Ухвала суду № 33289157, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1551/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Етна-Сервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області Державної податкової служби України (далі - відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Етна-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за травень, червень 2011 року, з ТОВ «Промелектро-75» за листопад, грудень 2011 року, з ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року, січень, лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 547/22-2/31323086 від 29 листопада 2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 473,30 грн., за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за травень, червень 2011 року, з ТОВ «Промелектро-75» за листопад, грудень 2011 року, з ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року, січень, лютий 2011 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0041672220 від 17 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 473,30 грн., в тому числі за основним платежем - 11 031,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 442,10 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2010 - 2011 роках позивач мав фінансово-господарські правовідносини з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс».

У листопаді 2010 року між позивачем і ТОВ «Компанія «Вайліс» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 01.11.2010 року № 04/10. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв.

У травні 2011 року між позивачем і ТОВ «ТПК «Техномашпостач» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 16.05.2011 року № 08/11. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв. ТОВ «ТПК «Техномашпостач» також поставило позивачу комплектуючі в асортименті.

Між позивачем і ТОВ «Промелектро-75» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 02.11.2011 року № 15/11. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв.

Результати виконання даних правочинів оформлювались актами виконання робіт, податковими і видатковими накладними, а факт перерахування коштів платіжними дорученнями.

На підтвердження здійснення господарських операцій з даними підприємствами позивачем було надано суду першої інстанції належним чином засвідчені копії: 1) за договором з ТОВ «ТПК «Техмашпостач» від 16.05.2011 року № 08/11 - актів виконання робіт від 30.06.2011 року № 08/06/1, податкових накладних від 23.05.2011 року № 274 і від 30.06.2011 року № 290, накладної від 24.05.2011 року № 274, платіжних доручень від 23.05.2011 року № 122 і від 30.06.2011 року № 158; 2) за договором з ТОВ «Компанія «Вайліс» від 01.11.2010 року № 04/10 - податкових накладних від 24.02.2011 року № 000119, від 28.01.2011 року № 280101, від 30.11.2010 року № 301104, платіжних доручень від 30.11.2010 року № 297, від 28.01.2011 року № 18, від 24.02.2011 року № 38, накладних від 30.11.2010 року № 301104, від 28.01.2011 року № 280101, від 24.02.2011 року № 119; 3) за договором з ТОВ «Промелектро - 75» від 02.11.2011 року № 15/11 - актів виконання робіт від 22.11.2011 року № 15/11/1 і від 09.12.2011 № 15/12/1, податкових накладних від 22.11.2011 № 149 і від 09.12.2011 року № 92, платіжних доручень від 22.11.2011 № 294 і від 09.12.2011 року № 306.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включені до складу податкового кредиту відповідних періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Судом першої інстанції не було встановлено наявності існування вироків суду, якими б встановлювалися факти фіктивного підприємства ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» чи ухилення від сплати податків.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи за відсутності обвинувального вироку не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номера.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.