Ухвала суду № 33280655, 03.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 348/325/13-ц

Провадження №22ц/779/1685/2013

Категорія 27

Головуючий в 1 інстанції -Міськевич О.Я..

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючої-судді: Вакарук В.М.

суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.,

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 21 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 21 травня 2013 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 05.08.2008 року в сумі 476 500 грн. 52 коп. та витрати по оплаті судового збору в сумі по 1750 грн. 50 коп. з кожного.

На дане рішення в частині стягнення судом інфляційних втрат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що судом неправомірно та безпідставно стягнуто інфляційні витрати, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, залежно від інфляційної величини, а саме того чи мала місце інфляція. Однак, суд, стягуючи інфляційні витрати, не врахував, що в період прострочення заборгованості (січень-серпень 2012 року) мала місце дефляція 99.6 %, тобто інфляційна величина становила менше одиниці, а отже позивач не поніс втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат, зменшивши суму боргу, яка підлягає стягненню до 449 810 грн. 91 коп.

В засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст.ст.11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що 05.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (надалі переіменованим в ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено договір «Кредитування комерційного автотранспорту», відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 246 000 грн. - на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунком 20,3% річних з терміном погашення - 05.08.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язання позичальник передає в заставу транспортний засіб, що належить позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с.10-12/.

Згідно ст. 610-611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що свої забов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував, в зв'язку з чим станом на 09.01.2013 року його заборгованість становить 559 230 грн.15 коп., з яких заборгованість по кредиту 239 776, 48 грн.; 180 524,12 грн. - по відсотках за користування кредитом; 93 453,66 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, 18 791, 28 грн.- штраф, 26 689,61 грн.- індекс інфляції, а всього 559 235, 15 грн., що підтверджується представленим ПАТ «КБ «Надра» розрахунком боргу за вищевказаним кредитним договором /а.с. 7-9/.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання /а.с.14/.

Статтею 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема щодо солідарної відповідальності боржника та поручителя та відповідальність поручителя перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ПАТ КБ «Надра» та стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість в сумі 476 500 грн. 52 коп. за договором кредиту.

При цьому, правильним є висновок суду щодо необґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача одночасно штрафу та пені за порушення зобов'язань, оскільки за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, а тому не можуть бути одночасно нарахованими за порушення позичальником договірного зобов'язання, оскільки це суперечить вимогам ч.1 ст. 62 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, тому стягненню підлягала тільки пеня.

Відповідно до п.1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, сплив якої за умови наявності заяви сторони про застосування позовної давності, згідно ч.4 ст.264 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, правильним є висновок суду про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в межах річного строку за період з 11.01.2012 року по 01.01.2013 року в сумі 29 510,31 грн.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума індексу інфляції становила 26 689,61 грн. /а.с.58-59/.

За змістом ст. 552, ч.2. ст. 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, твердження апелянта про необґрунтованість нарахування індексу інфляції по кредитному договору не знаходить свого підтвердження та підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки за змістом ст. 552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання вираженого в національній валюті та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів на отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошових коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд вірно виходив з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що при стягнення інфляційних за 2012 рік, суд не врахував той факт, що за січень-серпень мала місце не інфляція, а дефляція, оскільки із поданого банком розрахунку вбачається, що за вказані періоди індекс інфляції не нараховувався /а.с.58-59/.

За наведених обставин не вбачається підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційні скарги не містять посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу, в межах поданої заяви та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 21 травня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.М.Вакарук

Судді: О.Є.Меленко

В.М.Соколовський