Рішення № 33271540, 15.08.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/1222/13-ц

2/256/1370/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

\заочне\

15 серпня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька в складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Луценко А.Г.,

за участю позивача: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" „Про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним", суд -

В С Т А Н О В И В :

21.02.2013 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 04.07.2012 року №2000022208, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк".

Позивач у судовому засідання позов підтримав та на його обґрунтування посилався на те, що з врахуванням положень правил ведення касових операцій та відповідно правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій національній валюті можлива виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України. що призвело до порушень ст. 203 ЦК України. Крім того, згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №2000022208 від 04.07.2012 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено графік платежів на весь період користування кредитом. Згідно цього графіку розраховано суму платежу за розрахунковий період, яка складає 1888 гривень на місяць та складається з трьох частин: процентів за користування кредитом, погашення основної суми кредиту та комісії. Вказана комісія, на думку позивача, не містить правового підґрунтя, що є суттєвим погіршенням майнового стану споживача. Також зазначав, що згідно п. 1.1 кредитного договору - комісія за оформлення кредиту складає нуль гривень. Таким чином, вважає „Графік платежів" стосовно комісії незаконним. Крім цього, зазначав, що банк навмисно ввів його в оману та не надав інформацію стосовно нарахування комісії, що суперечить Закону України „Про захист прав споживачів". Також вважає, що договір страхування з ним укладено не було, тому в цій частині кредитний договір також вважає недійсним. Тому просив суд визнати недійсним кредитним договір №2000022208 від 04.07.2012 року, укладений між ним та відповідачем.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ст. 169 ЦПК України, суд ухвалив справу розглянути у його відсутність на підставі наявних у ній матеріалів та доказів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлено, що 04.07.2012 року між ОСОБА_1 до ПАТ „ОТП Банк" було укладено кредитний договір №2000022208.

Згідно п.п. 1.1 умов кредитного договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 29680,00 грн., з яких на споживчі цілі 26500,00 грн., на придбання послуг продавця 3180,00 грн., на сплату комісії за оформлення кредиту 0 грн., строком 24 міс. з 04.07.2012 року до 04.07.2014 року зі сплатою 12% за користування кредитними коштами. (а.с. 9-11)

Цього ж дня позивач уклав з ПАТ «СК «Кардіф» договір комплексного страхування позичальника, згідно п. 9.1 страховий платіж за договором становить 3180,00 грн. (а.с. 26-28)

Відповідно до ст. 10 ч. 2, 3 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації, перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема про наступне:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в

тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору припадання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати,

витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

є) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною,

ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно роз'яснення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно положень статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Стаття 18 Закону України „Про захист прав споживачів" передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до положень зазначеної статті Закону Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно п. 1.2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у відповідності до умов кредитного договору, а позичальник зобов'язується повертати кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та додатком №1 „Графік платежів", що є його невід'ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.

Згідно п. 1.2.1 кредитного договору з метою контролю зі цільовими використання кредиту на придбання послуг у продавця банк перераховує відповідні, визначені п.1.1 цього Договору передані суми кредиту на користь продавця.

Пунктам 1.2.3 кредитного договору передбачено, що іншу відповідну визначену п. 1.1. цього договору частину суми кредиту (на споживчі цілі) банк надає позичальнику шляхом видачі суми кредиту надання готівкою клієнту через касу банку.

Відповідно до п.п. 1.4.10 кредитного договору належною сплатою чергового щомісячного платежу позичальником вважається надходження коштів на рахунок банка.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до позивача, оскільки при підписанні договору позивач мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору, що підтверджується особистими розписами ( а.с. 9-11, 25) та протягом дії вказаного договору не звертався за захистом свого права.

Враховуючи цю обставину немає підстав вважати, що ці положення створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

При підписанні вказаних договорів, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

При цьому судом не приймається до уваги посилання позивача, що до не відкриття поточного рахунку клієнта, оскільки при укладанні кредитного договору п.п. 1.2.3, 1.4.10 в його тексті, а також у тексті додатку №1 «Графік платежів», що є його невід'ємною частиною, було передбачено спосіб надання кредиту готівкою клієнту через касу банку та повернення кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банку. Крім того, розгляд питання, щодо визнання цієї частини кредитного договору недійсною не може привести до наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому відповідно до ст. 217 ЦК України, оскільки можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, при цьому судом береться до уваги визнання отримання кредитних коштів позивачем та його часткова сплата за передбаченим кредитним договором порядком.

Також судом не береться до уваги посилання позивача, щодо не укладання договору страхування, оскільки зазначене ствердження спростовується матеріалами справи (а.с. 26-28)

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст.. 7 Закону України "Про Національний банк України", ст. 47, 49, 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» «Про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В. Домарєв

15.08.2013