Рішення № 33280665, 03.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/17658/2012

Провадження №22ц/779/2242/2013

Категорія 53

Головуючий у І інстанції Барашков В.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

Секретаря Мельник О.В.

з участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», Арбітражного керуючого ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси» - Міщенко Ольги Олександрівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

15.11.2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2012 року по цивільній справі №0907/2-4781/11 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу в розмірі 15344,36 грн.

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2012 року по цивільній справі №0907/2-4781/11 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу в розмірі 30000,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до наказу №240-к від 15.12.2010 року, виданого ТзОВ «Енергоресурси», він був звільнений з роботи з посади операційного директора ТзОВ «Енергоресурси». Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року по цивільній справі №0907/2-4781/2011 року він був поновлений на роботі. Вказане рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць було допущено до негайного виконання, однак відповідачем не виконано. 07.03.2012 року виконавчий лист про поновлення його на роботі та виплату середнього заробітку за один місяць було направлено для примусового виконання до районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції. 12.04.2012 року відповідачем винесено наказ №К-000250 про поновлення його на роботі, у зв'язку з чим 17.05.2012 року виконавче провадження по вказаному виконавчому листу було закінчено. Таким чином відповідач затримав виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі на 73 дні. Однак і після цього він фактично не був допущений до виконання службових обов'язків. В порушення п. 2.5. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, з наказом про прийняття його на роботу №К-000250 від 12.04.2012 року його було ознайомлено тільки 09.08.2012 року. Період часу з 17.05.2012 року по 09.08.2012 року, тобто 83 дні, слід вважати вимушеним прогулом. Таким чином в загальному відповідач затримав виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року на 156 днів (73+83), а тому за цей період повинен виплатити йому середній заробіток. У зв'язку з чим просив позов задоволити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Енергоресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу залучено в якості співвідповідача Арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено стягнути з ТзОВ «Енергоресурси» на користь ОСОБА_2 кошти на загальну суму 12000 грн. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ТзОВ «Енергоресурси» Міщенко О.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставини справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково, без урахування роз'яснень, викладених в п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та положень ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про те, що ТзОВ «Енергоресурси» було затримано виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року про поновлення позивача на роботі на посаді операційного директора на 4 місяці з 10.04.2012 року (дати отримання рішення суду) по 09.08.2012 року (дату ознайомлення позивача під розпис з наказом про поновлення на роботі), оскільки законодавець не пов'язує момент виконання рішення суду про поновлення на роботі з датою ознайомлення працівника з наказом під розпис. Під час проголошення оскаржуваного рішення відповідач участі в судовому засіданні не приймав. Про його існування ТзОВ «Енергоресурси» дізналося лише 10.04.2012 року після отримання постанови заступника начальника РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2012 року. Цього ж дня ТзОВ «Енергоресурси» видано наказ №К-000250 про поновлення позивача на роботі на посаді операційного директора з 15.12.2010 року, у зв'язку з чим за приписами ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 34 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення Івано-Франківського міського суду від 05.03.2012 року належним чином виконано 10.04.2012 року в день видання відповідного наказу. Обставини належного виконання відповідачем рішення Івано-Франківського міського суду від 05.03.2012 року встановлені також ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25.06.2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність заступника начальника районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Лукечі О.В., які, відповідно до ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно, в порушення ст. 233 КЗпП України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Україіни від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не застосував наслідки пропущення строку звернення до суду. Виходячи зі змісту позовної заяви, датою свого поновлення на роботі позивач вважає 17.05.2012 року, тобто дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а датою остаточного припинення порушення своїх прав 09.08.2012 року. Однак позовна заява про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та оплати вимушеного прогулу подана до суду лише 15.11.2012 року, тобто із пропущенням встановленого строку для звернення до суду. Висновок суду про те, що строк звернення до суду в даній справі починає обчислюватися з дня отримання позивачем оригіналу наказу про звільнення та дублікату трудової книжки є безпідставним, не передбаченим жодними нормами чинного законодавства, оскільки предметом позову є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а не поновлення на роботі, а тому, відповідно, не підлягає застосуванню місячний строк, встановлений у справах про звільнення, що обчислюється з дня вручення наказу про звільнення.

З цих підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2013 року в частині стягнення з ТзОВ «Енергоресурси» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 12000 грн. та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У засідання апеляційного суду апелянт та відповідач - арбітражний керуючий ОСОБА_3 не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Енергоресурси» з 29.03.2010 року.

Наказом №240-к від 15.12.2010 року, виданим ТзОВ «Енергоресурси», ОСОБА_2 звільнений з посади операційного директора ТзОВ «Енергоресурси» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року визнано незаконним та скасовано наказ №240-к від 15.12.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади операційного директора ТзОВ «Енергоресурси», поновлено ОСОБА_2 на посаді операційного директора ТзОВ «Енергоресурси» з 15.12.2010 року та стягнуто з ТзОВ «Енергоресурси» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43475 грн. 40 коп. та 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а разом - 45475 грн. 40 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3000 грн. допущено до негайного виконання (а.с. 4 в т. 1).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 10.04.2012 року був повідомлений про зобов'язання виконати у примусовому порядку рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року, однак фактичне поновлення позивача на роботі відбулося з порушенням строку, визначеного державним виконавцем, а тому підставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 12000 грн.

Проте погодитись з висновком суду не можна, оскільки суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних відносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Згідно положень ч.ч. 1, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Проте, визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Статтею 368 ЦПК України встановлено, що виконавчий лист видається судом, який прийняв рішення за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно матеріалів справи за вимогою ОСОБА_2 Івано-Франківським міським судом 06.03.2012 року було видано виконавчий лист, який 07.03.2012 року (а.с.5) останній надіслав начальнику ДВС управління юстиції Ужгородського району.

За заявою ОСОБА_2 23.03.2012 року РВДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №317998 (а.с. 16), постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано до ТзОВ «Енергоресурси».

ТзОВ «Енергоресурси» в день отримання наведеної постанови 10.04.2012 року (наведеного позивачем ОСОБА_2 не спростовано) видало наказ №К-000250 про поновлення позивача на роботі на посаді операційного директора з 15.12.2010 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 05.03.2012 року.

За даними платіжного доручення №1391 (а.с. 18) ТзОВ «Енергоресурси» 12.04.2012 року згідно виконавчого листа №0907/2-4781 від 06.03.2012 року, виданого Івано-Франківським міським судом, перерахувало 3000 грн. на депозит РВДВС Ужгородського МРУЮ.

Відповідно до постанови ВП №31799895 РВДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції (а.с. 20) 17.05.2010 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа про поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць закінчено у зв'язку з його фактичним виконанням в повному обсязі. Копія даної постанови 17.05.2012 року надіслана сторонам до відома (а.с. 19) і позивачем долучена до матеріалів справи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В силу дії ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Проте суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що ТзОВ «Енергоресурси» затримав виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі, при цьому не зазначивши періоду затримки виконання рішення суду.

Посилання позивача на те, що в порушення п. 2.5. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, ТзОВ «Енергоресурси» ознайомило його з наказом про призначення на роботу від 12.04.2012 року лише 09.08.2012 року, у зв'язку з чим затримало виконання рішення суду, є помилковими, оскільки законодавцем не пов'язано момент виконання рішення суду з датою ознайомлення працівника з наказом про прийняття його на роботу, а доводи позивача про те, що його не було фактично допущено до виконання службових обов'язків не підтверджені належними та допустимими доказами. Більше того, сам позивач в судовому засіданні ствердив, що до роботи він не приступав, при цьому він зіслався на неправильне оформлення наказу про його поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Всупереч наведених положень позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування його позовних вимог.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, постановляючи рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси» Міщенко Ольги Олександрівни задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», Арбітражного керуючого ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.

Шалаута Г.І.