Рішення № 33269003, 27.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/9499/13-ц

Провадження №22ц/779/2155/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Девляшевського В.А., Ковалюка Я.Ю.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

25.06.2013 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 3587 грн. 94 коп. та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надавав послуги теплопостачання в квартиру відповідачів. На сьогоднішній день відповідачі від послуг теплопостачання відмовились, однак всупереч вимогам чинного законодавства України оплату за надані послуги не провели, у зв'язку з чим станом на 01.05.2013 року за ними наявна заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 3587 грн. 94 коп. З цих підстав просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2013 року задоволено позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 3587 грн. 94 коп. заборгованості за послуги теплопостачання станом на 01.05.2013 року та по 114 грн. 70 коп. судового збору з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що відхиляючи її клопотання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 256, 267 ЦК України, оскільки сума боргу, яка є предметом позову виникла ще до 01 січня 2005 року з вини попереднього власника квартири, який згідно п. 7 договору купівлі-продажу квартири від 20.07.2005 року повинен був погасити дану заборгованість. Таким чином строк позовної давності з 01.01.2005 року закінчився 01.01.2008 року.

Суд помилково зіслався на положення ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, оскільки жодних дій, які б свідчили про визнання боргу ними вчинено не було.

З цих підстав просила рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримала з наведених в ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просила в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання споживачем-відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг станом на 18.07.2013 року виникла заборгованість відповідачів перед позивачем в загальній сумі 3579 грн. 04 коп., яка утворилась ще до 2006 року. При цьому суд не вважав пропущеним строк позовної давності з огляду на те, що відповідачі визнали суму боргу, про що свідчить динаміка здійснених ними проплат за період 2011 року. Згідно рахунку позивача та акту про відключення опалення, з 10.10.2006 року відповідачам не нараховується плата за користування опаленням, однак відповідачами оплачено 1460 грн., що і є в силу ч. 1 ст. 264 ЦК України підставою для переривання строку позовної давності.

Такий висновок суду є неправильним, оскільки не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 надавав послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, яка 20.07.2005 року придбана відповідачем ОСОБА_4. Останній з сім'єю зареєстрований на проживання та проживає в цій квартирі. Відповідачі, як споживачі послуг ДМП, неналежно виконували обов'язок по оплаті наданих послуг теплопостачання, внаслідок чого станом на 18.07.2013 року існує заборгованість відповідачів перед позивачем в сумі 3579 грн. 04 коп.

Згідно розрахунку боргу за теплоенергію, проведеного ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» по особовому рахунку НОМЕР_1 (а.с. 4), станом на 01.05.2010 року за споживачами квартири АДРЕСА_1 рахується борг в сумі 5039 грн. 04 коп. Проте повного розрахунку за який період виник вказаний борг позивачем не надано.

За період з травня 2010 року по грудень 2011 року включно позивачем в квітні 2011 року нараховано відповідачам до оплати 8 грн. 90 коп. за послуги теплопостачання, а відповідачами проведено оплату в розмірі 1460 грн., у зв'язку з чим борг на день подачі позову в суд зменшився до 3587 грн. 94 коп.

Відповідно до акту на відключення опалення, складеного представником ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та споживачем ОСОБА_4 (а.с. 20), 10.10.2006 року у зв'язку з встановленням працівниками ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» автономного опалення в квартирі АДРЕСА_1, централізоване опалення в цій квартирі відключено.

В силу дії статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наведеного слідує, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 25.06.2013 року пред'явило позов про стягнення з відповідачів заборгованості, що утворилась до 10.10.2006 року, тобто поза межами строку позовної давності.

У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення.

Доцільним є зауважити, що за правилами господарського судочинства чітко визначено, що така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді, а у межах цивільного судочинства про обов'язковість подання такої заяви у письмовому вигляді нормативно не визначено.

За змістом оскаржуваного рішення відповідач в суді першої інстанції заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності і судом таке клопотання розглядалось та дано оцінку доводам сторін щодо спливу строку позовної давності.

Оскільки всупереч вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, суд першої інстанції не роз'яснив відповідачці про необхідність подання такої заяви в письмовому вигляді, то колегія суддів розцінює її клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності як заяву про застосування позовної давності.

За даними квитанції №85 від 20.04.2011 року (а.с. 19) відповідачами проведено оплату наданих позивачем послуг теплопостачання в сумі 1460 грн. за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

Позивачем всупереч положень ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано суду доказів, що наведеною сумою коштів погашено борг за інший період.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, постановляючи рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Девляшевський В.А.

Ковалюк Я.Ю.