Ухвала суду № 33284806, 02.09.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2334/2013р. Головуючий у 1-й інстанції: Ворожбянов А.М.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Трофимової Д.А.,

Дзярука М.П.,

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року у справі за позовом прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3, треті особи - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, Старобогданівська сільська рада Михайлівського району, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року прокурор Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і відшкодування шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки. Посилаючись на те, що відповідач на землях природно-заповідного фонду „Урочище Старобогданівське" самовільно розорав 0,28 га, чим завдав власникові землі шкоду, розмір якої визначений за Методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., і складає 1885,66 грн., просив суд зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,28 га вартістю 879,87 грн. із земель природно-заповідного фонду Старобогданівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, відшкодувати шкоду в розмірі 1885,66 грн., що завдана внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та повернути земельну ділянку за належністю Михайлівській районній державній адміністрації в стані, придатному для подальшого використання.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,28 га, вартістю 879,87 грн., із земель природно-заповідного фонду Старобогданівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області (на території заказника «Урочище Старобогданівське»).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави шкоду у розмірі 1885 грн. 66 коп., завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку за належністю Михайлівській районній державній адміністрації в стані, придатному для подальшого використання.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у листопаді 2012 року головним спеціалістом управління з контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Запорізькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлений факт самовільного зайняття ОСОБА_3 0,28 га земельної ділянки на території Старобогданівської сільської ради із земель природно-заповідного фонду „Урочище Старобогданівське", 19 листопада 2012 року складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, проте провадження у адміністративній справі було закрито з передачею матеріалів прокурору району для вирішення питання порушення проти ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками ст. 197-1 КК України, 20 листопада 2012 року здійснено розрахунок завданої шкоди (а.с. 7-16).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у 2012 році самовільно було зайнято земельну ділянку на території Старобогданівської сільської ради, тому на підставах, передбачених ст. 211 ЗК України, ст. 1166 ЦК України позивачу підлягають відшкодуванню збитки, розмір яких розраховано у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

При цьому судом враховано, що методичні рекомендації, затверджені наказом державного агентства земельних ресурсів України, Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 року № 110, на підставі яких було розраховано розмір упущеної вигоди, застосовується виключно за переліком правопорушень, зазначених у назві Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди згідно із вказаними методичними рекомендаціями є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Зазначені в рекомендаціях документи надані прокурором на підтвердження позовних вимог. В установленому законом порядку постанова про закриття адміністративної справи за самовільне зайняття земельної ділянки за ст. 53-1 КУпАП з нереабілітуючих причин відповідачем не оскаржена.

Доводи апелянта про те, що прокурором не доведений факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки і розмір завданої шкоди, не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 ЗК України.

Згідно із частиною 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано документів на підтвердження факту правомірного зайняття спірної земельної ділянки, постановою компетентного органу справа про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки закрита за нереабілітуючих обставин і ця постанова останнім не оскаржена, доводи апелянта про правомірність його дій безпідставні.

Рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: