Ухвала суду № 33289177, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа:№ 826/7604/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Бугайчука В. І., представника відповідача Цюрупи Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віліма" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 травня 2013 року № 0006021610 та № 0006011610.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 травня 2013 року № 0006021610 та № 0006011610.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 27 березня 2013 року по 9 квітня 2013 року Державною податковою службою у м. Києві на підставі направлень від 21 березня 2013 року № 35/16-4-05, № 36/16-4-05, виданих Державною податковою службою у м. Києві, відповідно до наказу від 20 березня 2013 року № 142, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та відповідно до обставин, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Сорента" та товариством з обмеженою відповідальністю Едветайзинг-Експерт" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16 квітня 2013 року № 40/16-10/33234695, яким встановлено порушення позивачем:

- пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72 254 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 72 254 грн.;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 162 268 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 198 906 грн., у тому числі: за лютий 2011 року - 65 231 грн., за квітень 2011 року - 32 500 грн., за травень 2011 року - 28 892 грн., серпень 2011 року - 27 586 грн., вересень 2011 року - 34 203 грн., жовтень 2011 року - 10 494 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 8 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0006021610, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 234 523 грн., з якої: за основним платежем - 234 522 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

- № 0006011610, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 216 978 грн., з якої: за основним платежем - 198 906 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 072 грн.

Державна податкова служба у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Сорента" та ТОВ "Едветайзинг-Експерт", оскільки вироком Солом'янського районного суду міста Києва по справі № 1/2609/1025/12 від 26.12.2012 року встановлено, що ТОВ "Едветайзинг-Експерт" створено за грошову винагороду, без наміру займатися діяльністю підприємств, пов'язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, а лише оформлювало документи фінансово-господарської діяльності, а вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 01.10.2012 року по справі № 1/2609/1026/12 встановлено, що ТОВ "Сорента" створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю, пов'язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, а з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності та конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних господарських операцій.

Так 1 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сорента", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма", як покупцем, укладено договір № 1/1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар відповідно до накладної, що є невід'ємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про асортимент та загальну кількість товару (специфікація накладної з назвою товарів, кількістю, ціною за одиницю, загальною вартістю товару), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Згідно видаткових накладних від 1 лютого 2011 року № 20108, від 1 лютого 2011 року № 20109, від 1 лютого 2011 року № 20110, від 1 лютого 2011 року № 20111, від 1 квітня 2011 року № 40109, від 1 квітня 2011 року № 40110, від 1 квітня 2011 року № 40111, від 1 квітня 2011 року № 40112, від 4 травня 2011 року № 50403, від 6 травня 2011 року № 50605 та від 16 травня 2011 року № 51602 товариство з обмеженою відповідальністю "Сорента" поставило позивачу товар та загальну суму 759 739,71 грн.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Сорента" виписало на користь позивача податкові накладні:

- від 1 лютого 2011 року № 20108 на загальну суму 105 000 грн., в тому числі ПДВ - 17 500 грн.,

- від 1 лютого 2011 року № 20109 на загальну суму 95 000 грн., в тому числі ПДВ - 15 833,33 грн.,

- від 1 лютого 2011 року № 20110 на загальну суму 167 500 грн., в тому числі ПДВ - 27 916,67 грн.,

- від 1 лютого 2011 року № 20111 на загальну суму 23 888,33 грн., в тому числі ПДВ - 3 981,39 грн.,

- від 1 квітня 2011 року № 40109 на загальну суму 75 000 грн., в тому числі ПДВ - 12 500 грн.,

- від 1 квітня 2011 року № 40110 на загальну суму 90 000 грн., в тому числі ПДВ - 15 000 грн.,

- від 1 квітня 2011 року № 40111 на загальну суму 15 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 500 грн.,

- від 1 квітня 2011 року № 40112 на загальну суму 15 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 500 грн.,

- від 4 травня 2011 року № 50403 на загальну суму 46 912,18 грн., в тому числі ПДВ - 7 818,70 грн.,

- від 6 травня 2011 року № 50605 на загальну суму 68 121,36 грн., в тому числі ПДВ - 11 353,56 грн.,

- від 16 травня 2011 року № 51602 на загальну суму 58 317,84 грн., в тому числі ПДВ - 9 719,64 грн.

На підтвердження перерахування коштів в розмірі 633 300,51 грн. на користь ТОВ "Сорента" позивачем надано платіжні доручення № 654 від 18 березня 2011 року на суму 55 000 грн., № 685 від 30 березня 2011 року на суму 125 000 грн., № 714 від 14 квітня 2011 року на суму 65 000 грн., № 811 від 24 травня 2011 року на суму 75 000 грн., № 912 від 15 червня 2011 року на суму 95 000 грн., № 934 від 23 червня 2011 року на суму 71 388,33 грн., № 935 від 23 червня 2011 року на суму 76 912,18 грн. та № 936 від 25 червня 2011 року на суму 70 000 грн.

Також, 01.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Едветайзинг-Експерт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма" укладено договір № 1/5, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар відповідно до накладної, що є невід'ємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про асортимент та загальну кількість товару (специфікація накладної з назвою товарів, кількістю, ціною за одиницю, загальною вартістю товару), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Згідно видаткових накладних від 2 серпня 2011 року № 80201, від 5 серпня 2011 року № 80501, від 10 серпня 2011 року № 81001, від 23 серпня 2011 року № 82301, від 2 вересня 2011 року № 90204, від 12 вересня 2011 року № 91203, від 23 вересня 2011 року № 92302, від 3 жовтня 2011 року № 307 та від 6 жовтня 2011 року № 606 товариство з обмеженою відповідальністю "Едветайзинг-Експерт" поставило позивачу товар та загальну суму 433 698,14 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Едветайзинг-Експерт" виписало на користь позивача податкові накладні:

- від 2 серпня 2011 року № 80201 на загальну суму 11 478,54 грн., в тому числі ПДВ - 1 913,09 грн.,

- від 5 серпня 2011 року № 80501 на загальну суму 81 589,50 грн., в тому числі ПДВ - 13 598,25 грн.,

- від 10 серпня 2011 року № 81001 на загальну суму 58 362,22 грн., в тому числі ПДВ -9 727,04 грн.,

- від 23 серпня 2011 року № 82301 на загальну суму 14 084,76 грн., в тому числі ПДВ - 2 347,46 грн.,

- від 2 вересня 2011 року № 90204 на загальну суму 74 187,54 грн., в тому числі ПДВ - 12 364,59 грн.,

- від 12 вересня 2011 року № 91203 на загальну суму 89 913,18 грн., в тому числі ПДВ - 14 985,53 грн.,

- від 23 вересня 2011 року № 92302 на загальну суму 41 117,38 грн., в тому числі ПДВ - 6 852,90 грн.,

- від 3 жовтня 2011 року № 307 на загальну суму 37 713,83 грн., в тому числі ПДВ - 6 285,64 грн.,

- від 6 жовтня 2011 року № 606 на загальну суму 25 251,19 грн., в тому числі ПДВ - 4 208,53 грн.

На підтвердження перерахування коштів в розмірі 235 354,78 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Едветайзинг-Експерт" позивачем надано платіжні доручення № 1378 від 19 жовтня 2011 року на суму 69 840,76 грн., № 1406 від 25 жовтня 2011 року на суму 93 068,04 грн., № 64 від 26 жовтня 2011 року на суму 72 445,98 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані та скріплені печатками.

А тому колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо підтвердження первинними документами реальності господарських операцій.

Також на підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації отриманого товару від ТОВ "Сорента" і ТОВ "Едветайзинг-Експерт" позивачем надано первинні документи (видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) складені між позивачем та, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія", Приватним підприємством "Сінт Рівне", Редакцією газети "Меньківські новини", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Роп", Приватним підприємством "Азов Арсенал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Азов", Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан Плюс", Акціонерним товариством "Нова Лінія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний міст", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Євроклас", Приватним підприємством "КСЦ Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Даурія", Головною державною інспекцією з карантину рослин України, Державним підприємством "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації" щодо поставки товару (комплектуючі, витратні матеріали, канцелярські товари, миючі засоби тощо) та надання послуг (заправка тонера, ремонт картриджів тощо).

Стосовно наявних в матеріалах справи вироків щодо директорів контрагента позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Разом з тим, суд зазначає, що вказаними вироками Солом'янського районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пособництва службовим особам ТОВ "Віліма" в умисному ухиленні від сплати податків.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.