Ухвала суду № 33289282, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3426/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіла» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення-рішення №0001272208 від 27.02.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акіла» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001272208 від 27.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 15 лютого 2013 року № 562/22.8-17/36581984 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Акіла» (код ЄДРПОУ 36581984) з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) за березень 2011 року «, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 198 3. 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 149 487,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача результатів перевірки контрагента - ПП «Еверест», якими встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо формування ним податкових зобов'язань та податкового кредит) з податку на додану вартість по відносинам з підприємствами-постачальниками та покупцями, що свідчить, на думку відповідача, про укладення між позивачем та ПП «Еверест» правочину, що не спрямований на настання реальних правових наслідків.

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 27 лютого 2013 року №0001272208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 149 488,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 149 487,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Акіла» (покупець) та ПП «Еверест» (постачальник) укладено договір № 3/11, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (продукти харчування) за кількістю та по ціні, погодженій згідно рахунків-фактур, видаткових відповідно до умов даного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податковими та видатковими накладними.

Здійснення оплати послуг за вищевказаними договорами підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач має право здійснювати, зокрема, такий вид діяльності як оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Про використання позивачем отриманих у ПП «Еверест» послуг в подальшій господарській діяльності свідчать те, що придбаний цукор-пісок позивач реалізував третім особам, зокрема ДП «Регіон-Маркет», ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Мережа Трейд», що підтверджується відповідними рахунками-фактурами та видатковими накладними.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Еверест» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних контрагентів відповідачем суду не дано.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит.

Отже, твердження суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованим.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.