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Вертикаль ЛТД» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів є обґрунтованими.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем у січні 2012 року до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.