Ухвала суду № 33287395, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3671/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

представника позивача Завойської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 січня 2013 року № 0000262260 та № 0000272260, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000272260 та № 0000272260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем, була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої було складено акт від 28.09.2012 р. № 3144/22-621-32611674.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.10.2012 р. № 0000682260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23 349 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 674,50 грн.; від 20.10.2012 р. № 0000692260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 29104,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 552,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.12.2012 р. № 9058/10/12-114 скарга була частково задоволена, а саме, податкове-повідомлення рішення №0000682260 від 20.10.2012 р. було скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 11674,50 грн., в іншій частині залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000692260 від 20.10.2012 р. було скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 7276, 00 грн., в іншій частині залишено без змін.

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 11.03.2013 р. № 3924/6/10-215 оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишні без змін, а скарга позивача - без задоволення.

За наслідками розгляду скарг ДПА у м. Києві та ДПА України відповідачем були прийняті та надіслані позивачу нові податкові повідомлення-рішення № 0000262260 від 14.01.2013 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 349, 00 грн. за основним платежем та № 0000272260 від 14.01.2013 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29 104,00 грн. за основним платежем і 7276,00 грн. за штрафними санкціями, які не оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.139.1.1., п.139.1.9., п.139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23 349,00 грн; п.198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 29 104,00 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та КП "Альянс" у спрощений спосіб (шляхом обміну документами) було укладено договір по виконанню робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення.

На підтвердження виконання умов договору, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт, що на думку позивача є доказом укладення договору підряду у спрощеній формі і є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань, копії податкових накладних від КП «Альянс» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, копії видаткових накладних, довіреностей.

Здійснення розрахунків між сторонами договору підтверджується банківськими виписками. Крім того в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по рахунках № 63, № 26, № 23. Разом з тим в матеріалах справи відсутні рахунки, згідно яких здійснювалася оплата за виконані підрядні роботи, а посилання на акти виконаних робіт в банківських виписках відсутні.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії вказаних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, копії наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт не містять вказаних вище обов'язкових реквізитів, зокрема посад, прізвищ та ініціалів посадових осіб, які їх підписували, що унеможливлює здійснення ідентифікації осіб, які брали участь у реалізації господарської операції, а відтак є відповідальними за результати її здійснення, крім того, не вказано дати здачі та прийняття робіт, а також назва (найменування) виконавця робіт.

Водночас видаткові накладні також не містять посад, особи, яка їх підписувала, а в деяких не зазначено крім іншого прізвищ та ініціалів відповідної посадової особи (а.с. 235-237, 241, 245, 248, 249).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт не відповідають вимогам встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, термінали виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення розташовані на території позивача, відтак роботи з апаратного налагодження та програмування вищезазначених терміналів, враховуючи їх характер, потребують надання робітникам підрядника, які мають відповідну кваліфікацію для здійснення таких робіт, безпосереднього доступу до самих терміналів, а виходячи з цього відповідно й надання та оформлення доступу до відповідних матеріальних цінностей, надання працівникам підрядника конкретних робочих місць, які розташовані на території позивача, проведення ознайомлення робітників підрядника з правилами техніки безпеки на відповідних робочих місцях, на яких останні могли б виконувати роботи з налагодження терміналів. Проте позивачем будь-яких документів, на підтвердження реального виконання договірних зобов'язань, документів щодо допуску та перебування працівників контрагента - КП "Альянс" на території позивача, проведення ними робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення, відомостей, щодо наявності трудових ресурсів у КП "Альянс" для надання відповідних послуг, кваліфікації працівників КП "Альянс", можливості здійснення ними вищезазначених видів робіт, виконання зазначених робіт у відповідні строки, не надано.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи, які у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, не підтверджують в повній мірі реальність виконання укладеного позивачем з КП "Альянс" договору, а отже і не спростовують встановлених контролюючим органом в акті перевірки порушень норм податкового законодавства з боку позивача.

Отже, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вірно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку поданим сторонами доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 січня 2013 року № 0000262260 та № 0000272260 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 27 серпня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.