Постанова № 33289175, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13348/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312421/1 від 01.06.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ „Нікея ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 01.06.2012 № 100190000/2012/312421/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Між ТОВ „Нікея-ЛТД" та компанією „ELECTRUM LIMITED" укладено контракт поставки товарів № NK2010/1 від 07.09.2010 року.

У пункті 1 зазначеного контракту передбачено, що позивач купує електротехнічну продукцію, вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно підпункту 4.1 пункту 4 зазначеного контракту ціна товару по цьому контракту встановлена в доларах США згідно інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Так, на виконання контракту № NK2010/1 від 07.09.2010 позивач за вантажною митною декларацією № 100190000/2012/320559, поданою до митного органу 28.05.2012 року, заявив до митного оформлення товар - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають металевий корпус типу B-FO: FLOW-418/S Econ B-FO-0853 - 3200 шт. - 1600 коробок, торгівельна марка ELECTRUM , виробник ELECTRUM LIMITED, країна виробництва Китай.

Позивач заявив митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за першим методом визначення митної вартості товарів, та подав декларацію митної вартості ДМВ-1 № 100190000/2012/320559 від 28.05.2012, в якій митна вартість товару визначена на рівні 3,7 дол. США за кг, а загальна митна вартість товару - 39584 дол. США (316375,12 грн.)

Згідно із вимогами пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (чинна на момент виникнення правовідносин, втратила чинність 01.06.2012), на підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД, зокрема контракт поставки товарів № NK2010/1 від 07.09.2010 з додатками до нього та інвойси від 30.03.2012 № N-KK11-12-04/1A, № N-KK11-12-04/1В.

Під час дослідження документів, поданих для митного оформлення товарів, було виявлено наступне: у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 222784 товар прямує з міста Гдиня (Польща) до міста Київ, при цьому інформація про шлях товару з Китаю до Польщі відсутня. У інвойсі від 30.03.2012 № N-KK11-12-04/1A вартість товару визначена 12,37 дол. США за одиницю товару, при цьому відсутні ідентифікаційні значення вагових показників. А в товарно-транспортній накладній CMR № 222784 зазначена вага товару брутто.

У зв'язку із зазначеним вище та згідно із пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митний орган витребував у позивача додаткові документи, перелік яких зазначений на ДМВ-1 № 100190000/2012/320559 від 28.05.2012 року, а саме: прайс-лист та калькуляцію фірми-виробника товару, копію вантажної митної декларації країни відправлення, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, банківські документи щодо попередньої оплати за товар та відповідну бухгалтерську документацію, що підтверджує вартість товару. Декларант Позивача ознайомилась із зазначеним переліком документів, поставила дату і підпис.

Листом від 31.05.2012 року №119 позивач надав додаткові документи, крім калькуляції фірми-виробника товару та ВМД країни відправлення.

Через неподання позивачем повного пакету документів, який вимагався митним органом, за наявності інформації про те, що товар за цим же кодом УКТЗЕД імпортується на митну територію України за вищою вартістю та з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України Київська регіональна митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товарів від 01.06.2012 року № 100190000/2012/312421/1 із застосуванням резервного методу, згідно з яким митну вартість товару скориговано з 3,7 дол. США за кг до 7, 23 дол. США за кг, а загальну митну вартість з 39 584,00 дол. США до 77 042,88 дол. США.

Вказаним рішенням про визначення митної вартості товарів у митному оформленні товарів за ВМД № 100190000/2012/320559, поданою до митного органу 28.05.2012, було відмовлено.

Декларант, не погодившись з митною вартістю товару, визначеною митним органом, скористався правом, наданим пунктом 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 21.12.2012), та звернувся до митного органу із заявою від 06.06.2012 № 140. Згідно із записом на зазначеній заяві начальником митного поста „Київ-Ценральний" Київської регіональної митниці Негінським І.В. випуск товарів під гарантійні зобов'язання погоджено.

Листом від 08.06.2012 № 147 позивачем подано до Київської регіональної митниці скаргу на рішення про визначення митної вартості товарів від 01.06.2012 року № 100190000/2012/312421/1.

На зазначену скаргу Київська регіональна митниця листом від 06.06.2012 надала відповідь.

Листом від 18.07.2012 № 184 позивачем в порядку адміністративного оскарження рішення про визначення митної вартості товарів від 01.06.2012 року № 100190000/2012/312421/1 подано скаргу до Державної митної служби України, на яку листом від 20.08.2012 № 15/1-15.2-2/1545 надано відповідь.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання визначення митної вартості товарів здійснюється як на міжнародному, так і на національному рівні. На міжнародному рівні зазначені відносини регулюються Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року (підписана 15.04.1994 року), Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (підписана 15.04.1994 року), а на національному рівні до набуття чинності Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI, тобто до 01.06.2012 року: Митним кодексом України від 11.07.2002 року № 92-IV (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (втратила чинність 01.06.2012 року), постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 „Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (втратила чинність 01.06.2012), наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 року № 602 „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" (втратив чинність 21.12.2012 року), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року № 669/16685, наказом Держмитслужби від 17.03.2008 року № 230 „Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України" (втратив чинність 21.12.2012 року), наказом Держмитслужби від 31.01.2007 року № 74 „Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (втратив чинність 01.07.2012 року), наказом Держмитслужби від 29.05.2009 року № 506 „Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору" (втратив чинність 03.08.2012 року), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550, наказом Держмитслужби від 02.12.2003 року № 828 „Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості" (втратив чинність 09.05.2012 року), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.12.2003 року за № 1192/8513.

Після набуття чинності Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI кількість підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють питання визначення митної вартості товарів значно знизилась. Так, зокрема, на момент розгляду справи в суді першої інстанції зазначені відносини регулювалися наступними підзаконними нормативно-правовими актами: наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 599 „Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованим у Мін'юсті 18.06.2012 року за № 984/21296, наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598 „Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованим у Мін'юсті 01.06.2012 року за № 883/21195, наказом Мінфіну від 30.05.2012 року № 631 „Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", зареєстрованим у Мін'юсті 10.08.2012 року за № 1360/21672.

Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.

Рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/312421/1 прийняте 01.06.2012 року, проте у зв'язку з тим, що зазначене рішення є закріпленням результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який розпочато до набрання чинності МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI, то спірні відносини регулюються МКУ від 11.07.2002 року № 92-IV.

Згідно із статтею 259 МКУ від 11.07.2002 року № 92-IV митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 264 МКУ від 11.07.2002 року № 92-IV заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно із пунктом 2 (b) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під „дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватись на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Отже, митний орган має впевнитись, що заявлена митна вартість ґрунтується на дійсній вартості товару.

Згідно із статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Статтею 265 МКУ від 11.07.2002 року № 92-IV було передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із частиною 1 статті 266 МКУ від 11.07.2002 року № 92-IV визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Крім того, перелік документів, які має право витребовувати митний орган, був затверджений на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

З огляду на вищезазначені норми та обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за посиланням Київської регіональної митниці, при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України на товари, що ввозились на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.

Так згідно даних графи 33 оскаржуваного рішення, обставини прийняття цього рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості щодо світильників наступні: митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості (калькуляція, копія ВМД країни відправлення) та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Метод 2 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на ідентичні товари. Метод 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на подібні товари. Методи 4-5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Натомість, колегія суддів зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно зі ст.267 МК України, то проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з тим, доказів проведення процедури консультації сторонами до суду надано не було.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не було надано жодних доказів неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 МК України та абз. 4 п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, витребування додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зазначені відповідачем неточності у поданих позивачем документах не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідачем було вказано на відсутність документів, що підтверджують прямування товару з Китаю до Польщі.

Однак, відповідачем, а також судом першої інстанції, не взято до уваги, що поставка товару згідно положень контракту здійснювалась на умовах СРТ-Київ згідно правил Інкотермс-2000.

Згідно цієї умови поставки перевезення товару до Києва на всьому шляху прямування оплачуються покупцем, а тому колегії суддів незрозуміло, чому для відповідача відсутність таких документів є перешкодою для визначення митної вартості за першим методом, оскільки дані ціни товару відображені в інвойсах, а наявність поставленого товару відповідачем не заперечується.

Також, причиною сумніву відповідача у правильності визначення митної вартості товару позивачем була відсутність ідентифікаційного значення вагових показників товарів у інвойсі від 30.03.2012 № N-KK11-12-04/1A, а вартість товару визначена 12,37 дол. США за одиницю товару.

Однак, з суті значення інвойсу випливає, що інвойс - це документ, що містить відомості про товари та інші предмети, які входять до складу міжнародного експрес-відправлення, а тому визначення ціни за одиницю товару не суперечить суті інвойсу, а лише свідчить про досягнення домовленості сторін контракту щодо одиниці виміру товару.

Крім того, на думку колегії суддів, дана одиниця виміру відповідає принципам раціональності, з огляду на тип, видову характеристику, кількість, вагу, ступінь залежності цілісності конструкції від зовнішніх факторів та габаритність товару.

Між тим, на виконання вимог п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів позивачем було надано (згідно переліку даної норми) пакувальний лист (а. с. 10 Т. 2), в якому зазначено загальну вагу товару нетто - 10656,00 кг.

З огляду на це, колегії суддів незрозумілі доводи відповідача про необхідність зазначення цієї ж інформації в інвойсі, виходячи із вичерпної її наявності у іншому документі, що зводить позицію відповідача до рівня формальності.

Також позивачем були надані докази відмови Electrum Limited у наданні калькуляції товару, копії вантажної митної декларації країни відправлення (а.с. 197 т. 2) з посиланням на Розділ 3 Кіотської конвенції (Міжнародна конвенція про спрощення та узгодження митних процедур).

У оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості товарів відсутній висновок відповідача про те, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. Відповідно до ч.3 ст. 265 МК України, у разі наявності такого висновку митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 р. № 506 (опис графи 33 рішення) при застосуванні шостого резервного методу посадова особа митного органу повинна була зазначити в оскаржуваному рішенні докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Відповідно до п. 3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 р. за № 669/16685) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого п.3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602.

Враховуючи те, що апелянтом доведено невідповідність дій відповідача вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а доводами відповідача позиції позивача не спростовано, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312421/1 від 01.06.2012 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312421/1 від 01.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (ЄДРПОУ 33546858) судовий збір у розмірі 1456 грн. 89 коп. (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість гривень 89 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови виготовлено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.